Постанова

від 04.02.2015 по справі 910/3091/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р. Справа№ 910/3091/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 04.02.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон» на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2014 (повне рішення складено 27.10.2014)

у справі №910/3091/14 (головуючий суддя Васильченко Т.В., судді Ломака В.С., Любченко М.О.)

за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про звільнення та повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2014 у справі №910/3091/14 позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Галеон», який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів 03.08.2007 за №66-6-00406. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Галеон» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 8715 кв. м (кадастровий номер 8000000000:66:099:0042), вартістю 30 992 717,41 грн., що розташована на пр. Броварському у Дніпровському районі міста Києва. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон» в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 74 298,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «Галеон» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у справі №910/3091/14 та прийняти нове рішення суду, яким відмовити Київській прокуратурі з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради у задоволенні позову.

В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та мало місце порушення норм матеріального права.

Ухвалою від 05.12.2014 Київським апеляційним господарським судом поновлено ТОВ «Галеон» строк на подання апеляційної скарги, прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/3091/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Прокурор, представники позивача та третьої особи брали участь в судових засіданнях, в яких надавали свої пояснення щодо суті спору, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу ТОВ «Галеон» залишити без задоволення, а рішення господарського суду мста Києва від 20.10.2014 у справі №910/3091/14.

Представники відповідача брали участь в судових засіданнях, в яких надавали свої пояснення, підтримували доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу ТОВ «Галеон» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у справі №910/3091/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2007 у справі №30/170 визнано право ТОВ «Галеон» на оренду земельної ділянки на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва згідно з проектом відведення та висновками, які містяться в ньому, що погоджений в порядку, встановленому законодавством та вирішено вважати укладеним договір оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчо-спортивного комплексу з підприємством громадського харчування та закладами громадського призначення на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва між ТОВ «Галеон» та Київською міською радою, в редакції, яка підписана ТОВ «Галеон» та відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі», Типовому договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, а земельну ділянку такою, що передана, з моменту набрання чинності судовим рішенням, на умовах визначених договором.

Договір оренди земельної ділянки зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис 03.08.2007 за №66-6-00406 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно з п. п. 1.1., 1.2. договору Київська міська рада (орендодавець) передає, а ТОВ «Галеон» (орендар) приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:66:099:0042 за адресою просп. Броварський у Дніпровському районі м. Києва, площею 8715 кв. м для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчо-спортивного комплексу з підприємством громадського харчування та закладами громадського призначення.

Відповідно до п. 3.1. договір укладено на 10 (десять) років.

За умовами п. 8.1. договору орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що орендар зобов'язаний приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором та після підписання цього договору і акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки, в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії цього договору.

Згідно з п. 12.2. договору у разі невиконання орендарем умов цього договору та обов'язків передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

Київською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Галеон» впродовж 2008-2014 років будівництво не здійснив, проектно-дозвільну документацію не розробив.

У зв'язку з цим, у лютому 2014 року Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Галеон» про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання ТОВ «Галеон» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 8 715 кв. м, вартістю 30 992 717,41 грн., що розташована на просп. Броварському в Дніпровському районі м. Києва.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокуратури є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «Галеон» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті 2.20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

За нормами п. а) ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно з п. 2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією.

Окрім того, підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Пунктом 2.22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень Законів України «Про основи містобудування» та «Про регулювання містобудівної діяльності» і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. У вирішенні таких спорів суди мають з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. При цьому судами також повинні досліджуватися якісні характеристики об'єкта будівництва, обсяг будівництва, а також реальні строки здачі в експлуатацію об'єкта, що має визначатися проектом будівництва, який відповідно повинен бути предметом вивчення судом.

Отже, також однією із підстав для розірвання договору земельної ділянки в разі порушення строків закінчення будівництва, передбачених договором оренди земельної ділянки є завдана шкода органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця.

Однак, на переконання колегії суддів, позивачем не доведено, в чому саме полягає шкода завдана державі, безпосередньо Київській міській раді, чим саме порушення строків будівництва порушує чи обмежує права Київської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в суді апеляційної інстанції, після державної реєстрації спірного договору відповідачем вчинялись дії на його виконання.

