Рішення

від 03.02.2015 по справі 918/1967/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 лютого 2015 р. Справа № 918/1967/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до відповідача: Рівненської обласної організації "Українське вільне козацтво (УВК) імені Северина Наливайка

про стягнення коштів в сумі 22 413 грн. 94 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Горчак Ю.П. за довіреністю від 6 січня 2015 року № 08-6;

від відповідача: не з'явились;

від прокуратури: Борейчук А.М. за посвідченням від 11 листопада 2013 року № 022772.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Рівненської обласної організації "Українське вільне козацтво (УВК) імені Северина Наливайка, в якій просив суд стягнути з останньої збитки, завдані внаслідок використання земельної ділянки площею 546 кв.м. за адресою: місто Рівне, вулиця Кіквідзе, 8, без правовстановлюючих документів в сумі 22 413 грн. 94 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25 грудня 2014 року порушено провадження у справі № 918/1967/14, розгляд якої призначено на 20 січня 2015 року.

14 січня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду заступник прокурора м. Рівне подав клопотання, в додатках до якого долучив до матеріалів справи документи, які на думку останнього підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

Ухвалою суду від 20 січня 2015 року розгляд даної справи відкладено на 3 лютого 2015 року.

Прокурор та уповноважений представник позивача в судовому засіданні 3 лютого 2015 року підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

У призначені судові засідання 20 січня 2015 року та 3 лютого 2015 року відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 25 грудня 2014 року та про відкладення розгляду справи від 20 січня 2015 року були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33013, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Кіквідзе, будинок 8. Проте вказані поштові відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну його зберігання.

Отже, за змістом вищезазначеної норми Рівненська обласна організація "Українське вільне козацтво (УВК) ім. Северина Наливайка" завчасно та належним чином була повідомлена про місце, дату та час судового засідання, крім того, останній надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву організації.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідач не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та уповноваженого представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2000 року Рівненською міською радою (надалі - рада) було прийнято рішення № 339 "Про вилучення та надання земельних ділянок підприємствам, організаціям, установам та окремим підприємцям", пунктом 6 якого було вирішено надати із забудованих земель міста в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на десять років Рівненській обласній організації "Українське вільне козацтво (УВК) ім. С. Наливайка" (надалі - організація) земельну ділянку площею 546 м.кв. на вул. Кіквідзе, 8 для обслуговування адміністративного будинку на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 16 листопада 1998 року (р. № 2200).

На підставі зазначеного вище рішення, 21 грудня 2000 року між радою та організацією було укладено договір № 219 на право тимчасового користування землею, відповідно до умов якого рада передала, а організація прийняла в тимчасове користування земельну ділянку площею 546 м.кв. (надалі - правочин, договір, а.с. 61 - 62).

Відповідно до умов правочину, договір укладений строком на 10 років для обслуговування адміністративного будинку на вулиці Кіквідзе, 8.

28 квітня 2011 року рада розглянувши клопотання організації, відповідно до Земельного кодексу України та статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" радою було прийнято рішення № 585 (надалі - рішення № 585) "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поновлення договору оренди земельної ділянки на вулиці Кіквідзе, 8", пунктом 2 якого вирішено: поновити строком на три роки договір оренди земельної ділянки площею 546 м.кв. на вулиці Кіквідзе, 8 для організації.

Пунктом 3 рішення № 585 визначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

На виконання рішення № 585, радою на адресу організації 22 червня 2011 року, 14 жовтня 2011 року та 9 вересня 2012 року були надіслані листи з повідомленнями про необхідність поновлення договору оренди.

Водночас матеріали справи не містять доказів укладання додаткового договору на поновлення договору оренди.

Як вбачається з супровідного листа Рівненського міського бюро технічної інвентаризації від 15 грудня 2014 року № 906/1, станом на 31 грудня 2012 року за організацією зареєстровано право приватної власності, на приміщення площею 154,4 м.кв., що знаходиться за адресою, місто Рівне, вулиця Кіквідзе, 8.

Судом встановлено, що організація використовувала земельну ділянку площею 546 м.кв. по вулиці Кіквідзе, 8 без правовстановлюючих документів в період з 22 грудня 2010 року по 12 лютого 2013 року.

Зазначені вище обставини підтверджуються рішенням суду від 13 лютого 2013 року № 5019/1870/12, яким визнано додатковий договір про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 546 м.кв., яка знаходиться в місті Рівне, вулиця Кіквідзе, 8 укладеним між радою та організацією з момент набрання чинності рішенням суду.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи зазначені вище норми ГПК України, та те, що у справі № 5019/1870/12 були ті самі сторони, факт використання земельної ділянки по вулиці Кіквідзе, 8 організацією є доведений.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, було встановлено факт використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, також те, що радою на адресу організації було відправлено супровідний лист від 18 вересня 2014 року № 1838, яким було запропоновано організації взяти участь у розгляді матеріалів по визначенню розміру збитків, які були завдані організацією раді внаслідок не оформлення (невчасного оформлення) правовстановлюючих документів на землю та неодержання (недоодержання) плати за оренду земельної ділянки площею 546 м.кв.

Вищезазначений супровідний лист залишений організацією без відповіді та без задоволення.

11 листопада 2014 року рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради затверджено акт про визначення збитків, заподіяних внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок згідно з додатками, зокрема актом встановлено, що сума збитків становить 43 060 грн. 55 коп.

Окрім того, 11 лютого 2014 року рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради затверджено акт про визначення збитків, заподіяних внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок згідно з додатками, зокрема актом встановлено, що сума збитків становить 22 413 грн. 94 коп., зазначеним рішенням перераховані збитки за період з 1 січня 2012 року по 12 лютого 2013 року в межах позовної давності.

14 лютого 2014 року та 14 листопада 2014 року радою на адресу організації були направлені повідомлення, якими запропоновано добровільно відшкодувати для Рівненської міської ради завдані збитки шляхом укладання відповідного договору про відшкодування збитків.

14 лютого 2014 року на адресу організації було відправлено повідомлення та договір на добровільне відшкодування шкоди, докази відправлення містяться в матеріалах даної справи.

Вищезазначене повідомлення та договір на добровільне відшкодування шкоди залишені відповідачем без розгляду та без задоволення у зв'язку з чим, заступник прокурора звернувся з даним позовом в господарський суд Рівненської області.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (частинами 1, 7 статті 193 ГК України).

З урахуванням положень частини 2 статті 224 Господарського кодексу України збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, зі змісту положень роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 1 квітня 1994 року №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вбачається, що правовою підставою відповідальності за завдану шкоду є правопорушення, складовими елементами якого є: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Тобто, з урахуванням вище приведених положень, необхідними умовами для стягнення збитків є: 1) підтверджена належними доказами наявність певного розміру шкоди; 2) підтверджена належними доказами протиправна поведінка заподіювача шкоди; 3) засвідчений належними доказами факт того, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача шкоди є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки; 4) докази, що засвідчують наявність ознак вини заподіювача шкоди.

Приймаючи до уваги вищевикладене, на думку суду, предметом доказування у справі про стягнення збитків (що складаються з прямих збитків та упущеної вигоди) є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Так, як зазначалося вище, матеріали справи містять усі докази того, що своєю протиправною поведінкою, організацією було завдано шкоди раді (рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11 листопада 2014 року № 161, а.с. 47), також підтверджена протиправна поведінка, яка знайшла своє вираження в ухилянні від укладання договору оренди, хоча радою були вжиті усі передбачені чинним законодавством заходи, щодо поновлення договору оренди земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, протиправна поведінка організації, використання земельної ділянки, за адресою: місто Рівне, вулиця Кіквідзе, 8, площею 546 м.кв. без правовстановлюючих документів в період з січня 2012 - по лютий 2013 років, призвела до наслідків у вигляді недоодержання радою суми орендних платежів.

Також, рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11 листопада 2014 року № 161 встановлено розмір збитків та вину організації.

Тому, враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність усіх підстав, щодо застосування до відповідача відповідальності у формі відшкодування збитків.

Суд зазначає, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам передбачено Главою 24 Земельного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Пунктом д) частини 1 статті 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Верховним судом України в пункті 14 постанови Пленуму "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року № 7 вказано, що розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, згідно пункту 1 якого власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

2 квітня 2013 року Рішенням Рівненської міської ради № 2906 було затверджено Порядок визначення та відшкодування Рівненській міській раді збитків, заподіяних внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю та не одержання плати за оренду земельних ділянок.

Як свідчать матеріали справи, актом № 9 визначено збитки заподіяні організацією внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів на вулиці Кіквідзе, 8 (додаток 9 до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11 листопада 2014 року № 161, а.с. 49).

Судом встановлено, що вищезазначене рішення № 161 з актом № 9 (додаток № 9), складене та затверджене з урахуванням положень вищенаведеного законодавства.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та допустимими доказами, як того вимагають приписи статтей 33, 34 ГПК України, довів факт протиправного, без відповідних правовстановлюючих документів, використання земельної ділянки відповідачем в період з січня 2012 - по лютий 2013 років та факт понесених позивачем збитків у розмірі 22 413 грн. 94 коп., суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 1 827 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Рівненської обласної організації "Українське вільне козацтво (УВК) ім. Северина Наливайка" (33013, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Кіквідзе, будинок 8, ідентифікаційний код 22574598) на користь Рівненської міської ради (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 12 А, ідентифікаційний код 34847334) 22 413 (двадцять дві тисячі чотириста тринадцять) грн. 00 коп. збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки площею 546 м.кв., без правовстановлюючих документів.

3. Стягнути з Рівненської обласної організації "Українське вільне козацтво (УВК) ім. Северина Наливайка" (33013, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Кіквідзе, будинок 8, ідентифікаційний код 22574598) в доход Державного бюджету України 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. суми судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "9" лютого 2015 року.

Суддя Торчинюк В.Г.