Ухвала

від 04.02.2015 по справі 816/3173/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 р.Справа № 816/3173/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Федоренко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. по справі № 816/3173/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" (ідентифікаційний код 36156348, пошт. інд. 39220, Полтавська область, Кобеляцький район, смт. Білики, вул. Будівельна, 1) на користь Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 4384 грн. 80 коп. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Белгранкорм - Полтавщина", ідентифікаційний код 36156348, зареєстроване як юридична особа 26.11.2008 /том 1 а.с. 221/, взято на податковий облік в Кобеляцькому відділення Кременчуцької ОДПІ 27.11.2008 за № 6388 та станом на 14.07.2014 ТОВ "Белгранкорм - Полтавщина" перебувало на обліку в Кременчуцькій ОДПІ /том 1 а.с. 12/.

ТОВ "Белгранкорм - Полтавщина" у перевіряємому періоді було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100154020 від 08.12.2008 /том 1 а.с. 13/.

23.07.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, зокрема, про зміну повного найменування, зміну скороченого найменування, зміну складу або інформації про засновників /том 1 а.с. 203-205/, внаслідок чого ТОВ "Белгранкорм - Полтавщина" перейменовано на ТОВ "Сільські традиції".

У термін з 23.05.2014 по 07.07.2014 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Белгранкорм-Полтавщина", код ЄДРПОУ 36156348, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2014, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.04.2011 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт від 14.07.2014 № 1805/16-03-22-01-08/36156348 /том 1 а.с. 11-80/.

За висновками перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем пунктів 198.1 п.198.6 статті 198, пункту 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 255601 грн., в тому числі: за травень 2011 року - на 3333 грн. (пункт 102.1 ст.102 Податкового Кодексу України); за червень 2011 року - на 13046 грн.; за липень 2011 року - на 22480 грн.; за серпень 2011 року - на 26623 грн.; за вересень 2011 року - на 25050 грн.; за жовтень 2011 року - на 100286 грн.; за листопад 2011 року - на 44863 грн.; за грудень 2011 року - на 11757 грн.; за січень 2012 року - на 7623 грн. /том 1 а.с. 78/.

Контролюючий орган вважає, що господарські операції ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина" з ПП "Віктон", ТОВ "Грань" та ТОВ "Палладіум" носили безтоварний характер. Зокрема, у акті перевірки зазначено про неможливість підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій, а також про відхилення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача та ТОВ "Палладіум", ТОВ "Грань".

Крім того, контролюючий орган посилається на висновки акта перевірки Кременчуцької ОДПІ № 8443/23-208/32860636 від 13.12.2011 "Про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Віктон" з питання правильності повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Крилвінкварц" код 35825746 за вересень 2011 року", акта Основ"янської ОДПІ м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Грань" № 822/22.2-08/23762505 від 07.06.2013 та висновки акта Кременчуцької ОДПІ про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Палладум" (код 24824757) по питанню правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з жовтня 2010 року по серпень 2013 року.

29.07.2014 Кременчуцькою ОДПІ надано письмову відповідь на заперечення ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина" до акту перевірки /том 1 а.с. 157-166/.

01.08.2014 року Кременчуцькою ОДПІ на підставі акта перевірки від 14.07.2014 № 1805/16-03-22-01-08/36156348 винесено податкове повідомлення-рішення № 0003352201/1518, яким ТОВ "Сільські традиції" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 238682 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 119341 грн. /том 1 а.с. 9/.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням № 0003352201/1518, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення № 0003352201/1518 від 01.08.2014, винесене Кременчуцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком сулу першої інстанції, виходячи з наступного

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність його винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, тобто, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

На підтвердження здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Грань" товарів (дверей металевих) позивачем надано до суду копії договорів поставки: № 15 від 18.08.2011, № 21 від 29.08.2011, № 22 від 30.08.2011, № 27 від 06.09.2011, № 31 від 16.09.2011, № 38 від 17.11.2011, № 41 від 26.12.2011 та копії специфікацій /том 1 а.с. 178-198/.

