Постанова

від 03.02.2015 по справі 804/1224/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 р. Справа № 804/1224/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі Шкуті А.А.

за участю:

представника позивача Корнєва Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДИКОМ» до Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001832202 від 30 липня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДИКОМ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001832202 від 30 липня 2014 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань додержання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «-РЕМУС-», ТОВ «МЕГАСЕРВІС-Ц», ТОВ «ШАНСІ ТОРГ» та ТОВ «МАРИНОРК» за квітень 2014 року, за результатами якої був складений акт від 16.07.2014 року № 872/04-81-2202/32975288, на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення. На думку позивача, контролюючий орган зробив неправомірні та необґрунтовані висновки про порушення підприємством норм Податкового кодексу України, законодавства України, яке регламентує ведення бухгалтерського обліку та норм Господарського кодексу України, оскільки надання контрагентами ТОВ «МЕДИКОМ» послуг підтверджується договорами, відповідними актами, рахунками-фактурами, банківськими виписками, податковими накладними, які відповідають вимогам та нормам Податкового кодексу України і містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про ці послуги та їх вартість, а також інші передбачені законодавством реквізити, які були надані відповідачу під час проведення перевірки у повному обсязі, та описані відповідачем в акті перевірки, однак, при прийняті висновків податковим органом з невідомих причин враховані не були. Зазначив, що всі господарські операції були проведені в межах цивільного, господарського та податкового законодавства. При укладанні договорів, зазначених в акті, сторонами були виконані всі умови, перераховані кошти, оформлені всі первинні документи, факт проведення розрахунків підтверджено банківськими виписками, претензії від сторін не надходили. За викладених обставин, позивач вважає, що висновки податкового органу в акті перевірки не ґрунтуються на вимогах закону, і припущення посадової особи відповідача не може бути підставою для висновку про порушення позивачем ст.228 ЦК України, ст.ст.185, 188, 44, 198 ПК України, ст.ст.1, 3, 4, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в в адміністративному позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, причини неявки не повідомив, на пропозицію суду заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження у встановлений строк не направив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із положеннями Податкового кодексу України основним завданням та функцією органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з 02.07.2014 р. по 15.07.2014 р. посадовими особами Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, на підставі наказу від 27.06.2014 р. № 459 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДИКОМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «-РЕМУС-», ТОВ «МЕГАСЕРВІС-Ц», ТОВ «ШАНСІ ТОРГ» та ТОВ «МАРИНОРК» за квітень 2014 року.

За результатами перевірки був складений Акт від 16.07.2014 року № 872/04-81-2202/32975288, в якому зафіксовані наступні порушення:

- п. 44.1 ст.44, п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст. 1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 та відповідно ст. 55-1 Господарського кодексу України документально не підтверджено реальність здійснення операцій ТОВ «-РЕМУС-», ТОВ «МЕГАСЕРВІС-Ц», ТОВ «ШАНСІ ТОРГ», ТОВ «МАРИНОРК» з ТОВ «МЕДИКОМ» за квітень 2014 року в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму 165 000,00 грн. у квітні 2014 року.

На підставі Акту відповідачем було складене податкове повідомлення-рішення №0001832202 від 30 липня 2014 року, відповідно до якого з ТОВ «МЕДИКОМ» підлягає стягненню сума 247 500,00 грн., з них: 165 000,00 грн. - за основним платежем (податок на додану вартість), 82 500,00 грн. - штрафна санкція.

В ході перевірки позивача було встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДИКОМ» (код ЄДРПОУ 32975288) взято на податковий облік в органах державної податкової служби 13.09.2004 року за №54555, перебуває на обліку в Криворізькій центральній об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Криворізькою центральною ОДПІ на ТОВ «Медиком» надано лист №7921/10/04-81-15-01 від 10.06.2014 року «Про надання документів та письмових пояснень» по взаємовідносинам з ТОВ «Мегасервіс - Ц» (код ЄДРПОУ 38866554), ТОВ «ШАНСІ ТОРГ» (код ЄДРПОУ 38866586) та ТОВ «Маринорк» (код ЄДРПОУ 38866885) за квітень 2014 року (отримано 10.06.2014) та лист №8529/10/04-81-15-01 від 19.06.2014 року «Про надання документів та письмових пояснень» по взаємовідносинам з ТОВ «-РЕМУС-» (код ЄДРПОУ 38903491) за квітень 2014 року (отримано 23.06.2014).

