Постанова

від 09.02.2015 по справі 826/1242/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И місто Київ 09 лютого 2015 року                  11:55                                  №826/1242/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Ростекс плюс» до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2014 №0010772201, На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 лютого 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ростекс плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2014 №0010772201. Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 11.09.2014 №1021/26-54-22-01-37195152 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Трітрейд», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 №0010772201. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 11.09.2014 №1021/26-54-22-01-37195152 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 25.09.2014 №0010772201 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, ВСТАНОВИВ: Державною податковою інспекцією в Оболонському  районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ростекс плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Трітрейд» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014. Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ростекс плюс» пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 54000,00 грн. За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 11.09.2014 №1021/26-54-22-01-37195152 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 №0010772201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67500,00 грн. у тому числі: 54000,00 грн. – основний платіж, 13500,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11. Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 11.09.2014 №1021/26-54-22-01-37195152 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Ростекс плюс» та його контрагентом -товариством з обмеженою відповідальністю «Трітрейд». З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Ростекс плюс» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Трітрейд» (виконавець) укладено договір про виконання робіт з передпродажної підготовки товару від 06.03.2014 №01/040314, відповідно до якого, замовник бере на себе зобов'язання здійснити передпродажну підготовку товару, а виконавець зобов'язується прийняти та оплатити зазначені роботи. Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору, виконавець зобов'язується провести передпродажну підготовку сантехнічних виробів, облицювальної плитки, а саме: -комплектація замовлень; -відбракування; -фасування; -нарізання; -перевірка комплектності та випробування; -перепакування; -сортування; -підготовка товарів до транспортування продавцям. На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору про виконання робіт з передпродажної підготовки товару від 06.03.2014 №01/040314; актів надання послуг за відповідний період; податкових накладних за відповідний період. Проте, контролюючому органу під час проведення перевірки не вдалось підтвердити відомості, які містяться в наданих товариством документах, оскільки подані документи не підтверджені зустрічною звіркою. Так, позивачем крім вказаних документів не надано жодних інших документів, підтверджуючих реальність здійснення господарських операцій, зокрема таких як: документів, що підтверджують транспортування товару; доказів існування транспортних засобів у товариства з обмеженою відповідальністю «Трітрейд»; документів, що підтверджують право власності або оренду складського приміщення, на якому контрагентом позивача мали надаватися послуги своїми силами та засобами на власній території; документів на підтвердження оприбуткування та складського обліку нових упаковок, які мали належати контрагенту позивача та у які мала переупаковувалась продукція позивача. Так, відповідно до  договору про виконання робіт з передпродажної підготовки товару від 06.03.2014 №01/040314 та податкових накладних, товариство з обмеженою відповідальністю «Трітрейд» зареєстровано та знаходиться Автономній Республіці Крим, місті Ялті. Позивачем не обґрунтовано суду ділової та економічної доцільності в укладанні договору на виконання робіт з передпродажної підготовки товару із контрагентом, якій зареєстрований та знаходиться в іншому регіоні, в той час як позивач і товар знаходились у місці Києві. Також, первинні документи, на підставі яких позивачем сформовані дані свого податкового обліку не містять конкретизації послуг (лише загальна фраза –перепродажна підготовка), обсягу послуг, місця виконання, періоду виконання. Позивачем не обґрунтовано і вартості заявлених послуг. Крім того, за результатами співставлення даних податкового обліку позивача із даними податкового обліку товариства з обмеженою відповідальністю «Трітрейд», контролюючим органом встановлені значні відхилення, чим порушено фіскальні інтереси держави. Враховуючи відсутність доведеної позивачем наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, відсутність обґрунтування вартості послуг, руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, суд погоджується і доводами контролюючого органу та вважає їх доведеними щодо створення позивачем уявності господарських операцій з метою штучного формування податкового кредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність винесеного відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.09.2014 №0010772201, а тому позовні вимоги про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному. Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно із приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 182,70 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 1644,30 грн. (1827,00 грн. – 182,70  грн.). Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, П О С Т А Н О В И В: В задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Ростекс плюс» (04655, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, 2-а, код ЄДРПОУ 37195152) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.           Суддя                                                                                                                  Літвінова А.В. Повний текст постанови складено 10.02.2015