За умовами вказаних договорів поставки постачальник (ТОВ "Грань") зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина") зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (двері металеві) на умовах даного договору.

Також позивачем надано до суду копії договорів доручення, укладених між ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина" та ТОВ "Грань",: № 109 від 01.09.2011, № 111 від 11.01.2012, № 212 від 02.12.2011, № 229 від 22.09.2011, № 299 від 29.09.2011, № 610 від 06.10.2011, № 812 від 08.12.2011, № 902 від 09.02.2012 /том 1 а.с. 170-177/.

Згідно умов вказаних договорів доручень, останні встановлюють порядок взаємовідносин між виконавцем (ТОВ "Грань") та замовником (ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина"), що виникають при перевезенні вантажів автомобільним транспортом у відповідності із законодавством України, статутом автомобільного транспорту, вимогами міжнародних угод та Конвенцій про Договір Міжнародного Перевезення Вантажів.

Відповідно до пунктів 1.2 цих договорів виконавець зобов'язується від особи та за рахунок замовника укладати договори на перевезення вантажів з третіми особами, що іменуються далі перевізниками.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Грань" зареєстроване як юридична особа 23.10.1995 та зареєстроване платником податку на додану вартість з 24.10.2007 /том 5 а.с. 24-27, том 4 а.с. 166/.

ТОВ "Грань" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 67 від 19.08.2011 на суму ПДВ 5743 грн. 50 коп., № 48 від 05.09.2011 на суму ПДВ 5948 грн. 25 коп., № 47 від 01.09.2011 на суму ПДВ 2461 грн. 50 коп., № 101 від 29.09.2011 на суму ПДВ 2719 грн. 20 коп., № 100 від 22.09.2011 на суму ПДВ 9050 грн., № 99 від 22.09.2011 на суму ПДВ 2549 грн. 25 коп., № 103 від 30.09.2011 на суму ПДВ 794 грн. 83 коп., № 102 від 30.90.2011 на суму ПДВ 15000 грн., № 49 від 07.09.2011 на суму ПДВ 6344 грн. 80 коп., № 31 від 02.12.2011на суму ПДВ 7622 грн. 50 коп., копії яких наявні у матеріалах справи /том 3, а.с. 63-80, 85/.

У акті перевірки зафіксовано, що суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідно за вересень, жовтень та грудень 2011 року /том 1 а.с. 35/.

Твердження апелянта, що сума податку на додану вартість згідно податкової накладної, виписаної ТОВ "Грань" № 103 від 30.09.2011, не включалася до складу податкового кредиту ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина" повністю спростовані реєстром виданих та отриманих податкових накладних ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина" за жовтень 2011 року, у якому за № 21 включено податкову накладну, виписану ТОВ "Грань" № 103 від 30.09.2011 /том 6 а.с. 166/.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписами п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Дослідивши в судовому засіданні копії наданих позивачем та долучених до матеріалів справи податкових накладних судом встановлено, що податкова накладна № 103 від 20.09.2011 взагалі не містить опису (номенклатури) товарів/послуг та їх кількість, обсяг /том 3 а.с. 75/.

У всіх податкових накладних, виписаних ТОВ "Грань", зазначено місцезнаходження (податкову адресу) продавця: провулок Ботанічний, б. 4 м. Харків.

Однак, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ "Грань" місцезнаходженням останнього є: 61105, Харківська область, м. Харків, Комінтерновський район, вул. Зернова, будинок 2 /том 5 а.с. 24-27/.

Як вбачається з вказаного витягу запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни місцезнаходження було внесено до ЄДР - 23.07.2010.

Таким чином, станом на час виписки ТОВ "Грань" податкових накладних місцезнаходженням ТОВ "Грань" є: 61105, Харківська область, м. Харків, Комінтерновський район, вул. Зернова, будинок 2, а не провулок Ботанічний, б. 4 м. Харків, як вказано у податкових накладних.

Оскільки відповідно до приписів пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг та місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку визначені як обов'язкові реквізити податкової накладної, зазначені вище податкові накладні, які виписані ТОВ "Грань", оформлені з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відтак, вказані податкові накладні не дають позивачу права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в розмірі 58288 грн. 83 коп.