Так, відповідач на виконання вимог законодавства замовив розробку містобудівного обґрунтування будівництва об'єкту. Після розробки містобудівного обґрунтування відповідач у 2008 році звертався до Головного управління містобудування та архітектури у місті Києві за погодженням містобудівного обґрунтування такого будівництва, що було початковим етапом будівельних робіт передбачених вимогами законодавства. На засіданнях секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради від 14.02.2008 та від 06.03.2008 відповідачу було рекомендовано доопрацювати містобудівне обґрунтування.

В матеріалах справи є копії протоколів засідань секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради від 14.02.2008 та від 06.03.2008, які підтверджують зазначені факти (т. 1 а. с. 128-130).

Однак вказана обставина судом першої інстанції залишена поза увагою.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, які відповідно до законодавства вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

В другій половині 2008 року розпочалась економічна криза в Україні, тому відповідач зазначає, що причиною не забудови земельної ділянки стало існування кризових явищ у фінансовій сфері, обставини непереборної сили підтверджені Законом України від 21.10.2008 «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України від 25.12.2008 «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Зазначені обставини, які знаходились поза впливом ТОВ «Галеон» зумовили невиконання ним умов п. 8.4. договору оренди земельної ділянки щодо завершення забудови земельної ділянки не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що більше трьох років існували обставини непереборної сили згідно з ст. 614 ЦК України.

Однак, незважаючи на кризові явища в країні, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, відповідач продовжував своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за землю.

З матеріалів справи вбачається, що починаючи з 2013 року роботи по будівництву об'єкта були відновлені, про що свідчить укладення 08.05.2013 договору між ТОВ «Галеон» та ФОП Друккер Д.В. про пайову у розмірі 100% участі у будівництві оздоровчого-спортивного комплексу з підприємством громадського харчування та закладами громадського призначення.

Також відповідачем замовлено робочий проект будівництва; 25.12.2013 укладено договір про виконання проектних робіт, а саме виконання розділів ГП, АР, КЖ, КМ, ВК робочого проекту по будівництву оздоровчого-спортивного комплексу; отримано декларацію на початок підготовчих робіт 28.05.2014, яка зареєстрована в Інспекції архітектурно-будівельного контролю міста Києва.

Крім того, відповідачем вчинялись дії щодо виключення в судовому порядку земельної ділянки із території земельних насаджень та 13.01.2014 між ТОВ «Галеон» та ТОВ «Фонд цивільного будівництва» укладено договір на виконання проектно-вишукувальних робіт.

Отже, враховуючи те, що відповідач приступив до використання земельної ділянки шляхом замовлення робочого проекту будівництва та укладення договору виконання проектних та проектно-вишукувальних робіт, отримав декларацію про початок підготовчих робіт та вчинив дії щодо виключення земельної ділянки із території земельних насаджень в судовому порядку та виходячи з того, що спірний договір оренди укладено на 10 років і строк його дії не закінчився, а тому висновок суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка не використовується за призначенням є необґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки в судовому порядку, оскільки ТОВ «Галеон» використовувало та використовує спірну земельну ділянку за цільовим призначенням, здійснює комплекс дій з метою забудови земельної ділянки, сплачує податки державі, сплачує вчасно і у повному обсязі орендну плату та діями ТОВ «Галеон» шкода не заподіяна.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 04.02.2013 у справі №5011-51/1150-2012.

На переконання судової колегії, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку, що відповідач грубо порушив взяті на себе зобов'язання за договором оренди землі, що має наслідком його розірвання в судовому порядку.

Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Галеон» і зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів 03.08.2007 за №66-6-00406 та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 8715 кв. м, вартістю 30 992 717,41 грн., що розташована на просп. Броварському у Дніпровському районі міста Києва.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

ТОВ «Галеон» належним чином доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 20.10.2014.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2014 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга ТОВ «Галеон» на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у справі №910/3091/14 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон» на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у справі №910/3091/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у справі №910/3091/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 74 298,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

4. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон» (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 57, кв. 16, ідентифікаційний код 31927909) 37 149,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/3091/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук