Рішення

від 09.02.2015 по справі 904/9829/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.15р. Справа № 904/9829/14

За позовом Дочірного підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомбуднагляд", (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 47 873,22 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Галасун Г.І. - представник (дов. № б/н від 02.12.14р.)

від відповідача: Воронков І.В. - представник (дов. № 1/15 від 05.01.15р.)

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомбуднагляд" (далі-відповідач) про стягнення 47 873,22 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 35 688,55 грн. - основний борг, 2 397,983 грн. - пеня, 7 763,13 грн. - інфляційних втрат, 2 203,56 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 5/12 від 14.11.12., в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

04 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атомбуднагляд" надіслало до суду відзив на позовну заяву № 2 від 03.02.15р., в якому зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.02.2015р. складає у сумі 18 348,55 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, рахунками-фактури, видатковими накладними, довіреностями та актами про залік взаємних вимог, які додані до відзиву.

Представник позивача у судовому засіданні надав лист № 01-14/127 від 09.02.2015р., яким приєднує до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з 13.01.15р. на 27.01.15р. та з 27.01.15р. на 09.02.15р.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомбуднагляд", як замовник, та Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", як підрядник, було укладено договір № 5/12.

Дійсний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2012 року, або моменту повного виконання сторонами своїх обов'язків згідно цього договору (п. 7.1. договору).

Згідно п. 1.1. договору, виконавець, належним представником якого згідно з даним договором є філія "Дніпропетровський автодор", приймає на себе зобов'язання по наданню замовнику послуг механізму(ів): автогрейдер GR-165.

Виконавець, одночасно із завершенням надання послуг, зобов'язаний передати замовнику акт надання послуг та оформлені належним чином документи. Замовник зобов'язується здійснити прийняття наданих послуг, за підсумками прийняття підписання вищевказані документи та сплатити виконавцю за надані послуги у порядку, встановленому чинним договором (п.п. 1.2., 1.3. договору).

Пунктами 2.1., 2.4. договору встановлено, що на момент укладання договору вартість 1 маш-год. роботи механізму(ів) становлять - 147,23 грн. Загальна сума договору складає згідно акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.2. договору, замовником здійснюються остаточний розрахунок за наданні послуги протягом 30 днів після підписання акту наданих послуг.

Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" силами і засобами філії "Дніпропетровський автодор" виконало роботи згідно умов договору, що підтверджено актами виконаних робіт:

- за листопад 2012р. - підписаний обома сторонами 30.11.12р. на суму 15 900,84 грн.;

- за грудень 2012р. - підписаний обома сторонами 14.12.12р. на суму 11 307,26 грн.;

- за грудень 2012р. - підписаний обома сторонами 24.12.12р. на суму 8 480,45 грн.

Будь - яких зауважень щодо прийнятих робіт в даних актах не зазначено.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача на 18.06.13р. за надані послуги за спірним договором на користь філії "Дніпропетровський автодор" складається у сумі 35 688, 55 грн.

У судовому засіданні 09.02.15р. було з'ясовано, що відповідачем здійснено частково оплату основного боргу у загальному розмірі 17 340,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.15р., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, а також рахунками-фактури, видатковими накладними, довіреністю та актами про залік взаємних вимог.

Оскільки відповідач частково розрахувався з позивачем до подачі позовної заяви на суму 17 340,00 грн., а саме: позовна заява прийнята до розгляду 10 грудня 2014 року, а відповідач розрахувався за надані йому послуги 27.12.12р. у сумі 2 040,00 грн. та 29.12.12р. у сумі 15 300,00 грн., тому в цій часті стягнення заборгованості у сумі 17 340,00 грн. належить відмовити, оскільки вона сплачена до подачі позову до суду.

Таким чином, станом на 09.02.15р. заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги складає у сумі 18 348,55 грн. Наявність даної заборгованості відповідачем у судовому засіданні визнана повністю.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 18 348,55 грн.

Відповідно до п. 5.3 договору, за невиконання замовником п. 3.2 даного договору, останній зобов'язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний день прострочки платежу.

На підставі п. 5.3. договору, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 2 397,98 грн., згідно розрахунку, який знаходиться в матеріалах справи.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок пені не відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 1 351,95 грн., в решті позовних вимог щодо стягнення пені позов задоволенню не підлягає у зв'язку з допущеними арифметичними помилками при розрахунку.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 7 763,13 грн. та 3 % річних у сумі 2 203,56 грн., згідно розрахунку, який додається до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що дані розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних також не відповідають вимогам чинного законодавства.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме: інфляційні втрати у сумі 3 963,29 грн. та 3% річних у сумі 1 026,08 грн., в решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних позов задоволенню не підлягає у зв'язку з допущеними позивачем арифметичними помилками при розрахунку.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомбуднагляд" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, буд. 6; р/р 26007001305437 в ПАТ "Актабанк" м. Дніпропетровськ, МФО 307394, код ЄДРПОУ 36365466) на користь Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 24; р/р 26009060095190 в ПАТ КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 31950828) - 18 348 (вісімнадцять тисяч триста сорок вісім) грн. 55 коп. основного боргу, 1 351 (одна тисяча триста п'ятдесят одна) грн. 95 коп. пені, 3 963 (три тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 1 026 (одна тисяча двадцять шість) грн. 08 коп. 3% річних, 942 (дев'ятсот сорок дві) грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.02.15р.

Суддя І.Ю. Дубінін