ТОВ «Медиком» надало відповідь на запит №7921/10/04-81-15-01 від 10.06.2014 року лист №190 від 23.06.2014 року (вх. від 01.07.2014 №8257/10) про відмову у наданні відповідних завірених належним чином копій первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинам з суб'єктами господарської діяльності. На запит №8529/10/04-81-15-01 від 19.06.2014 року відповіді не надходило.

09.07.2014 року Криворізькою центральною ОДПІ на ТОВ «Медиком» було надано повторно №9793/10/04-81-2202 з питань надання пояснень щодо розділу 2 Договору про надання послуг №03/3-14 від 03.03.2014 року та оригіналів первинних документів, а саме: оформлених та погоджених з представниками ТОВ «Маринорк» «Завдання», що є підставою для початку надання послуг з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання Виконавцем та інших первинних документів, що підтверджують факт надання послуг з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання, отриманих від ТОВ «-РЕМУС-» (код ЄДРПОУ 38903491), ТОВ «Мегасервіс - Ц» (код ЄДРПОУ 38866554), ТОВ «ШАНСІ ТОРГ» (код ЄДРПОУ 38866586) та ТОВ «Маринорк» (код ЄДРПОУ 38866885) у квітні 2014 року в розрізі номенклатури та одиниць обладнання, а саме:

- дефектних відомостей;

- актів списання обладнання та/або запчастин;

- документів, що підтверджують придбання відповідних запчастин для здійснення ремонтних робіт;

- здійснених калькуляції наданих послуг з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання.

Відповідь на вказаний лист надійшла до Криворізької центральної ОДПІ 14.07.2014 року №8966/10 (вих. №213 від 10.07.2014), в якій відсутні будь-які пояснення з приводу Договору про надання послуг №03/3-14 від 03.03.2014 року та ненадання в ході проведення перевірки зазначених документів.

Під час перевірки встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «МЕДИКОМ» (надалі - Замовник) та ТОВ «-РЕМУС-» (надалі - Виконавець), відбувались на підставі договору про надання послуг від 03.03.2014 року №61. Предмет договору: 1.1. Виконавець приймає на себе зобов'язання із надання Замовнику послуг з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання.

На виконання умов договору ТОВ «-РЕМУС-» на адресу ТОВ «МЕДИКОМ» було виписано (оформлено) податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки.

В ході проведення перевірки, було встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «МЕДИКОМ» (надалі - Замовник) та ТОВ «Мегасервіс - Ц» (надалі - Виконавець), відбувались на підставі договору про надання послуг від 21.02.2014 року №21214; взаємовідносини між ТОВ «МЕДИКОМ» (надалі - Замовник) та ТОВ «ШАНСІ ТОРГ» (надалі - Виконавець), відбувались на підставі договору про надання послуг від 03.03.2014 року №4-У.

1. Предмет вищевказаних договорів: 1.1. Виконавець приймає на себе зобов'язання із надання Замовнику послуг з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання.

2. Обов'язки сторін і порядок виконання послуг

2.1. Виконавець повинен надати Замовнику послуги, оговорені Сторонами в розділі 1 цього Договору і узгоджені сторонами за строками.

2.2. Замовник має право здійснювати контроль виконання умов Договору.

2.3. Виконавець повинен надати послуги профілактичної діагностики та обслуговування обладнання.

2.4. Замовник повинен здійснити оплату за послуги на основі наданого Виконавцем рахунку.

3. Вартість послуг і порядок розрахунків

3.1 Замовник оплачує Виконавцю вартість послуг, вказаних в пункті 1 даного Договору.

3.3. Виконання робіт по Договору фіксується в Акті виконаних робіт, що є невід'ємною частиною цього Договору і підписується сторонамине не пізніше останнього дня поточного місяця.

3.5 Оплата за даним Договором Замовником можлива векселями.

7. Заключні положення

7.1. Строк дії даних Договорів встановлюється з моменту їх підписання до 31.12.2014 року.

На виконання умов вищезазначених договорів вказаними контрагентами на адресу ТОВ «МЕДИКОМ» було виписано (оформлено) податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки.

Також, в ході проведення перевірки, було встановлено взаємовідносини між ТОВ «МЕДИКОМ» (надалі - Замовник) та ТОВ «МАРИНОРК» (надалі - Виконавець) на підставі договору про надання послуг від 03.03.2014 року №03/3-14.

