Рішення

від 05.02.2015 по справі 908/5340/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 номер провадження справи  18/142/14            ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   05.02.2015                                                                                                    Справа №  908/5340/14               за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» (84502, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Зелена, 41; тел. (06274) 31-027) до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Локат» (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Леваневського, 16, тел. (06274) 93-182, (06274) 83-409) про стягнення 76038,45 грн. Суддя Носівець В.В. Представники сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився; СУТНІСТЬ СПОРУ: До господарського суду Запорізької області 01.12.2014 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» надійшла позовна заява до товариства з обмеженою відповідальністю «Локат» про стягнення 90677,22 грн. Позов вмотивований невиконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії № 176 від 15.10.2007 р. щодо своєчасної та повної сплати вартості теплової енергії. За період жовтень 2011 р. – квітень 2014 р. ТОВ «Локат» відпущено теплову енергію на загальну суму    71490,30 грн., вартість якої не сплачена; відповідно до діючого законодавства України та умов договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу 9487,74 грн. пені, 1263,32 грн. 3% річних та 8435,86 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232, 275 ГК України, п. п. 3, 5 ст.20, ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 р., ст.ст. 67, 68 Житлового кодексу України. Ухвалою від 02.12.2014 р. порушено провадження у справі № 908/5340/14, присвоєно справі номер провадження 18/142/14, судове засідання призначене на 15.01.2015 року. Розгляд справи відкладався на 05.02.2015 р., строк вирішення спору продавжувався. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за наявними в ній матеріалами та закінчений 05.02.2015 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Електронною поштою 04.02.2015 р. позивач надіслав заяву № юр/140 від 29.01.2015 р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Локат» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» суму основного боргу за поставлену теплову енергію за період жовтень 2011 року – квітень 2014 року (включно) в розмірі 71490,30 грн.,       1885,01 грн. пені, 303,86 грн. 3% річних, 2359,28 грн. інфляційних втрат, а всього –    76038,45 грн. Крім того, електронною поштою 04.02.2015 р. позивач надіслав клопотання     № юр/147 від 31.01.2015 р., яким просив суд розгляд справи здійснювати без представника позивача. Судом заява № юр/140 від 29.01.2015 р. про зменшення позовних вимог прийнята до розгляду. Отже, судом розглядаються вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Локат» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» суми основного боргу за поставлену теплову енергію за період жовтень 2011 року – квітень 2014 року (включно) в розмірі 71490,30 грн.; 1885,01 грн. пені, 303,86 грн. 3% річних, 2359,28 грн. інфляційних втрат, а всього – 76038,45 грн. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав. Згідно інформації на конверті, яким повернулася на адресу суду ухвала про порушення провадження у справі, відповідач відмовився від її одержання. Вивчивши матеріали справи, суд ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» (енергопостачальна організація, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Локат» (споживач, відповідач у справі) укладено 15.10.2007 р. договір про постачання теплової енергії № 176 (надалі – договір). Енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому об'ємах для об'єктів, перелічених в додатку № 1 до даного договору опалюваною площею 223,80 кв.м. (п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди від 30.11.2009 р.). Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в строки, які передбачені цим договором (п. 3.2.3. договору). Відповідно до п. 6.1. договору (в редакції додаткової угоди від 22.02.2011 р.) оплата за спожиту теплову енергію проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (цін), згідно з чинним законодавством України. У випадку зміни тарифів (цін) на теплову енергію Сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами (цінами) з дати набрання ними чинності. Пунктом 6.2. договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Згідно з п. 6.3. договору (в редакції додаткової угоди від 05.01.2009 р.) оплату за послуги, що надаються енергопостачальною організацією, споживач проводить щомісячно згідно платіжних документів, що надаються енергопостачальною організацією, в порядку, встановленому законодавством України протягом 3-х банківських днів після їх пред'явлення. Оплата проводиться в порядку передоплати за кожен місяць опалювального періоду на підставі рахунку енергопостачальної організації. Споживач гарантує 100% відшкодування витрат за надані послуги. Згідно із п. п. 11.1., 11.4. (в редакції додаткової угоди від 05.01.2009 р.) договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін письмово не заявить про його припинення. ТОВ «Артемівськ-Енергія» відпустив споживачеві у період з жовтня 2011 року по квітень 2014 року теплову енергію на загальну суму 74990,30 грн., що підтверджується щомісячними рахунками за теплову енергію, а саме, № 1761011 від 31.10.2011 р. на суму 1828,64 грн., № 1761111 від 30.11.2011 р. на суму 4724,95 грн., № 1761211 від 31.12.2011 р. на суму 3456,12 грн., № 1760112 від 31.01.2012 на суму 6124,09 грн., № 1760212 від 29.02.2012 р. на суму 6914,63 грн., № 1760312 від 31.03.2012 р. на суму 4021,39 грн.,              № 1760412 від 15.04.2012 р. на суму 1571,59 грн., № 1761013 від31.10.2013 р. на суму 2233,36 грн., № 1761113 від 30.11.2013 р. на суму 2943,06 грн., № 1761213 від 31.12.2013 р. на суму 4624,92 грн., № 1760114 від 31.01.2014 р. на суму 4878,58 грн., № 1760214 від 28.02.2014 р. на суму 4271,17 грн., № 1760314 від 31.03.2014 р. на суму 2786,24 грн.,              № 1760414 від 04.04.2014 р. на суму 909,52 грн., № 1761012 від 31.10.2012 р. на суму   1298,46 грн., № 1761112 від 30.11.2012 р. на суму 3551,90 грн., № 1761212 від 31.12.2012 р. на суму 4706,21 грн., № 1760113 від 31.01.2013 р. на суму 5133,14 грн., № 1760213 від 28.02.2013 р. на суму 3622,93 грн., № 1760313 від 31.03.2013 р. на суму 3983,08 грн.,               № 1760413 від 15.04.2013 р. на суму 1406,32 грн. всього на суму 74  990,30 грн. Відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриману теплову енергію здійснив частково, на суму 3500,00 грн., чим порушив умови договору. Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, заборгованість ТОВ «Локат» перед ТОВ «Артемівськ-Енергія» за фактично спожиту теплову енергію у період з жовтня 2011 року по квітень 2014 року за договором склала 71490,30 грн. Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України). Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. За таких обставин вимога ТОВ «Артемівськ-Енергія» про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію у період з жовтня 2011 року по квітень 2014 року в сумі       71490,30 грн. підлягає задоволенню. За порушення виконання відповідачем умов договору позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 303,86 грн. за період з 23.12.2013 р. по 14.10.2014 р. та 2359,28 грн. інфляційних втрат за період з січня 2014 р. по вересень 2014 р. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року. Відповідно до п. 6.10 договору (в редакції додаткової угоди від 15.10.2007 р.) до споживача застосовуються санкції, передбачені ст. 625 ЦК України. Наданий позивачем розрахунок 3 % річних за період прострочення з 23.12.2013 р. по 14.10.2014 р. та  інфляційних втрат за період з січня 2014 р. по вересень 2014 р. суд визнав виконаним вірно, а вимоги про стягнення 303,86 грн. 3% річних та 2359,28 грн. інфляційних втрат такими, що підлягають задоволенню. Крім того позивач просив стягнути 1885,01 грн. пені за період прострочення з 23.12.2013 р. по 14.10.2014 р. Приписами ст. 611 ЦК України  встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 6.10 договору (в редакції додаткової угоди від 15.10.2007 р.), у разі несвоєчасних розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Здійснивши системний аналіз наведених норм права, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 1885,01 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 1885,01 грн. за період з 23.12.2013 р. по 14.10.2014 р. судом задовольняється. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказів оплати наявної заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача. Керуючись ст.ст. 22, 33 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити. 2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Локат» (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Леваневського, 16, код ЄДРПОУ 20382185) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» (84502, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Зелена, 41, код ЄДРПОУ 34776960) 71490,30 грн. (сімдесят одну тисячу чотириста дев'яносто грн. 30 коп.) основного боргу, 303,86 грн. (триста три грн. 86 коп.) 3% річних, 1885,01 грн. (одну тисячу вісімсот вісімдесят п'ять грн. 01 коп.) пені, 2359,28 грн. (дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять грн. 28 коп.) інфляційних втрат, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ. Суддя                                                                                                                            В.В. Носівець Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 10 лютого 2015 р.