Рішення

від 05.02.2015 по справі 916/5034/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2015 р.Справа № 916/5034/14

За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до відповідача Фірми "ВІКТОРІЯ" (приватне підприємство)

про стягнення 24506,03грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Кришталевич Е.Г., довіреність від 07.11.2014р.;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Фірми "ВІКТОРІЯ" (приватне підприємство) про стягнення заборгованості у розмірі 24506,03грн., а саме: суми основної заборгованості у розмірі 19000грн., 3% річних у розмірі 890,84грн., інфляційних витрат у розмірі 3106,57грн. та пені у розмірі 1508,62грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.14р. порушено провадження у справі №916/5034/14.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань (відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом), а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.01.2015р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

27.05.2011р. між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (УЛАСП) та Фірмою "ВІКТОРІЯ" (приватне підприємство) (користувач) було укладено договір КБР-34/05/11, відповідно до якого користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі разом твори), а УЛАСП надає користувачу, на умовах, визначених цим договором, право (невиключно ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного договору та закону.

У відповідності до положень п.п. 2.3 Договору, користувач зобов'язався перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті) узгоджену сторонами у відповідних додатках до договору, не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця за який здійснюється платіж. Платіж за дні з яких складається залишок місяця в якому укладено договір, здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору.

Відповідно до п. 2.6 Договору у разі затримки платежів, Користувач зобов'язаний виплатити УЛАСП пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 3.4 договору, користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення публічного виконання фонограм в закладах користувача, зазначених у відповідних додатках до цього договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі за весь період.

Відповідно до п. 4.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до --------2012р., а в частині невиконання фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1 дати припинення дії договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

З урахуванням положень додатку № 2 до договору, а саме п. 1.2 загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 500грн. Зазначена сума щомісячно перераховуються користувачем на розрахунковий рахунок ПО „УЛАСП" відповідно до умов договору.

В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що на момент подання позовної заяви Фірмою "ВІКТОРІЯ" (приватне підприємство) не було виплачено позивачу винагороду (роялті) за період використання невиключних прав з 25.10.2011р. по 25.11.2014р., у зв'язку з чим за відповідачем рахувалась прострочена заборгованість у сумі 19000грн.

У зв'язку з порушенням Фірмою "ВІКТОРІЯ" (приватне підприємство) прийнятих на себе договірних зобов'язань, позивач - Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 19000грн., 3% річних у розмірі 890,84грн., інфляційних витрат у розмірі 3106,57грн. та пені у розмірі 1508,62грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 449 ЦК України об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є: а) виконання; б) фонограми; в) відеограми; г) програми (передачі) організацій мовлення.

З урахуванням ч. 1 ст. 43 Закону України „Про авторське право та суміжні права" допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників: публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника; публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір; публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Частиною 2 статті 33 Закону України „Про авторське право і суміжні права" передбачено, що авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Так судом встановлено, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором №КБР-34/05/11 від 27.05.2011р. не виплачував винагороду (роялті) Приватній організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 19000грн., є обґрунтованою, підтвердженою наявними в матеріалах справи документами та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1508,62грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (розрахованої за кожним періодичним платежем протягом 6 місяців з моменту виникнення зобов'язання), дійшов висновку що він здійснений належним чином, та підлягає задоволенню у повному обсязі - у сумі 1508,62грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 890,84грн. та інфляційних витрат у розмірі 3106,57грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Фірми "ВІКТОРІЯ" (приватне підприємство) за договором поставки №КБР-34/05/11 від 27.05.2011р. та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних у сумі 890,84грн. та інфляційних у розмірі 1508,62грн., встановив, що він здійснений належним чином та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до відповідача Фірми "ВІКТОРІЯ" (приватне підприємство) про стягнення заборгованості у розмірі 24506,03грн., а саме: суми основної заборгованості у розмірі 19000грн., 3% річних у розмірі 890,84грн., інфляційних витрат у розмірі 3106,57грн. та пені у розмірі 1508,62грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1827грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фірми "ВІКТОРІЯ" (приватне підприємство) (65039, м.Одеса, вул.Середньофонтанська, 34/1, кв. 35, код ЄДРПОУ 24773675) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02100, м. Київ, вул. Бажова, буд.15/20, п/р26002010052452 в АТ „Укрексімбанк" в м. Києві, МФО 322313, код ЄДРПОУ 37396233) суму основної заборгованість у розмірі 19000(дев'ятнадцять тисяч)грн., пеню у розмірі 1508(одну тисячу п'ятсот вісім)грн.62коп., 3% річних у розмірі 890(вісімсот дев'яносто)грн. 84коп., інфляційні витрати у розмірі 3106(три тисячі сто шість)грн. 57коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.02.2015р.

Суддя С.Ф. Гут