1. Предмет договору

1.1. Замовник поручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання, а Замовник зобов'язується прийняти замовлені ним послуги та оплатити їх.

1.2. Відповідно до умов цього Договору послуги надаватимуться Замовнику відповідно до його звернення та включають: послуги з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання.

2. Порядок виконання Договору та приймання послуг

2.1. Замовник замовляє послуги шляхом надання Завдання, яке узгоджується Виконавцем.

2.2. Виконання робіт, зв'язаних із правовим забезпеченням проектів Замовника здійснюється Виконавцем у міру необхідності Замовника в порядку, визначеному в даному Договорі.

2.3. Виконавець повинен надавати Замовнику інформацію на електронних носіях (дисках та дискетах).

2.4. Виконавець надає тільки ті послуги, які з ним погоджені.

2.5. Послуги будуть надаватися Виконавцем поетапно відповідно до необхідності в них замовника.

2.6. При виконанні зобов'язань за цим Договором Виконавець вправі за згодою Замовника скористатися послугами третіх осіб.

2.7. Факт надання таких послуг фіксується в Акті виконаних робіт, що підписується Сторонами та є невід'ємною частиною Договору.

3. Порядок оплати послуг

3.1. Оплата послуг здійснюється Замовником на підставі Акта виконаних робіт та рахунку Виконавця.

3.3. Оплата по даному Договору Замовником можлива векселями або іншим шляхом, не забороненим законодавством.

3.4. Замовник зобов'язаний здійснити оплату протягом 20 банківських днів від дати підписання акту виконаних робіт.

3.5. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банком Покупця на рахунок Продавця, а при оплаті векселями - дата Акта приймання-передачі векселів.

7. Термін дії Договору

7.1. Даний Договір набирає сили з дати підписання та діє до 31.12.2015 року, сторони можуть ролонгувати Договір додатковою угодою на тих же умовах без переукладання.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Медиком» не надало до перевірки дефектних відомостей; актів списання обладнання та/або запчастин: документів, що підтверджують придбання відповідних запчастин для здійснення ремонтних робіт; здійснених калькуляції наданих послуг з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання та розшифровки, відповідно якого обладнання проводилась діагностика та обслуговування та які види робіт були виконані. Таким чином, не має можливості ідентифікувати вищезазначені послуги.

Перевіркою встановлено, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних, отриманих від ТОВ «-РЕМУС-», ТОВ «Мегасервіс - Ц», ТОВ «ШАНСІ ТОРГ», ТОВ «Маринорк» за квітень 2014 року, складених відповідно то договорів, не відображено перелік виконання робіт з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання. Отже, із зазначених вище первинних документів, неможливо встановити, чи виконувались взагалі будь-які дії на виконання укладених договорів.

Також, в Акті перевірки від 16.07.2014 року № 872/04-81-2202/32975288 йде посилання на Акти перевірок вищезазначених контрагентів, на підставі яких перевіряючи дійшли висновків, що контрагенти ТОВ «МЕДИКОМ» не мали можливості надавати послуг ТОВ «МЕДИКОМ» у квітні 2014 року.

Згідно Акту перевірки від 16.07.2014 року ТОВ «МЕДИКОМ» отримано від ТОВ «-РЕМУС-», ТОВ «Мегасервіс - Ц», ТОВ «ШАНСІ ТОРГ», ТОВ «Маринорк» паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені, відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки вони складені на підставі недійсності господарських операцій та відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

В наслідок викладеного, формування ТОВ «МЕДИКОМ» податкового кредиту з ПДВ за рахунок зазначених податкових накладних:

- суперечить законодавству України, а також моральним засадам суспільства;

- правочин не вчинений за формою і порядком, встановленими законом;

- правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та є спробою незаконного заволодіння майном держави за рахунок не сплати податку на додану вартість, що порушує публічний порядок.

Виходячи з вищенаведеного, контролюючий орган дійшов висновку, що операції з отримання послуг ТОВ «МЕДИКОМ» від ТОВ «-РЕМУС-», ТОВ «Мегасервіс - Ц», ТОВ «ШАНСІ ТОРГ» та ТОВ «Маринорк» суперечать моральним засадам суспільства, правочин, який спрямований винятково на зменшення бази оподаткування, та не маючий під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети.

