Рішення

від 26.01.2015 по справі 910/28965/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2015Справа № 910/28965/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК МТС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новел Сервіс»

про стягнення 15 098,32 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача - Рябець Л.В. дов. №77Д/2014від 29.12.2014р.

Від відповідача - Стилик В.М. директор згідно витягу з ЄДРПОУ №18843202 від 16.06.2014р.

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК МТС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новел Сервіс» про стягнення заборгованості за Договором №Е-КИ-04/07/14-2 від 04.07.2014 про надання послуг транспортного експедирування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у розмірі 15 098,32 грн., з яких 11 966,70 грн. - основного боргу, 1 773,93 грн. - пені, 837,67 грн. - 7% штрафу, 520,02 грн. - інфляційних втрат, крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.07.2014 між сторонами укладено Договір про надання послуг транспортного експедирування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №Е-КИ-04/07/14-2, відповідно до якого позивач зобов'язувався здійснювати послуги з організації і забезпечення перевезення вантажів відповідача автомобільним транспортом. Як указує позивач, у результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стосовно оплати за надані послуги в останнього виникла заборгованість у розмірі 11 966,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2014 порушено провадження у справі №910/28965/14 та призначено розгляд справи на 26.01.2015.

21.01.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/28965/14 від 29.12.2014.

Представник позивача у судове засідання 26.01.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 26.01.2015 з'явився, надав додаткові документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/28965/14 від 29.12.2014 та усні пояснення по суті позовних вимог, відповідно до яких не заперечував щодо наявної заборгованості перед позивачем.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/28965/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.01.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК МТС» (далі - Виконавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новел Сервіс» (далі - Замовник, Відповідач) укладено Договір про надання послуг транспортного експедирування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №Е-КИ-04/07/14-2 (далі - Договір).

Відповідно до п.п 1.1.-1.2. Договору Виконавець зобов'язується організувати та виконати доставку автомобільним транспортом ввірений йому Замовником вантаж (відповідно із транспортною накладною) до пункту призначення у встановлений Договором чи замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувачу), а Замовник зобов'язується сплатити за організацію та перевезення вантажу встановлену плату. Замовник за цим Договором може виступати також і Вантажоодержувачем.

Згідно з п. 2.1. Договору, ціна останнього дорівнює сумарній вартості наданих Виконавцем та прийнятих Замовником послуг.

Сторони погодили, що Замовник сплачує Виконавцю погоджену плату (перевізна плата) згідно тарифів, встановлених в Додатку 2 до Договору, які діють на момент передачі вантажу до перевезення, якщо про інше не буде домовлено сторонами. Розмір плати за кожне перевезення підтверджується у окремих узгоджених заявках на перевезення Замовника, що є невід'ємною частиною цього Договору (за формою згідно Додатку 1). Всі послуги, що надаються Виконавцем та третіми особами (у разі залучення) за цим Договором, визначаються в Акті приймання-передачі окремими позиціями (за формою згідно Додатку 4) (п. 2.2. Договору).

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що плата за перевезення вантажу здійснюється після його фактичного виконання, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Актів передачі-прийняття наданих послуг. При відсутності зауважень з приводу організації перевезення вантажів за Договором, Замовник підписує Акт передачі-прийняття наданих послуг протягом 3 (трьох) банківських днів після його отримання, а також документів, що підтверджують виконання перевезення, а саме оригінали ТТН з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем або іншого документу, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. У разі наявності претензій з перевезення вантажу, Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання Акту передачі-прийняття наданих послуг, зобов'язаний направити мотивовану відмову від підписання акту.

Також сторонами погоджено що датою надання послуг є дата підписання сторонами Акту приймання-передачі послуг (п. 2.5. Договору).

