Ухвала

від 14.01.2015 по справі 2а-2581/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2015 року м. Київ К/9991/24133/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року

у справі № 2а-2581/10/2670

за позовом Приватного підприємства «Правен»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Правен» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0013911530/0 від 14 серпня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2010 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0013911530/0 від 14 серпня 2009 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь ПП «Правен» за рахунок Державного бюджету України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена камеральна перевірка податкової декларації (розрахунку) щодо земельного податку, поданого за квітень-червень 2009 року, за результатами якої складений акт № 778/15-30/32422551 від 30 липня 2009 року.

Камеральною перевіркою було встановлено, що розмір податкового зобов'язання із земельного податку за квітень - червень 2009 року, зазначеного платником такого податку у податковій декларації (розрахунку), є меншим, ніж за результатами камеральної перевірки, що призвело до заниження податкового зобов'язання на 34358,82 грн., з огляду на порушення ПП «Правен» пункту 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

14 серпня 2009 року на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення-рішення № 0013911530/0, яким згідно з підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Правен» суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок у розмірі 36076,76 грн., у тому числі: 34358,82 грн. - за основним платежем, 1717,94 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно обчислив суму земельного податку на 2009 рік із врахуванням ставки земельного податку, визначеної частиною 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю», з урахуванням того, що користування земельною ділянкою позивачем здійснюється без оформлення права оренди.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Правен» користується земельною ділянкою у місті Києві по вул. Жилянська,72а, площа 926,28 м 2 , на якій розташований нежилий будинок, який знаходиться у користуванні позивача, про що свідчить реєстрація позивача в базі даних земельного кадастру, що знайшло своє підтвердження у постанові Святошинського районного суду міста Києва від 23 березня 2009 року у справі № 2а-255/2009р. (арк. справи 37-38).

Згідно реєстраційного посвідчення № 029306 від 30 квітня 2009 року про право власності на об'єкти нерухомого майна (арк. справи 39), нежилі будівлі: літера «А» площею 1494,1 м 2 , літера «Б» площею 4,5 м 2 , які розташовані в місті Києві по вул. Жилянській,72а, належать ПП «Правен» на праві приватної власності на підставі постанови Святошинського районного суду міста Києва від 23 березня 2009 року у справі № 2а-255/2009р.

Відповідно до розрахунку земельного податку на земельні ділянки населених пунктів, яким встановлено грошову оцінку, позивач обчислив суму земельного податку на 2009 рік на земельну ділянку по вул. Жилянська,72а у м. Києві (кадастровий № 72:083:023) із врахуванням ставки земельного податку, визначеної частиною 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю» та коефіцієнту індексації - 1,152.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: плата за землю слугував висновок податкового органу про неврахування позивачем затвердженого пунктом 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» розміру орендної плати.

Зокрема, пунктом 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що з 01 квітня 2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі».

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, встановлені Законом України «Про плату за землю»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про плату за землю»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Абзацом 2 статті 63 Закону України «Про Державний бюджету України на 2009 рік» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що по сільськогосподарських угіддях та землях населених пунктів, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 01 січня 2009 року, застосовуються ставки земельного податку, встановлені статтею 6 та частиною 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю».

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Згідно статті 23 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» Державний комітет України із земельних ресурсів листом від 09 січня 2009 року № 14-22-6/87 повідомив, що нормативну грошову оцінку земель станом на 01 січня 2009 року за 2008 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації 1,152, який розраховано виходячи з середньорічного індексу інфляції на 2008 рік - 125,2% (лист Державного комітету статистики України від 08 січня 2009 року №11/1-8/6).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, а також зважаючи на те, що позивачем не укладався договір оренди земельної ділянки по вул. Жилянська,72а у м. Києві з Київською міською радою, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення позивачем земельного законодавства та безпідставність визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем: плата за землю згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, суди попередніх інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

О.В. Карась

---

Т.М. Шипуліна