Рішення

від 03.02.2015 по справі 925/2432/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року Справа № 925/2432/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:

від позивача: Майстренко Т.В. - представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СЛК-Центр», м. Черкаси

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ-Агро», с. Лебедин, Шполянський район, Черкаська область

про стягнення 1588 грн. 00 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛК-Центр» звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ-Агро» 1121 грн. 67 коп. основного боргу, 220 грн. 89 коп. пені, 32 грн. 64 коп. три відсотки річних, 212 грн. 80 коп. інфляційних нарахувань.

До початку розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про сплату основного боргу за платіжним дорученням №12 від 15.01.2015.

Позивач також направив суду лист про сплату відповідачем основного боргу. Відтак, представник позивача в судовому засіданні просила припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу за відсутністю предмету спору та стягнути з відповідача 220 грн. 89 коп. пені, 32 грн. 64 коп. три відсотки річних, 212 грн. 80 коп. інфляційних нарахувань.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за місцем його державної реєстрації, його представник без поважних причин в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутності за наявними в справі матеріалами.

У судовому засіданні згідно з ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

15.02.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «СЛК-Центр» (продавець за договором, позивач по справі) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ-Агро» (покупець за договором, відповідач по справі) було укладено договір купівлі-продажу №114 (далі - договір), в порядку та на умовах якого, позивач зобов'язався передати у власність покупця ветеринарні медикаменти та інструментарій надалі товар, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Ціна, найменування, кількість та асортимент товару визначається за домовленістю сторін та фіксується у накладних на товар (п. 2.1. договору).

Передача товару проводиться протягом трьох днів з дня замовлення товару, за адресою: Склад, м. Черкаси, вул. Смілянська, 130 (п. 2.2. договору).

Оплата товару має бути перерахована покупцем продавцю протягом трьох банківських днів з дня отримання товару.

Сума відстроченого платежу не більше 5000 грн. (п. п. 3.1.-3.2. договору).

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 1397 грн. 65 коп., що підтверджується видатковою накладною №ЧКАВ028378 від 30.12.2013.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, за поставлений товар розрахувався частково в сумі 275 грн. 98 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар на підставі видаткової накладної №ЧКАВ028378 від 30.12.2013 станом на день звернення до суду складала 1121 грн. 67 коп.

Після подачі позову до суду відповідач сплатив позивачу борг за товар в повному обсязі, що підтверджується наданими сторонами доказами.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, в частині стягнення 1121,67 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі затримки оплати товару, покупець за кожен день затримки, сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми, що є штрафною неустойкою.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 220 грн. 89 коп. пені нарахованої за період з 03.01.2014 по 22.12.2014.

Розмір пені нарахований позивачем невірно, оскільки порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом самостійно визначено розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, та складає 87 грн. 46 коп., в решті стягнення пені в розмірі 133 грн. 43 коп. слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано 32 грн. 64 коп. трьох відсотків річних та 212 грн. 80 коп. інфляційних втрат.

Розрахунки інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справ, вчиненні вірно, тому також підлягають стягненню з відповідача.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення 1121 грн. 67 коп. основного боргу припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ-Агро» (вул. Заводська, 17, с. Лебедин, Шполянський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 30705524) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СЛК-Центр» (вул. Смілянська, 130, м. Черкаси, ідентифікаційний код 34404340): 87 грн. 46 коп. пені, 32 грн. 64 коп. три відсотки річних, 212 грн. 80 коп. інфляційних нарахувань та 1673 грн. 49 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 10 лютого 2015 року

Суддя О.В. Чевгуз