Відповідно до баз даних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно - правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає, що відповідно до пункту 5.2 розділу II «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 (далі - Порядок №984), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: 1) чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; 2) зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; 3) у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «-РЕМУС-», ТОВ «Мегасервіс - Ц», ТОВ «ШАНСІ ТОРГ», ТОВ «Маринорк» укладено вищевказані договори про надання послуг.

Факт надання послуг позивачу підтверджується податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання) послуг, рахунками, які вказані у Акті перевірки від 16.07.2014 року № 872/04-81-2202/32975288, копіями актів прийому обладнання та додатків до договорів оренди, долученими до матеріалів справи та дослідженими судом.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України №996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В судовому засіданні представником позивача було повідомлено, що станом на квітень 2014 року на балансі ТОВ «МЕДИКОМ» знаходилось наступне обладнання, а саме: 2 рентгенівські діагностичні системи, 12 аналізаторів автоматичних, 4 ультразвукові діагностичні системи, 82 кондиціонерів, 30 холодильників, 50 комп'ютерів, 5 електроводонагрівачів, 6 пральних машини, апарат для екстракорпоральної ударно-хвильової терапії та багато іншого обладнання.

Це підтверджується довідкою по бухгалтерському рахунку №104 «Машини та обладнання», долученою до матеріалів справи.

Також, представник позивача зазначив, що підприємство орендує обладнання: 4 рентгенівських діагностичних систем, 2 флюорографа, 6 аналізаторів автоматичних, З ультразвукові діагностичні системи, 45 кондиціонерів, та інше обладнання, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами прийому обладнання та додатками до договорів.

Окрім цього, представник позивача пояснив, що зазначене обладнання потребує періодичного проведення обслуговування та профілактичного діагностування, тобто проведення технічних заходів, спрямованих на попередження відмов та поломок обладнання. Основним завданням виконання цих послуг є забезпечення безперебійної роботи обладнання. Саме з цією метою ТОВ «МЕДИКОМ» було укладено договори з контрагентами, які у квітні 2014 року здійснювали наступну роботу.

Так, ТОВ «-РЕМУС-» було проведено роботи по обслуговуванню, профілактиці та діагностуванню роботи ультразвукових діагностичних систем - механічна чистка наружних частин та внутрішніх блоків системи, огляд цілісності лінійного, конвексного, трансвагінального та інших датчиків системи, перевірка частин медичного обладнання на відсутність (наявність) ушкоджень, вимірювання потужності імпульсів датчиків системи, перевірка стану плат управління, чистка та контроль працездатності трейдболу та зовнішньої сенсорної панелі, обслуговування програмного забезпечення системи, перевірка органів контролю та індикації. Роботи проводились в період з 1 по 3 квітня 2014 року.

ТОВ «МЕГАСЕРВІС-Ц» проведено роботи по профілактичній діагностиці та обслуговуванню кондиціонерів перед початком літнього періоду. Зазначені роботи включають чистку від пилу та грязі зовнішніх та внутрішніх блоков, контроль тиску охолоджувача, при необхідності - дозаправка охолоджувача, інші регламентні роботи. Роботи проводились в період з 2 по 28 квітня 2014 року.

ТОВ «ШАНСІ ТОРГ» проведено роботи по профілактичній діагностиці та обслуговуванню рентгенівського обладнання. Зазначені роботи включають виконання зовнішнього огляду з метою виявлення механічних пошкоджень, перевірка та налагодження електромеханічних вузлів, перевірка та налагодження високовольтного обладнання, перевірка якості запобіжників і відповідність їх необхідним номіналам, перевірка технічного стану сервера, робочої станції, перевірка та юстирування соосності рентгенооптичного тракту, заміна пошкоджених запчастин. Роботи проводились в період з 1 по 15 квітня 2014 року.

ТОВ «МАРИНОРК» проведено роботи по профілактичній діагностиці та обслуговуванню лабораторних аналізаторів - контроль рухомих систем колеса, механізмів подачі реактивів, субстрату на вільне переміщення в заданих межах, огляд та корегування дозуючих приладів реактивів, сиворотки, малих та великих шприців, субстрату, обслуговування зчитувальних пристроїв електрогенерованих імпульсів, моніторинг роботи методики проведення діагностики, виводу на монітор стану реактивів, стану архіву, стану рухомих вузлів, електронних вузлів. Роботи проводились в період з 17 по 30 квітня 2014 року.

В судовому засіданні з'ясовано, що перелік матеріалів, використаних під час проведення обслуговування та профілактичного діагностування, та їх вартість зазначені окремо не були, оскільки фактично ці витрати формувались під час діагностики та були включені контрагентами до загальної вартості робіт, оскільки при роботах використовували матеріали підприємств, які здійснювали відповідні роботи.

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні, оскільки у ТОВ «МЕДИКОМ» шість відокремлених підрозділів, які знаходяться в різних частинах міста Кривого Рогу на значній відстані один від, то проведенні роботи оформлялися актами виконаних робіт поступово, по мірі виконання робіт у різних підрозділах.

Контроль за виконанням зазначених робіт здійснювали керівники відокремлених підрозділів, оскільки вони відповідальні за безперервну роботу підрозділу та надання медичних послуг згідно укладених договорів. В посадових інструкціях працівників в обов'язки керівників не входить контроль за виконанням даних робіт.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, викладені у акті перевірки від 16.07.2014 року № 872/04-81-2202/32975288 про нереальність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Отже, договори поставки, виконання робіт чи надання послуг не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Акт перевірки від 16.07.2014р. не тільки не містить посилань на вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 16.07.2014р. про нереальність, недійсність, нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями, його позиція про те, що цей правочин здійснений без мети настання реальності наслідків, не підкріплена належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх недійсними або вироком суду про визнання вини позивача у фіктивності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Також, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Також, є безпідставним і покладення в основу акту перевірки висновків про те, що контрагенти не могли здійснювати господарські операції у зв'язку з відсутністю у них трудових ресурсів з огляду на те, що у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер та позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

Судом не приймає посилання податкового органу в Акті перевірки про не надання позивачем до перевірки технічної документації щодо виконаних робіт, дефектних відомостей, актів списання обладнання та запчастин, документів, які підтверджують придбання запчастин, кошторисів (калькуляції) щодо здійснених послуг, виходячи з того, що профілактичне діагностування та обслуговування - це комплекс технічних заходів, спрямованих на попередження відмов та поломок обладнання.

Суд вважає, що при виконанні послуги по профілактичному діагностуванню та обслуговуванню не потрібна розшифровка дефектів обладнання, матеріалів, використаних під час проведення такого обслуговування, оскільки ці витрати формуються виходячи з фактичного обсягу послуг та підтверджуються актами виконаних робіт, а основним завданням виконання цих послуг є забезпечення безперебійної роботи обладнання. При профілактичній діагностиці та обслуговуванні основним є факт відсутності непередбачених поломок обладнання після такого обслуговування протягом певного часу, що може бути підтверджено підприємством. Необхідність проведення комплексу таких послуг обумовлена необхідністю безперервної роботи обладнання з метою якісного виконання послуг, що надаються ТОВ «МЕДИКОМ». Періодичність обслуговування обумовлена насамперед інтенсивністю навантажень такого обладнання.

Щодо відсутності калькуляції (кошторису) робіт, який, на думку відповідача, є документом, який підтверджує виконання робіт, суд погоджується з позицією позивача, що згідно ч.1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, тобто згідно норм ЦК України наявність кошторису не є обов'язковою, а тільки можливою умовою договору.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного рішення з підстав відсутності у позивача дефектних відомостей; актів списання обладнання та/або запчастин: документів, що підтверджують придбання відповідних запчастин для здійснення ремонтних робіт; здійснених калькуляції наданих послуг з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання та розшифровки ті інше, оскільки жодними нормами чинного законодавства України не передбачено позбавлення платника податків права на формування витрат та податкового кредиту за відсутності вказаних документів.

Захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси позивача, щодо порушення яких суд дійшов відповідного висновку та це підтверджується відповідними доказами.

Приймаючи рішення по справі, суд враховує, що відповідач не скористався правом участі в судовому засіданні, не надав суду жодного належного доказу, підтверджуючого факти, викладені в акті перевірки.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001832202 від 30 липня 2014 року на відповідність частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про його протиправність та наявність підстав для його скасування, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДИКОМ» до Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001832202 від 30 липня 2014 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001832202 від 30 липня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДИКОМ» (код ЄДРПОУ 32975288) витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 09 лютого 2015 року.

Суддя В.В. Кальник