Рішення

від 05.02.2015 по справі 922/5939/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2015 р.Справа № 922/5939/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-3000", м. Харків про про стягнення 11 458,98грн. за участю представників сторін:

позивача - Грачов Є.О., дов. б/н від 06.06.2014р., Паранін А.В., дов. б/н від 27.01.2015р.;

відповідача - Христова М.М., дов. б/н від 24.09.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором № 80-4/4651-13 від 17.10.2013р. в розмірі 11 458,98грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

26.01.2015р. представник позивача надав до суду заяву, в якій не збільшуючи та не зменшуючи розмір позовних вимог, уточнив позовні вимоги за кожною вимогою окремо, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 4 166,90грн. штрафу та 7 292,08грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором № 80-4/4651-13 від 17.10.2013р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, посилаючись на невірне зазначення періоду нарахування пені та на порушення з боку позивача вимог ч.2 ст.231 Господарського кодексу України в частині нарахування пені та штрафу, що вдвічі перевищує розмір, передбачений законом. Окрім того, відповідач надав суду докази часткового погашення пені та штрафу в розмірі 150,00грн., просить суд в задоволенні позову відмовити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

17.10.2013р. між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-3000" (відповідач) було укладено договір № 80-1/4651-13 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар, зазначений у Специфікації, а позивач прийняти товар та оплатити його в вартість. Кількість, номенклатура, асортимент товару визначаються сторонами у Специфікації (п.1.2 договору).

Відповідно до Специфікації (додаток № 1 до договору) вартість поставляємого відповідачем товару складає 29 763,60грн.

Строк поставки товару сторони погодили у п.5.1 договору, а саме відповідач зобов'язався поставити товар протягом 20 календарних днів з моменту укладання договору.

Оплата товару позивачем здійснюється впродовж 30 календарних днів з моменту отримання партії товару, підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п.4.1.1 договору).

У разі порушення встановленого умовами договору строку постачання товару, відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1% від ціни договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від ціни договору (8.3.1 договору).

09.12.2013р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 80-1/4651-13, якою внесли зміни до розділу 8 договору, та погодили, що у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань, відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню в розмірі 0,5% від ціни договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 14% від ціни договору (п.8.2.1 договору в редакції додаткової угоди до договору).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5.1 договору відповідач повинен був поставити товар протягом 20 календарних днів з моменту укладання договору, тобто до 07.11.2013р.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставив товар 25.12.2013р., що підтверджується актом приймання-передачі товару, підписаним та скріпленим печатками представників обох сторін.

Таким чином, період прострочення поставки товару відповідачем складає 49 календарних днів з 07.11.2013р. по 25.12.2013р.

Як зазначає позивач, він 18.09.2014р. направив на адресу відповідача претензію (вих. № 4411/01-42) з вимогою сплатити пеню та штраф, відповідно до умов договору, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Позивач за порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань, нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,5% за період з 07.11.2013р. по 25.12.2013р., яка складає 7 292,08грн.

Перевіривши правомірність нарахування пені, суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

При здійсненні розрахунку пені, позивач, за весь період прострочення (з 07.11.2013р. по 25.12.2013р.) нараховує пеню в розмірі 0,5%, передбаченому додатковою угодою № 1 від 09.12.2013р., тоді як в період з 07.11.2013р. по 08.12.2013р. розмір пені за умовами договору складав 0,1%.

Здійснивши вірний розрахунок пені, судом встановлено, що її розмір за період прострочення з 07.11.2013р. по 08.12.2013р. складає 952,44грн. та за період з 09.12.2013р. по 25.12.2013р. складає 2 529,91грн. Таким чином, загальна сума пені за період прострочення з 07.11.2013р. по 25.12.2013р. становить 3 482,35грн.

Також, позивач, за порушення строків поставки товару понад 30 днів нарахував відповідачу штраф у розмірі 14% від ціни договору, що складає 4 166,90грн.

Перевіривши нарахування штрафу, судом вбачається, що дане нарахування відповідає наданому позивачем розрахунку та умовам договору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 150,00грн., що підтверджується:

- платіжним дорученням № 4704 від 15.09.2014р. на суму 50,00грн.;

- платіжним дорученням № 4726 від 24.10.2014р. на суму 50,00грн.;

- платіжним дорученням № 4753 від 24.12.2014р. на суму 50,00грн.

Призначенням платежу відповідач зазначив у платіжних дорученнях "оплата штрафу та пені за договором № 80-1/4651-13 від 17.10.2013р.".

Оскільки відповідачем не було визначено, який саме розмір грошових коштів підлягає сплаті в рахунок погашення заборгованості по пені, а якій по штрафу, суд вирішив розподілити ці кошти порівну, а саме: 50% - в рахунок погашення пені, та 50% в рахунок погашення штрафу.

Судом вбачається, що грошові кошти в рахунок погашення пені в розмірі 50,00грн. та штрафу в розмірі 50,00грн. було здійснено відповідачем до звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 4704 від 15.09.2014р. та платіжним дорученням № 4726 від 24.10.2014р., у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 25,00грн. та штрафу в розмірі 25,00грн., суд дійшов висновку, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмета спору, оскільки сплата грошових коштів в розмірі 50,00грн. за платіжним дорученням № 4753 від 24.12.2014р. була зроблена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за порушення встановленого умовами договору строку постачання товару, з урахуванням здійснених часткових оплат становить:

- по пені - 3 407,35грн.;

- штрафу - 4 091,90грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: в частині стягнення пені - у сумі 3 407,35грн. та штрафу - у сумі 4 091,90грн.

Заперечення відповідача щодо неправомірності застосування позивачем штрафу в розмірі 14% та пені в розмірі 0,5%, оскільки, на думку відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості судом не приймаються виходячи з наступного.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України).

Таким чином, розміри штрафних санкцій, передбачені ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі, коли порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки та у разі, коли інше не передбачено законом чи договором.

В даному випадку сторонами було погоджено у договорі інший розмір санкцій, що відповідає ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та не суперечать законодавству України.

Також судом не приймаються заперечення відповідача щодо невірного визначення позивачем періоду пені, за який здійснюється її нарахування, оскільки з наданого позивачем розрахунку, судом вбачається, що позивачем 06.11.2013р. зазначено як дату останнього дня, коли повинна була бути здійснена поставка товару відповідачем, та саме з наступного дня, 07.11.2013р. по 25.12.2013р., позивач здійснює нарахування пені за 49 днів прострочення виконання зобов'язання по поставці товару, що є вірним та відповідає умовам договору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.610, 611, 612, 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, п.1.1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-3000", код ЄДРПОУ 30752658 (61010, м. Харків, вул. Греківська, 25, відомості про рахунки відсутні) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", код ЄДРПОУ 00100227 (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 25) в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", код ЄДРПОУ 00131624 (61003, м. Харків, вул. Кооперативна,12/14, відомості про рахунки відсутні) - 3 407,35грн. пені, 4 091,90грн. штрафу, 1 199,65грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 3 859,73грн. та штрафу в розмірі 50,00грн. - відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 25,00грн. та штрафу в розмірі 25,00грн. припинити за відсутністю предмета спору.

Повне рішення складено 10.02.2015 р.

Суддя Т.А. Лавренюк