Рішення

від 03.02.2015 по справі 910/27898/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015Справа №910/27898/14

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма"

про стягнення заборгованості в розмірі 41 319,57 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Зацепін С.С. (дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 03.02.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма" 41319,57 грн. заборгованості за договором про надання послуг від 06.05.2005р. за №668/421, з яких 18533,15 грн. - сума основного боргу, 3753,11 грн. - інфляційні втрати, 680,16 грн. - 3 % річних, 18533,15 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014р. порушено провадження у справі № 910/27898/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.01.2015р.

21.01.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва надійшли документи по справі.

Представник позивача - Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в судовому засіданні 27.01.2015р. надав суду пояснення щодо наданих документів.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма" в судове засідання 27.01.2015р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва №910/27898/14 від 15.12.2014р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014р. розгляд справи №910/27898/14 відкладено на 03.02.2015р.

Представник позивача - Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в судовому засіданні 03.02.2015р. надав суду пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма" в судове засідання 03.02.2015р. не з'явився, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав. Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2015р. відправленою на юридичну адресу відповідача.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас, судом, враховано, що в у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Отже, незважаючи на те, що представник відповідача у судове засідання 03.02.2015р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 03.02.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.05.2005 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Призма" (споживач) укладено договір № 668/421 про надання послуг (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, підприємство на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК "Київ Водоканал", АЕК "Київенерго", ЗАТ ЕК "Укр-Кан-Пауер") зобов'язується транспортувати по власних внутрішньо будинкових мережах споживачу, що є власником нежилого приміщення площею 113, 50 м. кв. за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 39 згідно договору купівлі-продажу № 331/45-КП від 06.05.2005 року нежилого приміщення, комунальні послуги, а також виставляти споживачеві до сплати платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що споживач у відповідності до договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Відповідно до п. 1.5. Договору при виконанні умов цього договору сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енерго- та теплоносії.

Згідно із п. 2.1. договору, облік споживання споживачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводяться розрахунковим способом. При цьому підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та її кількість, що виставлена постачальниками комунальних послуг в табулярах та груп рахунках.

У відповідності до п. 2.2. Договору, споживач повинен до кінця поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги минулого місяця на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальника комунальних послуг. Суми по кожному виду комунальних послуг, добір (зарахування), відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньо будинкових мереж, ПДВ, пред`являються до сплати платіжною вимогою - дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати. Споживач отримує платіжні вимоги - доручення під розпис відповідальної особи.

Відповідно п. 5.5. Договору строк дії договору встановлено з 06.05.2005 року по 06.05.2010 року.

Згідно із п. 5.6. Договору, після закінчення дії договору він може бути продовжений на той же термін, якщо за місяць до закінчення договору жодна із сторін не повідомить іншу про його припинення або зміну умов.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що у період з 01.02.2013р. по 30.11.2014р. відповідачу були надані послуги на суму 18533,15 грн., в підтвердження чого надано груп-рахунки та облікові картки (табуляграми) за вказаний період, проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, оплату наданих позивачем послуг не сплатив.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 41319,57 грн. заборгованості за договором про надання послуг від 06.05.2005р. за №668/421, з яких 18533,15 грн. - сума основного боргу, 3753,11 грн. - інфляційні втрати, 680,16 грн. - 3 % річних, 18533,15 грн. - пені.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Договір № 668/421 про надання послуг від 06.05.2005 року за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт надання позивачем відповідачу послуг на суму 18533,15 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи груп-рахунками та обліковими картками (табуляграмами) за спірний період. Матеріали справи не містять претензій чи заперечень відповідача щодо наданих позивачем послуг , доказів протилежного суду не надано.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 18533,15 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 18533,15 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 18533,15 грн., нараховану у період з 01.06.2014р. по 30.11.2014р., 3% річних в розмірі 680,16 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3573,11 грн., що нараховані у період з 01.02.2013р. по 30.11.2014р.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 2.3 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Тобто, вищевикладеною нормою передбачено, що нарахування пені за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги здійснюється у розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу, тільки у разі якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін.

Також, в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Відповідно до п. 2.3. Договору, за несвоєчасну сплату платежів, передбачених п. 2.2. Договору, споживач сплачує на користь підприємства пеню у розмірі 1% від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством.

Суд, перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем, встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені розмірі 18533,15 грн. підлягають задоволенню.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 679,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3226,10 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма" (02147, м. Київ, вул. Ентузіастів, 39, код ЄДРПОУ 32378576) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-г, код ЄДРПОУ 03366612) заборгованості у розмірі 18533 (вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 15 коп., пеню у розмірі 18533 (вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 679 (шістсот сімдесят дев'ять) грн. 93 коп., інфляційних втрат у розмірі 3226 (три тисячі двісті двадцять шість) грн. 10 коп., витрат по сплаті судового збору у розмірі 1811 (одну тисячу вісімсот одинадцять) грн. 65 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 09.02.2015р.

Суддя О.В. Гулевець