При цьому, у договорах поставки, копії яких наявні у матеріалах справи, зазначено вірне місцезнаходження ТОВ "Грань": м. Харків, вул. Зернова, 2.

Відтак, позивачу було відомо про те, що податкові накладні оформлені з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Однак, як встановлено судовим розглядом, позивачем не подавалися у порядку, встановленому пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України заяви із скаргою на постачальника до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період, які є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, надані позивачем до суду на підтвердження фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Грань" копії накладних не містить посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що є порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" /том 3 а.с. 45-62/.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Правила перевезень/, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Підпунктом 11.5. Правил перевезень передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Підпунктом 11.7. Правил перевезень передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезень передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Однак, позивачем не надано до перевірки та до суду товарно-транспортних накладних на підтвердження фактичного перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Грань" /м. Харків/ до ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина" /смт. Білики Кобеляцький район Полтавська область/.

При цьому, згідно з підпунктом "д" пунктів 4.1 договорів доручень замовник (ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина") зобов'язаний, зокрема, забезпечити своєчасне та належне оформлення товарно-транспортної митної документації.

Відтак, обов'язок щодо оформлення товарно-транспортної документації покладався на позивача.

Доводи апелянта про оплату вартості товарно-матеріальних цінностей, на підтвердження чого позивачем надано копії платіжних доручень не приймаються в якості беззаперечного доказу товарності вищеописаних господарських операцій, адже саме по собі перерахування коштів з розрахункового рахунка замовника на розрахункові рахунки постачальників не може свідчити про належне виконання сторонами договірних зобов'язань.

Колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження реальності постачання товару від ТОВ "Грань". Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 58288 грн. 83 коп.

За висновками перевірки позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Палладіум", зокрема, на суму 9905 грн., у тому числі: за липень 2011 року - на суму 3333,33 грн.; за вересень 2011 року - на суму 2405 грн. та за листопад 2011 року - на суму 4166,67 грн. /том 1 а.с. 35-37, том 6 зворот а.с. 146/.

Встановлене порушення відповідач пов'язує з безтоварністю господарських операцій позивача з ТОВ "Палладіум".

На підтвердження здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Палладіум" послуг позивачем надано до суду копію договору про надання послуг № 57 від 22.02.2011, за умовами якого виконавець (ТОВ "Палладіум") зобов'язується за завданням замовника (ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина") надати йому послуги за допомогою спеціальної техніки, а замовник в порядку та на умовах, визначених договором зобов'язується прийняти та оплатити послуги виконавця /том 1 а.с. 1167-169/.

Відповідно до пунктів 1,2, 2.1, 2.2 цього договору характеристика спецтехніки: навантажувач МАНІТУ, марки: МL 731, рік випуску: 2007. Спецтехніка виконує послуги по навантаженню та розвантаженню сипучих матеріалів. Послуги надаються виконавцем в період з 28.02.2011 по 30.07.2011 в робочі дні згідно режиму роботи підприємства замовника, але в будь-якому випадку не менше ніж 40 годин на тиждень.

Згідно з пунктом 6.1 договору даний договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 30.07.2011 року або до його припинення у випадку розірвання за згодою сторін або в іншому порядку, передбаченому чинним законодавством, але до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

ТОВ "Палладіум" виписано позивачу податкові накладні: № 1 від 29.07.2011 на суму ПДВ - 3333 грн. 33 коп.; № 1 від 29.08.2011 на суму ПДВ - 2405 грн.; № 58 від 31.10.2011 на суму ПДВ - 4166 грн. 67 коп., копії яких наявні у матеріалах справи /том 3, а.с. 18, 21, 24/.

В графі "вид цивільно-правового договору" податкової накладної № 58 від 31.10.2011 зазначено: "договір оренди". Натомість, як стверджував позивач спірні господарські операції між позивачем та ТОВ ТОВ "Палладіум" мали б відбуватися на підставі договору про надання послуг. Крім того, у графі "номенклатура постачання товарів/послуг продавця" зазначено "орендна навантажувача".

