Постанова

від 04.02.2015 по справі 914/740/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 914/740/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-АРТ" на рішення господарського суду Львівської області від 20 травня 2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2014 року у справі № 914/740/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Доставка ліків" до товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-АРТ" про розірвання договору та стягнення суми , -

Встановив:

У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Доставка ліків" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-АРТ" про розірвання договору на виконання робіт від 5 липня 2013 року, зобов'язання повернути зайво сплачені грошові кошти в сумі 41044,25 грн., стягнення неустойки в розмірі 21215,48 грн. за невиправлення недоліків в роботі.

15 травня 2014 року позивач подав до суду пояснення, в яких просив суд стягнути з відповідача 41044,25 грн., отриманих останнім без достатніх підстав, а також неустойки в розмірі 21215,48 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20 травня 2014 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2014 року, провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору від 5 липня 2013 року припинено. Решту позовних вимог задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно збережені грошові кошти в розмірі 41044,25 грн., 21215,48 грн. штрафу, 1827 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Сторони не скористались правом на участь в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 5 липня 2013 року сторонами укладено договір, за умовами якого відповідач зобов'язався виконати підрядні будівельні роботи з облаштування даху готельного комплексу за адресою: вул. Дружби, 137, у селі Шегині Мостиського району Львівської області, на загальну суму 424309,49 грн.

Пунктом 1.2 договору сторони передбачили терміни виконання підрядних робіт згідно календарного плану, за яким роботи мали бути виконані до 31 серпня 2013 року.

Відповідно до п. 4.2 договору відповідач зобов'язаний усувати всі виявлені в роботі недоліки у 10-денний строк. Невиконання даної умови договору зумовлює накладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5 % від суми договору.

У липні-серпні 2013 року відповідачем виконано лише частину підрядних робіт загальною вартістю 218955,75 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі. Невиконаними залишились роботи на суму 205353,74 грн.

Проте, у липні-вересні 2013 року позивачем сплачено відповідачу 260000 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

25 грудня 2013 року, у зв'язку зі значним простроченням виконання підрядних робіт, позивачем пред'явлено відповідачу претензію з вимогами виконати повний обсяг робіт або повернути суму попередньої оплати, а також усунути виявлені в роботі недоліки.

Оскільки дана претензія залишена відповідачем без належного реагування, позивач, відповідно до умов п. 3.3 договору, ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, повідомив відповідача про відмову від договору від 5 липня 2013 року.

Встановивши, що позивач відмовився від договору від 5 липня 2013 року в ході судового процесу, 12 травня 2014 року, господарський суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, залишивши судове рішення у справі без змін, посилаючись на положення ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, припинив провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору.

Разом з тим, в зв'язку з встановленням факту порушення відповідачем умов п. 4.2 договору, судами, з посиланням на норми ст. 526, ч. 2 ст. 849, п. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, задоволено вимогу щодо стягнення з останнього штрафу в сумі 21215,48 грн., а оскільки відповідачем не виконані роботи на суму внесеної позивачем попередньої оплати, судами, з посиланням на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України, задоволено й вимогу стосовно стягнення 41044,25 грн., як таких, що безпідставно збережені відповідачем.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконного набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Застосуванням попередніми судовими інстанціями ст. 1212 Цивільного кодексу України при вирішенні спору за основною вимогою є помилковим, оскільки спірна сума є переплатою і за характером правовідносин (між сторонами у справі існували договірні відносини і кошти отримані відповідачем відповідно до умов договору, тобто, за наявності правової підстави) не є безпідставно набутою сумою, яка може бути повернута позивачу на підставі саме ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Проте, саме по собі посилання місцевого та апеляційного господарських судів на положення зазначеної статті не може бути підставою для скасування рішення суду в частині позовних вимог про стягнення 41044,25 грн., оскільки, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи про те, що позивачем здійснено оплату в більшому розмірі ніж вартість виконаних підрядних робіт, враховуючи передбачені ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України правові наслідки розірвання договору та вимоги ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій прийняли рішення про стягнення зазначеної суми переплати та штрафу на законних підставах.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення, аналіз та переоцінка яких, в силу норм ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування оскаржуваних у справі судових рішень.

З огляду на зазначене, постановлені у справі судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-АРТ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 20 травня 2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2014 року у справі № 914/740/14 - без змін.

Судді М.І. Остапенко

П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко