Ухвала

від 05.02.2015 по справі 822/4877/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/4877/14

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В. К.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

05 лютого 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Боровицького О. А. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання:Майданюк Я.Л.,

представника позивача: Дороніна П. М.,

представника відповідача: Рисюка П. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідатьністю "СНЕ.Т" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «СНЕ.Т» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0009232201/2877 та № 0009242201/2877/2876 від 05 листопада 2014 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0009232201/2877 від 05.11.2014 року, яким державна податкова інспекція у м. Хмельницькому збільшила товариству з обмеженою відповідальністю "СНЕ.Т" м. Хмельницький суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 82291 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 67885 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 14406 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0009242201/2876 від 05.11.2014 року, яким державна податкова інспекція у м. Хмельницькому збільшила товариству з обмеженою відповідальністю "СНЕ.Т" м. Хмельницький суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 86974 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 69579 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 17395 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

03.11.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «СНЕ.Т» зареєстровано як юридична особа, та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язане стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Державним податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.11.2010 року по 31.08.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 03.11.2010 року по 31.08.2014 року.

За результатами перевірки державним податковим органом складено акт "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СНЕ.Т", ПН 37329779 з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 03.11.2010 року по 31.08.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок якого позивачем занижено податок на додану вартість яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 69579 грн., в тому числі: жовтень 2011 року на суму 8923 грн., за квітень 2013 року в сумі 30298 грн., за червень 2013 року в сумі 30358 грн.

Також встановлено порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму в розмірі 67885 грн., в тому числі за ІІ-IV квартали 2011 року в сумі 10261 грн., за 2013 рік в сумі 57624 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

-№ 0009242201/2876 від 05 листопада 2014 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 86974 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 69579 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 17395 грн.;

-№ 0009232201/2877 від 05 листопада 2014 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі 82291 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 67885 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 14406 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними рішеннями, оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення перевірки взаємовідносин товариства із ТОВ "Атонс", ТОВ "Флоренд" та ТОВ "Опт Альянс Трейд" проведено аналізи:

1) акту № 247/26-53-22-01-21-38576054 від 02.10.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Опт Альянс Трейд" (ПН 38576054) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період: з 01.04.2013 року по 31.08.2013 року", отриманого від ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів в м. Києві;

2) акту № 128/1520/37708998 від 08.02.2013 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Атонс"(ПН 37708998) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень-грудень 2011 року та січень 2012 року", отриманого від Кіровоградської ОДПІ;

3) акту № 1090/26-58-22-01-17/38185606 від 04.11.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Флоренд" (ПН 38185606) щодо документального підтвердження господарських відносин по взаємовідносинам з ТОВ "Євразія Трейдінг" (ПН 35806550) та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2013 року по 30.04.2013 року та ТОВ "Еліт Трейд Сервіс"(ПН 38366262) за травень 2013 року", отриманий від ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Висновки державного податкового органу викладені в акті перевірки від 16 жовтня 2010 року № 4459/22-25-22-01/37329779, однак колегія суддів вважає їх такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем із ТОВ "Опт Альянс Трейд", ТОВ "Флоренд", ТОВ "Атонс" укладено договори поставки товарів № 1942 від 26 квітня 2013 року, № 306/1 від 03 червня 2013 року, № 1006/1 від 10 червня 2013 року, № 11/10 від 11 жовтня 2011 року, на підставі яких позивач придбав у постачальників ТМЦ.

ТОВ «СНЕ.Т» отримало від ТОВ "Опт Альянс Трейд", ТОВ "Флоренд", ТОВ "Атонс" податкові накладні, що підтверджується копіями податкових накладних, реєстрами отриманих податкових накладних, видатковими накладними.

Крім того, вказані обставини підтверджуються копіями договорів поставки, видатковими накладними, копіями технологічних карток виробу, банківських виписок по рахунках, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Статтею 194 Податкового кодексу України встановлено, що операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

З огляду на те, що постачальники товару - ТОВ "Опт Альянс Трейд", ТОВ "Флоренд", ТОВ "Атонс" та покупець ТОВ "СНЕ.Т" є платниками податку на додану вартість, господарські операції по купівлі-продажу товару є об'єктом оподаткування таким податком, а тому постачальник товару провів оподаткування купівлі-продажу товару згідно із базою оподаткування за ставками встановленими Законом.

Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із визначених способів.

У пп. 201.4 статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пп. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Підпунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У п.п 201.8 статті 201 Податкового кодексу України вказується, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пп. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи, що факт постачання товару продавцями відбувся, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, відповідно у них виник обов'язок по формуванню податкових зобов'язань та складенню податкових накладних, тому постачальники склали податкові накладні та надали їх позивачу як покупцю товару.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому отримані податкові накладні позивач відобразив у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2011 року.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, який узгоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач, як платник податку на додану вартість, придбав у постачальника товар, внаслідок чого в нього виникло право на податковий кредит, у зв'язку з чим, він на підставі отриманих податкових накладних сформував податковий кредит у ІІ-ІV кварталах 2011 року, за 2013 рік та подав до державного податкового органу за місцем свого розташування податкові декларації з податку на додану вартість за відповідні звітні податкові періоди.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зробивши системний аналіз норм чинного податкового законодавства, оцінивши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що основним документом, який підтверджує право платника податку на податковий кредит є належно виконана податкова накладна, за умови придбання товару з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, в зв'язку з чим вважає, що позивач сформував податковий кредит за ІІ-ІV кварталах 2011 року та за 2013 рік, у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що закуплений товар позивач використовував у своїй господарській діяльності, що об'єктивно підтверджується доданими до матеріалів справи копіями відповідних документів.

Колегія суддів зазначає, що при проведенні перевірки відповідач не встановив інших джерел можливого надходження товару до позивача, хоча останній проводив свою господарську діяльність з використанням саме такого товару після його отримання за договорами поставки.

Крім того, державним податковим органом не надано судам першої і апеляційної інстанцій жодних доказів того, що відомості в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача, оформлених при виконанні зазначеного договору поставки не відповідають дійсності, а відсутність сертифікатів якості на товар, наявність певних недоліків у досліджених первинних документах, на думку колегія суддів, не є достатніми підставами для визнання господарських операцій такими, що не відбулися реально, а в той час, як право позивача на податковий кредит не залежить від діяльності постачальника.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Що стосується тверджень апелянта про відсутність факту здійснення господарських операцій із ТОВ "Опт Альнс Трейд", з огляду на наявність вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 12.08.2014 року, яким директора ТОВ "Опт Альянс Трейд" ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 засуджено за дії вчинені 6 листопада 2013 року, в грудні 2013 року та в подальшому, тоді як позивач мав господарські відносини з ТОВ "Опт Альянс Трейд" виключно з 03.06.2013 року по 31.07.2013 року.

Більш того, в матеріалах справи міститься копія вищезазначеного вироку, яка не завірена належним чином, а тому не може бути належним та допустимим доказом у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що твердження відповідача про нереальність договорів поставки не знайшли свого доказового підтвердження в матеріалах справи, а тому позивач правомірно відніс витрати понесені у зв'язку з придбанням товару за вказаними договорами до складу витрат по податку на прибуток підприємств.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення відповідача № 0009242201/2876 від 05.11.2014 року, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 86974 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 69579 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 17395 грн., № 0009232201/2877 від 05.11.2014 року, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в розмірі 82291 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 67885 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 14406 грн., необхідно визнати протиправними та скасувати.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 лютого 2015 року .

Головуючий Граб Л.С.

Судді Боровицький О. А.

Совгира Д. І.