Таким чином, вищевказана податкова накладна складена з порушенням вимог підпунктів "и", "е" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Податкова накладна № 1 від 29.07.2011 внесена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року /том 6 а.с. 155/ та сума ПДВ - 3333 грн. 33 коп. включена до складу податкового кредиту відповідно липня 2011 року /том 4 зворот а.с. 132/.

Податкова накладна № 58 від 31.10.2011 внесена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2011 року /том 6 а.с. 170/ та сума ПДВ - 34166 грн. 67 коп. включена до складу податкового кредиту відповідно листопада 2011 року /том 4 а.с. 154/.

З пояснень представника відповідача з'ясовано , що сума ПДВ в розмірі 2405 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 29.08.2011 включена позивачем до складу податкового кредиту вересня 2011 року шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на додану вартість у травні 2014 року, що підтверджується розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за звітний (податковий) період травень 2014 року /том 6 а.с. 254/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, позивач включив суму податку на додану вартість в розмірі 2405 грн. на підставі податкової накладної № 1 складеної 29.08.2011 до складу податкового кредиту лише у травні 2014 року, що є порушенням пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судовим розгялдом встановлено, що ТОВ "Палладіум" зареєстроване як юридична особа 15.05.1997 та з 17.04.2013 перебуває у стані припинення за рішенням засновників; до Єдиного державного реєстру внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 5 а.с. 28-31/.

04.10.2011 до Єдиного державного реєстру також було внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням /том 5 зворот а.с. 30/.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Палладіум" було анульовано за ініціативою податкового органу 05.10.2011 у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням /том 4 а.с. 167/. У подальшому свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Палладіум" анульовано 30.10.2013 також за ініціативою податкового органу.

Як вбачається з акту Кременчуцької ОДПІ від 30.09.2013 № 2454/16-03-15-01/24824757 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Палладіум" по питанню правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з вересня 2010 року по серпень 2013 року" /том 1 а.с. 239-241, том 6 а.с. 184-190/, згідно поданої декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року основні фонди у ТОВ "Палладіум" відсутні, згідно звіту 1-ДФ за 2 квартал 2013 року на підприємстві значиться один працівник. У ході перевірки підприємством ТОВ "Палладіум" пояснення та документи не надані, факт постачання товарів не підтверджено.

За висновками зазначеної перевірки встановлено завищення ТОВ "Палладіум" податкових зобов'язань за період з вересня 2010 року по серпень 2013 року на суму ПДВ - 6560398,61 грн. /том 1 а.с. 241/, у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина" у липні 2011 року, у серпні 2011 року та у листопаді 2011 року /том 6 зворот а.с. 188, а.с. 189/.

На підтвердження отримання послуг від ТОВ "Палладіум" за договором про надання послуг № 57 від 22.02.2011 позивач надав до суду копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 29.07.2011, від 29.08.2011, від 31.10.2011 /том 3 а.с. 39, 41, 43/ та платіжні доручення /том 4 а.с. 209-215/.

Однак, пунктом 2.2. договору про надання послуг № 57 від 22.02.2011 передбачено, що послуги надаються виконавцем в період з 28.02.2011 по 30.07.2011. Судовим розглядом встановлено, що додаткові угоди до вказаного договору не складалися.

У актах здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 29.07.2011 на загальну суму 20000 грн. та від 29.08.2011 на загальну суму 14430 грн. зазначено про здачу-прийняття робіт "послуги навантажувача - 1 пос.", у акті від 31.10.2011 на загальну суму 25000 грн. зазначено про здачу-прийняття робіт "оренда навантажувача - 1 грн."

У вказаних актах здачі-прийняття робіт не зазначено обсяг господарських операцій.

Таким чином, вказані акти складені з порушенням частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не мають юридичної сили та не можуть бути прийняті в якості доказів на підтвердження факту надання послугт ТОВ "Палладіум".

Позивачем не надано інших документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій по розвантаженню та завантаженню сипучих матеріалів з використанням навантажувача МАНИТУ, зокрема, подорожніх листів будівельної машини або інших документів, на підставі яких було би можливо з'ясувати обсяг господарських операцій та встановити їх вартість.

Крім того, представник позивача у письмових поясненнях щодо мети замовлення послуг по навантаженню та розвантаженню сипучих матеріалів у ТОВ "Палладіум" згідно договору № 57 від 22.02.2011 зазначив, що у період з 2011 по 2012 позивач здійснював реконструкцію свикономплексу, для здійснення якого укладалися договори, зокрема, з ТОВ "Палладіум" /том 4 а.с. 187/.

Проте, згідно договору генерального підряду № 63 від 28.02.2011, укладеного з ТОВ "СКФ "Базальт" /том 5 а.с. 115-124/, генпідрядник (ТОВ "СКФ "Базальт") зобов'язується в установлений термін виконати з матеріалів замовника своїми силами, машинами, механізмами, з застосуванням своїх матеріалів (додаток № 4 до даного договору) певні роботи та здати результат робіт замовнику (позивачу), а замовник зобов'язується прийняти їх та оплатити.

Пунктом 5.4 цього договору, зокрема, передбачено, що генпідрядник бере на себе обов'язки здійснити приймання, розвантаження та складування на будівельному майданчику всіх передбачених технічною документацією та даним договором необхідних для будівництва матеріалів, обладнання, конструкцій, виробів, інвентарю, в частині робіт генпідрядника, в тому числі, які постачаються замовником /том 5 а.с. 116/.

Зі змісту даного договору слідує, що при здійсненні робіт за договором генерального підряду № 63 від 28.02.2011, укладеного з ТОВ "СКФ "Базальт", саме на останнього покладено обов'язок виконати роботи своїми силами, машинами, механізмами, зокрема, роботи щодо розвантаження матеріалів, в тому числі тих , які постачаються замовником.

Матеріали справи не містять доказів використання послуг, зазначених у договорі № 57 від 22.02.2011 в межах господарської діяльності та отримання відповідного ефекту у результаті такої господарської діяльності, не зазначено обставин, які би унеможливили діяльність підприємства позивача без отримання вказаних послуг.

Враховуючи недоведеність фактичного вчинення на користь позивача господарських операцій ТОВ "Палладіум" у липні, серпні та жовтні 2011 року за договором про надання послуг № 57 від 22.02.2011, оформлення податкових накладних з порушенням приписів статті 201 Податкового кодексу України, включення до складу податкового кредиту позивача у травні 2014 року у порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України суми ПДВ в розмірі 2405 грн. на підставі податкової накладної № 1, складеної 29.08.2011, а також відсутність видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договору про надання послуг з ТОВ "Палладіум", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту за вищезазначеними господарськими операціями на загальну суму ПДВ - 9905 грн. та відповідно для включення вказаної суми до суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

За висновками перевірки позивачем завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Віктон", зокрема, на суму 170546,76 грн., а саме: за червень 2011 року - на суму 22480,46 грн., за липень 2011 року - на суму 23290,04 грн., за серпень 2011 року - на суму 25049,64 грн., за вересень 2011 року - на суму 92136,62 грн., за листопад 2011 року - на суму 7590 грн. /том 6 зворот а.с. 145-146, том 4 а.с. 168/.

Встановлене порушення відповідач пов'язує з безтоварністю господарських операцій позивача з ПП "Віктон" по поставці щебеню на підставі договору № 119 від 16.05.2011 та наданні автомобільних послуг по перевезенню вантажів на підставі договору № 151 від 14.06.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина" (замовник) та ПП "Віктон" (виконавець) укладено договір на надання послуг по перевезенню вантажу № 151 від 14.06.2011/том 2 а.с. 10/, за умовами якого виконавець зобов'язується доставляти автомобілями ввірені йому вантажі, в пункти призначення, вказані замовником вантажними самоскидами, згідно наведеного у п. 1.1 договору переліку транспортних засобів, а замовник зобов'язується сплачувати своєчасно та в повному обсязі плату за отримані послуги.