Приписами пункту 4.8. Договору передбачено, що за порушення термінів оплати Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, Замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь Виконавця штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, а відтак відносини між сторонами регулюються за допомогою Глав 63, 64, 65 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 ГК України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з положень ст. ст. 929 ЦК України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Позивачем надано Відповідачу послуг на загальну суму 147 644,32 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками товариств Актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

- №82 від 15.07.2014 на суму 6 149,00 грн., з урахуванням ПДВ 1 024,83 грн.;

- №201 від 22.07.2014 на суму 21 117,30 грн., з урахуванням ПДВ 3 519,55 грн.;

- №266 від 24.07.2014 на суму 32 161,80 грн., з урахуванням ПДВ 5 360,30 грн.;

- №287 від 24.07.2014 на суму 3 427,20 грн., з урахуванням ПДВ 571,20 грн.;

- №956 від 26.08.2014 на суму 3 697,76 грн., з урахуванням ПДВ 616,29 грн.;

- №1007 від 28.08.2014 на суму 4 786,60 грн., з урахуванням ПДВ 797,77 грн.;

- №1060 від 29.08.2014 на суму 8 469,76 грн., з урахуванням ПДВ 1 411,63 грн.;

- №1027 від 29.08.2014 на суму 13 596,80 грн., з урахуванням ПДВ 2 266,13 грн.;

- №1406 від 18.09.2014 на суму 21 893,20 грн., з урахуванням ПДВ 3 648,87 грн.;

- №1614від 26.09.2014 на суму 10 378,20 грн., з урахуванням ПДВ 1 729,70 грн.;

- №1637 від 29.09.2014 на суму 21 966,70 грн., з урахуванням ПДВ 3 661,12 грн.

Зі слів Позивача, Відповідач свої зобов'язання з оплати за надані послуги виконав частково, у результачі чого утворилася заборгованість у розмірі 11 966,70 грн.

Відповідно до ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 2.3. Договору, Відповідач був зобов'язаний розрахуватися за надані послуги протягом протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Актів передачі-прийняття наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що свої зобов'язання стосовно оплати за надані послуги Відповідач виконав частково, станом на 16.01.2015 у Відповідача наявна заборгованість у розмірі 11 966,70 грн., що підтверджується наданим Позивачем Актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, позовні вимоги стосовно стягнення суми основної заборгованості у розмірі 11 966,70 грн. є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 1 773,93 грн. - пені, 837,67 грн. - 7% штрафу, 520,02 грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Щодо стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як заначалося раніше, п. 4.8. Договору передбачено, що за порушення термінів оплати Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, Замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь Виконавця штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по сплаті на надані послуги не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені у розмірі 1773,93 грн., суд приходить до висновку про правильність її нарахування, відповідно, законність заявленої вимоги, яка підлягає задоволенню судом в цій частині.

З приводу стягнення 7% штрафу, передбачених п. 4.8. Договору за порушення строків оплати наданих послуг у розмірі 837,67 грн. суд зазначає наступне.

Оскільки матеріалами справи підтверджується невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, то заявлена вимога про стягнення 7% штрафу за порушення договірних умов у розмірі 837,67 грн. є законною та обгрунтованою, була доведена належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню судом.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача 520,02 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням останнім виконання грошового зобов'язання на підставі Договору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями п.п. 3.1.-3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Судом здійснено перерахунок заявленого Позиваем розміру інфляційних втрат, які підлягають стягненню з Відповідача, та встановлено, що вказана сума інфляційних втрат є обгрунтованою і підлягає задоволенню, а саме у розмрі 520,02 грн., за вказаний Позивачем період.

Підсумовуючи вищевикладене, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК МТС» стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новел Сервіс» 1 773,93 грн. - пені, 837,67 грн. - 7% штрафу, 520,02 грн. - інфляційних втрат є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву, не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові, факт невиконання останнім зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором про надання послуг транспортного експедирування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №Е-КИ-04/07/14-2 від 04.07.2014 у розмірі у розмірі 15 098,32 грн., з яких 11 966,70 грн. - основного боргу, 1 773,93 грн. - пені, 837,67 грн. - штрафу, 520,02 грн. - інфляційних втрат є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новел Сервіс» (03680, м. Київ, бул. Івана Лепсе, буд. 4, корп. 21; код ЄДРПОУ 38894315) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконанні рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК МТС» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, корп. «З»; код ЄДРПОУ 39209821) заборгованість у розмірі 15 098,32 грн., з яких 11 966,70 грн. - основного боргу; 1 773,93 грн. - пені; 837,67 грн. - 7% штрафу; 520,02 грн. - інфляційних втрат - за Договором №Е-КИ-04/07/14-2 від 04.07.2014 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 30.01.2015.

Суддя А.В.Яковенко