Рішення

від 05.02.2015 по справі 910/27598/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015Справа №910/27598/14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Деревообробний комбінат №7»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІММЕР ГЛАС Груп»

про стягнення 51 686, 40 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Дяденчук О.Г.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство «Деревообробний комбінат №7» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІММЕР ГЛАС Груп» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 51 686, 40 грн., з яких: 40 200, 15 грн. - сума основного боргу, 3 446, 22 грн. - 3 % річних та 8 040, 03 грн. - штраф у розмірі 20 % від простроченої суми.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за договором поставки № 378 від 09.11.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.12.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та невиконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 01103, м. Київ, вул. Чорногірська, буд. 17/14 .

Ухвали Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 р. та від 22.12.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, при цьому до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 11.12.2014 р. та від 22.12.2014 р. з відмітками «за закінченням встановленого строку зберігання».

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.02.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Деревообробний комбінат №7» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІММЕР ГЛАС Груп» укладено договір поставки № 378, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передавати (поставляти) комплекти дерев'яних дверей та аксесуари до них у власність відповідача, а відповідач зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 5.2. договору, оплата кожної товарної партії проводиться в два етапи:

1) передоплата у розмірі:

- 70 % від вартості партії товару, вказаної у замовленні,

2) остаточна оплата у розмірі:

- 30 % від вартості партії товару, вказаної у замовленні, протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання сторонами видаткових накладних на кожну партію товару.

Згідно п. 6.1. договору, товар вважається переданим позивачем і прийнятий відповідачем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію.

Умовами п. 9.4. договору передбачено, що у разі прострочення платежу більше 20 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % від простроченої суми.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2012 р. У разі неповного виконання будь-якою із сторін зобов'язань за даним договором, умови договору залишаються чинними до повного виконання зобов'язань чи задоволення претензій між сторонами (п. 12.3. договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 40 200, 15 грн., що підтверджується видатковою накладною № 13-46/1 від 24.01.2012 р., яка підписана представниками сторін, товар отриманий представником відповідача Бєлих К.А. на підставі довіреності № 31 від 19.01.2012 р. з посиланням на договір поставки № 378 від 09.11.2011 р.

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 40 200, 15 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлявся лист-вимога № 307 від 15.07.2013 р., в якому позивач просить погасити заборгованість протягом 30 календарних днів з дати отримання даного листа-вимоги, але не пізніше 20.08.2013 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист, який містить відтиск печатки поштового відділення (в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 40 200, 15 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 446, 22 грн. - 3 % річних та 8 040, 03 грн. - штраф у розмірі 20 % від простроченої суми.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 378 від 09.11.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 40 200, 15 грн., який прийнятий останнім по видатковій накладній без зауважень.

Однак відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 378 від 09.11.2011 р., та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 40 200, 15 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 446, 22 грн. - 3 % річних та 8 040, 03 грн. - штраф у розмірі 20 % від простроченої суми.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до п. 9.4. договору, у разі прострочення платежу більше 20 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % від простроченої суми.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та штрафу у розмірі 20 % від простроченої суми і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 378 від 09.11.2011 р. відповідно підлягають стягненню 3 446, 22 грн. - 3 % річних та 8 040, 03 грн. - штрафу у розмірі 20 % від простроченої суми.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Деревообробний комбінат №7» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІММЕР ГЛАС Груп» (01103, м. Київ, вул. Чорногірська, буд. 17/14, ідентифікаційний код - 37773564), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Деревообробний комбінат №7» (04029, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 9, ідентифікаційний код - 30531566) 40 200 (сорок тисяч двісті) грн. 15 коп. - заборгованості, 8 040 (вісім тисяч сорок) грн. 15 коп. - штраф у розмірі 20 % від простроченої суми, 3 446 (три тисячі чотириста сорок шість) грн. 22 коп. - 3% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 09.02.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.