Відповідно до пункту 2.1 цього договору за надані послуги по перевезенню ґрунту, згідно даного договору замовник сплачує виконавцю суми, які виставляються у рахунках та актах виконаних робіт. Вартість послуг рахується з розрахунку: відстань перевезення (плече) 47 км. по ціні 36 грн./м3, (з урахуванням ПДВ - 20%), відстань перевезення (плече) 20 км. - 18 грн./м3, (з урахуванням ПДВ - 20%), відстань перевезення (плече) 25 км. - 22 грн. 50 коп. грн./м3, (з урахуванням ПДВ - 20%).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що замовник (позивач) бере на себе документальне оформлення приймання та облік перевезеного вантажу.

ПП "Віктон" виписано позивачу податкові накладні: № 23 від 30.06.2011, № 22 від 30.06.2011, № 24 від 30.06.2011, № 7 від 15.07.2011, № 8 від 15.07.2011, № 9 від 15.07.2011, № 26 від 31.07.2011, № 27 від 31.07.2011, № 28 від 31.07.2011, № 29 від 31.07.2011, № 10 від 08.08.2011, № 11 від 08.08.2011, № 12 від 08.08.2011, № 13 від 08.08.2011, № 44 від 19.08.2011, № 52 від 23.08.2011, № 53 від 25.08.2011, № 59 від 29.08.2011, № 65 від 31.08.2011, № 66 від 31.08.2011, № 67 від 31.08.2011, № 27 від 21.09.2011, № 30 від 31.10.2011, копії яких наявні у матеріалах справи.

У акті перевірки зафіксовано, що суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту позивача за відповідні періоди, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, дані якого відповідають додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди /том 1 а.с. 31/.

Судовим розглядом встановлено, що ПП "Віктон" зареєстроване як юридична особа 19.03.2004 /том 5 а.с. 21-23/ та зареєстроване платником податку на додану вартість 11.08.2010 /том 4 а.с. 165/.

В податковій накладній № 52 від 23.08.2011 у графі "найменування постачання товарів/послуг продавця" зазначено "послуги по перевезенню щебеню по маршруту: с.Світлогірське" (Тахтаївський кар'єр)-пгт. Білики (школа)", хоча представник позивача у письмових поясненнях зазначав, що послуги придбавалися для реконструкції свинокомплексу /том 4 а.с. 187/, що свідчить про відсутність мети використання послуги по перевезенню за вказаною податковою накладною в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

На підтвердження фактичного надання ПП "Віктон" послуг за договором на надання послуг по перевезенню вантажу № 151 від 14.06.2011 позивачем надано до суду копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та платіжних доручень.

Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На підтвердження здійснення перевезень позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних /том 7 а.с. 3-13/ з письмовими поясненнями /том 7 а.с. 2/.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У додатку 7 до акту перевірки, який є невід'ємною частиною акту, контролюючим органом вказано реквізити та зміст товарно-транспортних накладних, які надавалися позивачем до перевірки /том 1 а.с. 112-124/.

Як вбачається з вказаного додатку 7 до акту позивачем не надавалися до перевірки товарно-транспортні накладні, копії яких надані до суду першої інстанції та містяться у томі 7 справи /том 7 а.с. 3-13/.

Згідно податкових накладних перевезення мало відбуватися за маршрутом "с.Куст-Кущі-смт. Білики" /том 2 а.с. 83, 85, 81, 89, 91, 99, 103, 97, 101, 113, 111, 109, 107, том 6 а.с. 248/, "м. Кобеляки-смт. Білики" /том 2 а.с. 85/, "с.Світлогірське" (Тахтаївський кар'єр)-пгт. Білики (школа)", "с.Світлогірське" (Тахтаївський карьер)-пгт. Білики" /том 2 а.с. 121, 125/, "Тахтаївський кар'єр-пгт.Білики /том 2 а.с. 123/.

