Постанова

від 03.02.2015 по справі 910/7008/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа№ 910/7008/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Сучило А.О.

від відповідача - Пятін Є.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтажбуд СКВ Лтд» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Приватного сервісного підприємства «Ньютон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтажбуд СКВ Лтд»

про стягнення коштів, як безпідставно отриманих ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Електромонтажбуд СКВ Лтд» про стягнення коштів як безпідставно набутих.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.07.2014 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8598,02 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2014 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.12.2014 апелянту відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляд у складі суддів: головуючий Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

В судове засідання з`явилися представники сторін та надали усні пояснення по справі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, між позивачем та відповідачем існувала усна домовленість на поставку трансформаторів ТСЗІ-1,6 кВт в кількості 6 шт.

Відповідач 14.10.2013 виставив рахунок позивачу № 12 на суму 8598,02 грн., з посиланням на основний договір.

Відповідно до платіжного доручення №11632 від 16.10.2013 позивач перерахував грошові кошти на рахунок відповідача на суму 8 598,02 грн., призначенням платежу вказано - за трансформатор згідно рахунку №12 від 14.10.2013.

Як зазначає позивач, зважаючи на те, що відповідачем оплачений товар поставлений не був, він звернувся до нього з вимогою про повернення сплачених коштів.

Враховуючи те, що кошти так і не були повернуті позивачу, останній звернувся із даним позовом до суду, в якому ставить вимогу про повернення сплаченої суми на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно отримані кошти.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти заявленого позову та оскаржуючи постановлене рішення, мотивує це тим, що між сторонами існували договірні відносини, які з їх сторони виконані в повному обсязі, натомість позивач не виконав свої зобов`язання щодо отримання товару, а тому підстави для повернення коштів відсутні.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 ст. 180 ГК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як зазначалося вище, відповідач направив позивачу оферту - рахунок на оплату трансформаторів ТСЗІ-1,6 кВт в кількості 6 шт., яка була акцептована позивачем шляхом оплати в повному обсязі, відповідно до платіжного доручення № 11632.

Посилання позивача, про отримання відповідачем коштів безпідставно, оскільки між ними так і не був укладений письмовий договір, оскільки не було досягнуто домовленостей по істотним умовам договору, не відповідає дійсності, враховуючи наступне.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Перерахування позивачем коштів підтверджує виконання з боку позивача зобов'язань щодо оплати товару, про поставку якого та за відповідною ціною домовились сторони.

Доказів поставки товару відповідачем позивачу не надано.

Проте, матеріали справи містять лист відповідача від 15.04.2014, в якому останній просить позивача забрати оплачений ними товар за відповідним виставленим рахунком.

Як вбачається з наданих сторонами доказів та пояснень представника позивача, він не направляв відповідачу вимогу про поставу оплаченого товару, а навпаки претензією від 14.11.2014 просили повернути безпідставно набуті кошти, з посиланням на норми ст. 1212 ЦК України.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що сторонами не було обумовлено терміну поставки товару після її оплати, для даного виду правовідносин необхідно застосовувати положення ч.2 ст. 530 ЦК України, які, як вже зазначалося, позивачем виконані не були.

Проте, позивач, всупереч чинним приписам законодавства України, після оплати товару не обумовив строки його поставки, не вимагав такої дії від відповідача, а отже порушення з боку відповідача щодо своєчасності поставки товару відсутні.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Вимога позивача від 14.11.2014 наявна в матеріалах справи з доказами направлення відповідачу, однак у ній відсутні вимоги щодо поставки товару у відповідний строк, а право на повернення коштів згідно положень ст. 693 ЦК України може бути реалізовано покупцем саме у разі наявного прострочення продавця у виконанні зобов'язання з поставки обумовленого товару за який проведено таку оплату.

В даному випадку має місце неналежне оформлення документів підприємства-позивача, оскільки за відсутності доказів погодження між сторонами строку поставки товару, та не звернення до відповідача з відповідною вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України про виконання поставки товару за який здійснено оплату в сумі 8598,02 грн., відповідача не можна вважати особою, що порушила взяті на себе зобов'язання.

Факт настання строку виконання зобов'язання по поставці оплаченого товару для відповідача є недоведеним перед судом, з огляду на відсутність належних доказів погодження між сторонами відповідного строку поставки (ч. 1 ст. 530 ЦК України), та відсутність доказів звернення з вимогою про поставку товару в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Доказів порушення з боку відповідача зобов'язань щодо поставки оплаченого товару, станом на дату звернення позивача до суду не представлено.

Висновок суду першої інстанції поте, що між сторонами не існувало договірних відносин, а отже кошти були перераховані позивачем відповідачу безпідставно, є хибним, передчасним, оскільки відсутність письмового договору між сторонами не свідчить про безпідставне перерахування коштів, бо у вимозі позивача зазначено, що грошові кошти в сумі 8598,02 грн. було перераховано за відповідно до виставленого рахунку № 12 за трансформатори ТСЗІ-1,6 кВт в кількості 6 шт., а наведені вище норми закону надають можливість сторонам укласти відповідний договір у спрощеній письмовій формі.

Посилання позивача у позові на положення ст. 1212 ЦК України щодо безпідставного отримання відповідачем зазначених коштів суперечать представленим самим же позивачем документам, оскільки кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім згідно домовленостей сторін (виникнення договірних відносин) в рахунок оплати за товар, у зв'язку з чим кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

Аналогічної позиції дотримуються судді Верховного суду України у постанові від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012 (3-69г12), також постанові від 02.10.2013р. у справі № 6-88цс13, які обов'язкові до врахування при прийнятті рішення, в силу положень ч. 3 ст. 82 та ст. 111-28 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимоги заявленого позову про повернення сплачених коштів не підлягають задоволенню, оскільки доказів того, що станом на час звернення до суду для відповідача виникли такі зобов'язання (повернути кошти за оплачений товар при отриманні вимоги про повернення коштів), матеріали справи не містять, відповідно підстави стверджувати про порушення відповідачем прав позивача які підлягають захисту в судовому порядку, відсутні.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтажбуд СКВ Лтд» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 у справі № 910/7008/14 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтажбуд СКВ Лтд» задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 по справі № 910/7008/14 - скасувати. Постановити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтажбуд СКВ Лтд» на користь Приватного сервісного підприємства «Ньютон» 8598, 02 грн. боргу - відмовити.

Стягнути з Приватного сервісного підприємства «Ньютон» (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 131; код 24354040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтажбуд СКВ Лтд» (04205, м. Київ, пр. Оболонський, буд. 16-А, кв. 72; код 38119465) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 913,50 грн.

Видати судовий наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 925/352/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов