Рішення

від 03.02.2015 по справі 911/5611/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа № 911/5611/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Заступника Броварського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Броварської центральної районної лікарні, м.Бровари

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Проект-Стиль», м.Бровари

про стягнення 32582,63 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Корнійко Л.О.

Від відповідача: не з'явився

Від прокуратури: Гриб Н.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника Броварського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Броварської центральної районної лікарні (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Проект-Стиль» (далі - відповідач) про стягнення 32582,63 грн.

Провадження у справі №911/5611/14 порушено відповідно до ухвали суду від 29.12.2014 року та призначено справу до розгляду на 20.01.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 20.01.2015 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 03.02.2015 року.

В судовому засіданні 03.02.2015 року прокуратура та позивач позовні вимоги підтримали. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 03.02.2015 року повторно без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, Броварською центральною районною лікарнею (позивач, орендодавець) 01.09.2011 року було укладено Договір оренди комунального майна, що перебуває у спільній сумісній власності територіальної громади м. Бровари Київської області та територіальних громад сіл та селищ Броварського району за № 276 (далі - Договір оренди) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Проект-Стиль» (відповідач, орендар).

За умовами вказаного Договору орендодавець передавав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення 1-го поверху Поліклініки, розташованого за адресою: м. Бровари, Промвузол загальною площею 55,0 кв.м, котре станом на момент укладення Договору перебувало на балансі Броварської центральної районної лікарні.

Згідно з п. 3.4 Договору оренди, відповідач зобов'язувався перераховувати на розрахунковий рахунок Броварської ЦРЛ орендну плату щомісячно не пізніше 15-го числа наступного місяця.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Орендодавцем з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та листа Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 29.06.2004 року № 23-23/1956 істотною умовою договору оренди є орендна плата. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови. Одночасно, при передачі в оренду нерухомого державного та комунального майна окремо укладається договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Цей платіж у розмір орендної плати не входить та сплачується окремо. Типова форма договору про компенсацію витрат балансоутримувача з утримання орендованого майна затверджена наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року № 1774.

Таким чином, на підставі Договору оренди та керуючись вищевказаними нормативними актами між сторонами було також укладено Договір про відшкодування втрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (Додаток № 6 до Договору оренди), п. 2.2.3. якого передбачено, що Орендар зобов'язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що оренда є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Тобто, орендар зобов'язаний вносити орендодавцеві платіж за користування майном. Розмір, форма, і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» за невиконання зобов'язання за договором оренди сторони несуть відповідальність встановлену законодавством України та договором.

Як вбачається з розрахунку заборгованості з орендної плати, відповідач своїх зобов'язань за Договором оренди не виконав, а саме не сплачував на розрахунковий рахунок Броварської ЦРЛ орендну плату, у зв'язку з чим станом на 01.12.2014 року заборгованість відповідача за період з 01.09.2011 року по 15.01.2012 року з орендної плати складає 32582,63 грн. з яких: 12682,12 грн. заборгованості з орендної плати; 17368,64 грн. заборгованості за Договором про відшкодування втрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю; 484,75 грн. пені та 2029,12 грн. штрафних санкцій.

Відповідні обставини підтверджуються наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідачем не заперечені та не спростовані.

З метою досудового врегулювання спору Броварською ЦРЛ 24.07.2012 року на адресу відповідача надіслано претензію № 2588, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з нормою ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені та штрафу за прострочення сплати орендних платежів.

Стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ передбачено відповідними п. 3.6 Договору оренди. Стягнення штрафу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення в разі, якщо прострочення становить більше трьох місяців, передбачено п. 3.7 Договору оренди.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, судом встановлено, що нарахування проведені на суму заборгованості з орендної плати за фактичний період прострочення у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу правомірні і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Сплата судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Проект-Стиль» (07400, Київська обл., м. Бровари, бульв. Незалежності, 17, код 34837462) на користь Броварської центральної лікарні (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Шевченка, 22, код 01994497) 12682,12 грн. заборгованості з орендної плати, 17368,64 грн. заборгованості за Договором про відшкодування втрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, 484,75 грн. пені та 2029,12 грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Проект-Стиль» (07400, Київська обл., м. Бровари, бульв. Незалежності, 17, код 34837462) в доход Державного бюджету України 1827 грн. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Кошик