Рішення

від 05.02.2015 по справі 905/4018/14-908/5122/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2015 р.Справа № 905/4018/14-908/5122/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши справу

за позовом Колективного підприємства "Міськсвітло", м. Горлівка Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Алекс", м. Алчевськ про стягнення коштів у розмірі 5041,04 грн. за участю :

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

24.06.2014 р. до господарського суду Донецької області звернулось Колективне підприємство "Міськсвітло" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Алекс" заборгованість в розмірі 4880,00 грн. та втрати від інфляції в розмірі 161,04 грн. Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.06.2014 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі. Згідно розпорядження Вищого господарського суду України № 28-р від 02.09.2014 р., розгляд справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється господарським судом Запорізької області. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11.2014 р. розгляд справи призначено на 09.12.2014 р. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.12.2014 р. матеріали справи були передані до господарського суду Харківської області. Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2014 р. справу було призначено до розгляду.

Позивач у призначені судові засідання не з"явився, витребуваних судом документів не подав.

Відповідач в призначені судові засідання не з"явився, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що 11.07.2013 р. між ТОВ "Енерго-Алекс" (покупцем) та КП "Міськсвітло" (постачальником) був укладений договір б/н, згідно умов якого постачальник зобов"язується поставити, а покупець прийняти та оплатити матеріали по видатковій накладній, яка є невід"ємною частиною договору. Загальна сума по договору складає 6620,00 грн. Так, КП "Міськсвітло" зобов"язувалось передати ТОВ "Енерго-Алекс" світильники ЖКУ-150 з лампою в кількості 10 штук, а ТОВ "Енерго-Алекс" зобов"язалось прийняти та оплатити світильники ЖКУ-150 з лампою в кількості 10 штук.

П. 3.3. договору передбачено, що оплата здійснюється покупцем впродовж 30 днів післ отримання матеріалів та підпису видаткової накладної, тобто після 11.07.2013 р. впродовж 30 днів ТОВ "Енерго-Алекс" зобов"язалось та повинно було оплатити фактично отримані матеріали на суму 6620,00 грн.

На підставі видаткової накладної № 5 від 11.07.2013 р. КП "Міськсвітло" здійснило фактичний відпуск світильників ЖКУ-150 з лампою в кількості 10 штук на суму 6620,00 грн. на підставі довіреності № 274 від 11.07.2013 р.

Покупець частково оплатив отриманий товар на суму 1740,00 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

25.04.2014 р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити борг, але відповідач ніяким чином на неї не відреагував.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 4880,00 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сума інфляційних витрат нарахованих за квітень 2014 року складає 161,04 грн.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.8 Конституції України, ст.ст. 43,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Алекс" (94220, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Волгоградська, 173, кв. 33, код 33844264, р/р 26008013005051 в АТ "Сбербанк Росії", МФО 350627) на користь Колективного підприємства "Міськсвітло" (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Комсомольська, 10, код 03342729, р/р 26001219874100 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005) заборгованість в розмірі 4880,00 грн., втрати від інфляції в розмірі 161,04 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.02.2015 р.

Суддя С.А. Прохоров