Рішення

від 05.02.2015 по справі 916/4772/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2015 р.Справа № 916/4772/14 За позовом Саратська селищна рада Саратського району Одеської області;

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЖГАЗСЕРВІС"

про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Панич Л.О. - за дорученням;

Від відповідача: - не з'явився;

Суть спору Саратська селищна рада Саратського району Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЖГАЗСЕРВІС" про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, за адресою: Одеська область вул.. Осіпенко 2 та привести до стану придатного для використання за цільовим призначенням.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26 листопада 2014 року суддею Гуляк Г.І. порушено провадження у справі № 916/4772/14.

Представник позивача 26 січня 2015 року звернувся до суду з клопотанням в порядку ст. 69 ГПК України та ухвалою суду від 26 січня 2015 року строк розгляду справи продовжено до 11 лютого 2015 року.

Також, 05.02.2015р. до матеріалів справи надійшли матеріали в підтвердження позовних вимог (вх. № 3353/15).

Відповідач в засідання суду призначені на 15.12.2014 року, 12.01.2015 року, 26.01.2015 року та 05.02.2015 року, не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮЖГАЗСЕРВІС" за належною адресою зазначеною в позовній заяві та підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

За результатами судового засідання справу було розглянуто без участі представника відповідача за участю повноважного представника позивача, за наявними в ній матеріалами документів наданих позивачем. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України , оголошено вступну та резолютивну частину рішення та представника позивача повідомлено про дату складення повного тексту рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

15 травня 2013 року ТОВ « ЮЖГАЗСЕРВІС» звернулось до Саратської селищної ради з заявою про погодження місця розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності авто газозаправного пункту. Виконавчим комітетом Саратської селищної ради було прийнято рішення № 84 від 30 травня 2013 року « Про заяву ТОВ « ЮЖГАЗСЕРВІС». Виконавчий комітет Саратської селищної ради погодив ТОВ « ЮЖГАЗСЕРВІС» місце розташування тимчасової споруди для підприємницької діяльності авто газозаправного пункту за адресою: смт. Сарата, вул. Осипенка № 2 за умови погодження з відповідними профільними, дозвільними та контролюючими органами у зв'язку з тим, що авто газозаправний пункт є джерелом підвищеної небезпеки, керівництво ТОВ «ЮЖГАЗСЕРВІС» повинно було в обов'язковому порядку у тримісячний термін здійснити погодження місця розташування тимчасової споруди з: відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Саратської райдержадміністрації, районним відділом ГУ МНС України в Одеській області, санітарно-епідеміологічною службою та управлінням з охорони навколишнього природного середовища в Одеській області.

Перевіркою Саратської районної прокуратури встановлено, що вищевказане рішення прийнято в порушення вимог наказу Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 « Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Кодексу Цивільного Захисту та наказу Міністерства України з надзвичайних ситуацій № 126 від 19.10.2004 р. « Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні» та інших вимог: в порушення п.п 2.4; 2.5 наказу Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 « Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», - селищною радою прийняте рішення № 84 від 30.05.2013 року без отримання радою з органу містобудування та архітектури «відповідності намірів щодо місця розташування тимчасової споруди»; будівництво АГЗП повинно виконуватись згідно з Законом України ««Про регулювання містобудівної діяльності», а розміщення об'єкту виконується згідно до містобудівної документації , якою не передбачено будівництво АГЗП в даному місці.; в порушення вимог чинного законодавства на даний час вказаний об'єкт працює без документації на початок експлуатації об'єкта; відповідно до вимог ДБН В.2.5-20-2001 «Інженерне устаткування будівель та споруд. Зовнішні мережі і споруди. Газопостачання » не допускається розміщення АГЗП у місцях з масовим перебуванням людей, однак відстань від резервуару до автобусної зупинки складає лише 20 м.; відповідно до вимог ДБН В.2.5-20-2001. мінімальна відстань від резервуарів ЗВГ до будинків (споруд) поза територією АГЗП повинна бути в даному випадку ємність резервуару 4.85 м3 розташованого над землею - громадські, житлові будинки та споруди, підприємства - 20 м, однак відстань від резервуарів складає лише 12 м.; відсутній дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та інші правопорушення.

28 травня 2014 року виконавчим комітетом Саратської селищної ради було винесено рішення № 81 «Про скасування рішення виконавчого комітету Саратської селищної ради від 30 травня 2013 року № 84 « Про заяву ТОВ « ЮЖГАЗСЕРВІС». Даним рішенням, виконавчий комітет зобов'язав ТОВ «ЮЖГАЗСЕРВІС» негайно припинити функціонування авто газозаправного пункту, який функціонує без дозвільних та право установчих документів та зобов'язано демонтувати його в 10- денний термін з дня отримання рішення. ТОВ «ЮЖГАЗСЕРВІС» отримало рішення 11 червня 2014 року, проте до теперішнього часу вимоги рішення виконавчого комітету селищної ради не виконані, авто газозаправний пункт не демонтований і продовжує функціонувати. Крім того земельна ділянки під авто газозаправним пунктом по вул. Осипенка № 2 в смт Сарата використовується ТОВ « ЮЖГАЗСЕРВІС» без правовстановлюючих документів, договір оренди з Саратською селищною радою ТОВ « ЮЖГАЗСЕРВІС» не укладало.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»: «Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними».

Частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що: «власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд».

Зважаючи на наведене, дії відповідача із самовільного зайняття земельної ділянки порушують права територіальної громади як власника земельної ділянки на самостійне володіння, користування, розпорядження нею. Статтею 90 Земельного кодексу України встановлено: «Власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом». Статтею 212 Земельного кодексу України визначено: Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду». Зважаючи на викладене, земельна ділянка підлягає звільненню та приведенню її за рахунок відповідача до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 211 Земельного кодексу України: «громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок»

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року N 6 встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Окремими положеннями ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 212 Земельного кодексу України закріплено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідачем не було надано жодних доказів які б підтверджували його право власності на авто газозаправний пункт, не було надано доказів того, що земельна ділянка, на якій розташовано авто газозаправний пункт, належить відповідачу на законних підставах, суду вбачаються правові підстави для задоволення позовних вимог Саратської селищної ради Одеської області шляхом зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку, розташованої за адресою: Одеська область смт Сарата вул.. Осипенка, 2, на якій знаходяться споруди авто газозаправного пункту та привести до стану придатного для використання за цільовим призначенням.

Судові витрати покладаються відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮЖГАЗСЕРВІС» /65031 м. Одеса вул.. Грушевського, 39/а, код 36849691/ звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: смт. Сарата, вул. Осипенка, 2 та привести до стану придатного для використання за цільовим призначенням. Стягувачем є Саратська селищна рада Одеської області /68200 Одеська область смт Сарата, вул. Калова,15, код ЄДРПОУ 04379189/.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮЖГАЗСЕРВІС» /65031 м. Одеса вул.. Грушевського, 39/а, код 36849691/ на користь Саратської селищної ради Одеської області (68200 Одеська область смт Сарата, вул. Калова,15, код ЄДРПОУ 04379189, одержувач: УДКСУ в Саратському районі МФО 828011, код 38037959, банк ГУДКСУ в Одеській області р/р 31410544700424) судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень .

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 10 лютого 2015 р.

Суддя Г.І. Гуляк