Постанова

від 04.02.2015 по справі 813/8243/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року Справа № 813/8243/14

15 год. 07 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Небесна М.В.,

від позивача Cлюсар Г.В.,

від відповідача Кошевий А.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області (далі - позивач, управління ПФ) з адміністративним позовом до відділення Виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області (далі - відповідач, відділення ВД ФСС НВВПЗ), у якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог /а.с.48-49/, просить:

- зобов'язати відповідача прийняти до заліку суми пенсій, виплачені позивачем гр. ОСОБА_3 за період з липня 2014 року по грудень 2014 року в розмірі 1066,38 грн. та включити до щомісячних актів звірки;

- стягнути з відповідача суму пенсії виплаченої позивачем гр. ОСОБА_3 за період з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року в розмірі 1066,38 грн. /а.с.6-7/

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3, який є громадянином України, працюючи в Росії у 2013 році одержав трудове каліцтво, внаслідок чого його визнано інвалідом 2-ї групи і відповідно до ст. 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивачем з 31.05.2013 року призначено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві. За період з липня по грудень 2014 року сума пенсії, виплаченої Управлінням ПФ ОСОБА_3 та не прийнята відділенням ВД ФСС НВВПЗ до відшкодування становить 1066,38 грн. Вважає, що на підставі ч. 4 ст. 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. № 16-98-ВР якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні /а.с.37-38/. Вважає, що відшкодуванню підлягають не всі пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві, а лише ті, які призначені особам, що застраховані згідно з Законом та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно з законодавством СРСР або законодавством України. Наголошує на тому, що громадянин ОСОБА_3, з яким 12.03.2013 року стався нещасний випадок на виробництві, не був застрахований від нещасного випадку згідно з законодавством України, так як працював на підприємстві в Російській федерації, трудовий договір з ним укладено відповідно до норм Трудового кодексу Російської федерації, у розслідуванні нещасного випадку на виробництві участь брав представник Російської федерації. Таким чином, на ОСОБА_3 не поширюється дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та права на страхові виплати за законодавством України він не має. Також зауважив, що позовні вимоги є взаємовиключними, оскільки задоволення судом одної з них виключає задоволення іншого, а задоволення обох позовних вимог приведе до відшкодування витрат у подвійному розмірі. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Актом № 1 про нещасний випадок на виробництві зафіксовано, що 23.02.2013 року з гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, монтажник з монтажу стальних і залізобетонних конструкцій, працівник ООО "ПрогрессСтройка" (м. Москва, вул. Тверская, 16), на території ООО "Кроношпан", що знаходиться за адресою: Московська область, селище Нове, володіння 100, стався нещасний випадок на виробництві: відкритий перелом лівого бедра зі зміщенням, перелом ребер зліва з пошкодженням легенів /а.с.21-25/.

Згідно з випискою із акта огляду МСЕК № 153696 ОСОБА_3 встановлено інвалідність /а.с.20/.

Згідно з довідкою від 01.12.2014 року ОСОБА_3 знаходиться на обліку у 23-УПФ України у м. Самборі та Самбірському районі; особовий рахунок НОМЕР_1 /а.с.26/.

Між позивачем та відповідачем складено за період з липня 2014 року по грудень 2014 року акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання /а.с.17, 14, 11, 8, 53, 50/.

Згідно з таблицями розбіжностей та списками осіб, сума пенсій які пред'явлені для відшкодування управлінням ПФ і не прийняті до відшкодування відділенням ВД ФСС НВВПЗ за період з липня 2014 року по грудень 2014 року, зокрема по ОСОБА_3, становить 1066,38 грн. /а.с.18-19, 15-16, 12-13, 9-10, 54-55, 51-52/

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відділення ВД ФСС НВВПЗ прийняти до заліку суми пенсій, виплачені управлінням ПФ гр. ОСОБА_3 за період з липня 2014 року по грудень 2014 року в розмірі 1066,38 грн. та включити їх до щомісячних актів звірки суд керується наступним.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697, не врегульовує спірних правовідносин, що виникли в цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору.

У разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підписання актів звірки, в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов'язання приймати до відшкодування витрати на виплату пенсій.

Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України від 23.09.1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону) (далі - Закон № 1105-ХІV), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.03.2010 року, прийнятій у порядку провадження за винятковими обставинами у справі аналогічної категорії, яка відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

З урахуванням викладеного вимога позивача про зобов'язання відділення ВД ФСС НВВПЗ прийняти до заліку суми пенсій, виплачені управлінням ПФ гр. ОСОБА_3 за період з липня 2014 року по грудень 2014 року в розмірі 1066,38 грн. та включити їх до щомісячних актів звірки задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відділення ВД ФСС НВВПЗ суми пенсії виплаченої Управлінням ПФ гр. ОСОБА_3 за період з липня 2014 року по грудень 2014 року в розмірі 1066,38 грн., суд керується наступним.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (ст. 4 Основ у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком відповідно до ст. 25 Основ є Фонд СС НВВПЗ України, що також передбачено ст. 21 Закону № 1105-ХІV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, що здійснюються та відшкодовуються Фондом СС НВВПЗ України.

Згідно з ч. 4 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесення витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене в абз. 2 п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1105-ХІV, відповідно до якого якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом СС НВВПЗ України і страховиками з інших видів соціального страхування щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом ст. 21 Закону № 1105-ХІV у разі настання страхового випадку Фонд СС НВВПЗ України зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страховик внесків чи ні.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення", підписаної 13.03.1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди про гарантії встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, витрати понесені органами ПФ України у зв'язку з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, або пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду СС НВВПЗ України як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Відповідна правова позиція повністю узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом України у постанові від 25.03.2014 року, прийнятій за результатами розгляду справи за позовом управління ПФ України у Волноваському районі Донецької області до відділення ВД ФСС НВВПФ України у Волноваському районі Донецької області про стягнення заборгованості /а.с.27-28/.

З врахуванням того, що гр. ОСОБА_3 отримав травму у 2013 році на території колишньої республіки СНД, позовна вимога про стягнення з відділення ВД ФСС НВВПЗ України в м. Самборі та Самбірському районі суми пенсії виплаченої управлінням ПФ України в м. Самборі та Самбірському районі гр. ОСОБА_3 за період з липня 2014 року по грудень 2014 року в розмірі 1066,38 грн. є обґрунтованою.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання відділення ВД ФСС НВВПЗ прийняти до заліку суми пенсій, виплачені управлінням ПФ гр. ОСОБА_3 за період з липня 2014 року по грудень 2014 року в розмірі 1066,38 грн. та включити їх до щомісячних актів звірки є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Проте, позовна вимога про стягнення з відділення ВД ФСС НВВПЗ суми пенсії виплаченої управлінням ПФ гр. ОСОБА_3 за період з липня 2014 року по грудень 2014 року в розмірі 1066,38 грн. є обґрунтованою та слід задовольнити.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України зі сторін стягувати не належить.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 143, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області (Львівська область, м. Самбір, вул. Перемишльська, 13а; ЄДРПОУ 25257881) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області (Львівська область, м. Самбір, вул. Козацька, 6; ЄДРПОУ 37893509) суму пенсії виплаченої гр. ОСОБА_3 за період з липня 2014 року по грудень 2014 року в розмірі 1066 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 38 коп.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати зі сторін не стягувати.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст ухвали складено та підписано о 17.00 год. 09.02.2015 року.

Суддя Кравців О.Р.