Однак, у копіях товарно-транспортних накладних, наданих позивачем до суду, зазначено пункт навантаження "Білики" /том 7 а.с. 3-6, 8-10, 13/. У копії товарно-транспортної накладної /том 7 а.с. 7/ - зазначено пункт навантаження "Белгранкорм" та в копії товарно-транспортної накладної /том 7 а.с. 11/ взагалі не заповнені графи "пункт навантаження" та пункт розвантаження". Крім того, у вказаній товарно-транспортній накладній у графі "замовник" зазначено "Віктон", що не відповідає умовам договору № 151 від 14.06.2011

Слід зазначити, що відомості про транспортні засоби, що вказані у копіях товарно-транспортних накладних як такі, що здійснювали перевезення, не відповідають відомостям про транспортні засоби, зазначеним у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Як вбачається з копії товарно-транспортної накладної /том 7 а.с. 10/, 31.10.2011 автомобілем КРАЗ ВІ 94-50ВС "відроблено 198 годин", що є очевидно неможливим з огляду на те, що у добі є 24 години та вказана обставина є загальновідомою.

У податкових накладних № 52 від 23.08.2011, № 53 від 25.08.2011, № 59 від 29.08.2011 зазначено про перевезення щебеню, гранвідсіву та щебеню відповідно /том 2 а.с. 121, 123, 125/, тоді як у копії товарно-транспортної накладної зазначено відомості про вантаж "грунт" /том 7 а.с. 13/.

За змістом актів здачі-прийняття робіт від 08.08.2011 № № ОУ-0000034, ОУ-0000035, ОУ-0000037, ОУ-0000036 /том 2 а.с. 173-176/ позивачем було прийнято перевезення ґрунту різними транспортними засобами у період з 01-05.08.2011. Однак, на підтвердження вказаних перевезень позивачем надано до суду копію товарно-транспортної накладної від 08.08.2011. Відтак, вказана товарно-транспортна накладна не є належним доказом на підтвердження здійснення перевезень з 01 по 05.08.2011.

Копії товарно-транспортних накладних, які за твердженням представника позивача мають підтверджувати фактичне надання ПП "Віктон" послуг з перевезення вантажів /том 7 а.с. 3-13/, містять відомості, що суперечать відомостям, які містяться у копіях товарно-транспортних накладних, які також були надані представником позивача до матеріалів справи та містяться у томі 3 даної справи /том 3 а.с. 153-155, 144, 146, 127, 130, 115, 189, 131/.

Колегія суддів дійшла висновку, що копії наданих позивачем товарно-транспортних накладних не є належними та достовірними доказами у справі, відтак, не можуть братися до уваги.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи між ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина" (покупець) та ПП "Віктон" (постачальник) було укладено договір поставки № 119 від 16.05.2011 /том 1 а.с. 199-202/, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність покупця) щебінь, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Відповідно до пункту 2.1 предметом поставки є щебінь фр. 5/25 та фр. 25/60. Пункт поставки товару: Полтавська область, Кобеляцький район, смт. Білики, вул. Будівельна, 1 /пункт 3.3 договору/.

ПП "Віктон" виписано позивачу наступні податкові накладні на щебінь фракції 25/60 та 5/10, а також на гранвідсів: № 25 від 03.06.2011; № 26 від 09.06.2011; № 27 від 16.06.2011; № 10 від 16.07.2011; № 23 від 28.07.2011; № 4 від 04.08.2011; № 28 від 15.08.2011; № 45 від 19.08.2011; № 68 від 31.08.2011; № 2 від 02.09.2011; № 5 від 09.09.2011, № 8 від 12.09.2011, № 7 від 12.09.2011, № 6 від 12.09.2011, № 14 від 14.09.2011, № 16 від 16.09.2011, № 36 від 30.09.2011, копії яких наявні у матеріалах справи /том 2 а с. 75, 77, 79, 93, 95, 105, 115, 117, 129, 149, 143, 145, 147, 141, 139, 135, том 6 а.с. 202/.

У акті перевірки зафіксовано, що суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту позивача за відповідні періоди, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, дані якого відповідають додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди /том 1 а.с. 31/.

У податкових накладних: № 25 від 03.06.2011, № 26 від 09.06.2011, № 27 від 16.06.2011 у графі "вид цивільно-правового договору" зазначено "договір поставки від 03.05.2011 № 119" /том 2 а.с. 75, 77, 79/, у податкових накладних: № 10 від 16.07.2011, № 23 від 28.07.2011, № 4 від 04.08.2011, № 28 від 15.08.2011, № 45 від 19.08.2011, № 68 від 31.08.2011, № 2 від 02.09.2011, № 5 від 09.09.2011, № 8 від 12.09.2011, № 7 від 12.09.2011, № 6 від 12.09.2011, № 14 від 14.09.2011, № 16 від 16.09.2011, № 36 від 30.09.2011 - у графі "вид цивільно-правового договору" зазначено "договір поставки від 20.05.2011 № 119" /том 2 а.с. 93, 95, 105, 115, 117, 129, 149, 143, 145, 147, 141, 139, 135, том 6 а.с. 202/, тоді як за твердженням позивача поставка мала відбуватися на підставі договору поставки від 16.05.2011 № 119.

Договорів поставки, укладених з ПП "Віктон", від 03.05.2011 та від 20.05.2011 матеріали справи не містять.

У частині податкових накладних, виписаних ПП "Віктон", зазначено номенклатуру товарів: щебінь фракції 5/10 та гранвідсів, проте, умовами договору № 119 від 16.05.2011 не було передбачено поставку як гранвідсіву, так і щебеню фракції 5/10.

У податковій накладній № 45 від 19.08.2011 вказано номенклатуру товару "Гранвідсів (з доставкою в с. Стасі Полтавської області)" /том 2 а.с. 117/, хоча представник позивача у письмових поясненнях зазначав, що послуги придбавалися для реконструкції свинокомплексу (смт. Білики) /том 4 а.с. 187/, що свідчить про відсутність мети використання товару за вказаною податковою накладною в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Позивачем не надано до перевірки та до суду сертифікатів відповідності на щебінь фракції 25/60 та гранвідсів, хоча згідно пункту 2.2.2 цього договору якість товару, який постачається повинна відповідати ДСТУ або іншим діючим в Україні стандартам, передбаченим на даний вид товара. При цьому, відповідно до пункту 3.5 договору недопоставка товару, поставка неякісного товару оформляється актом, який підписується сторонами. У свою чергу, пунктом 5.4.1 договору передбачено, що покупець має право вимагати від постачальника поставки товару належної якості та в установлені строки.

Таким чином, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження приймання товару (щебеню та гранвідсіву) за якістю.

Позивачем також не надано до суду заявок та рахунків-фактур, наявність яких передбачена п.п. 2.2.2 договору поставки № 119 від 16.05.2011.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за договором поставки № 119 від 16.05.2011 позивачем надано копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та платіжних доручень.

Надані копії видаткових накладних у порушення вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містять посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та із вказаних видаткових накладних неможливо встановити, яка саме особа мала здійснювати отримання товару, оскільки накладні не містять даних про таку особу.

Натомість, у журналі реєстрації довіреностей за 2011 рік, копія якого наявна у матеріалах справи /том 2 а.с. 11-32/, за відповідний період відсутні записи про видачу довіреностей будь-яким особам на отримання від ПП "Віктон" товарно-матеріальних цінностей, які згідно видаткових накладних мали поставлятися у червні-вересні 2011 року та наявний лише один запис за № 111 про видачу довіреності Вандяку В.В. на отримання товару від ПП "Віктон" виключно за однією видатковою накладною № РН-66 від 03.06.2011 з терміном дії 10 днів з 31.05.2011.

Відповідно до приписів Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є товарно-транспортна накладна.

За поясненнями представника позивача /том 7 а.с. 14/ поставка товару за видатковою накладною № 134 від 31.08.2011 /том 2 а.с. 213/ здійснювалася товарно-транспортною накладною від 30.08.2011 /том 7 а.с. 23/, що свідчить про те, що товар перевезено на день раніше, ніж фактично отримано згідно видаткової накладної.

В долучених до матеріалів справи копіях товарно-транспортних накладних /том 7 а.с. 15-39/ вказано, зокрема, пункт навантаження: Крюківський кар'єр, Тахтаївський карєр, Редутський карєр, м. Комосомольськ, Білики - свинокомплекс, тоді як місцезнаходженням ПП "Віктон" є м. Кременчук, вул. Макаренка, 5 /том 5 а.с. 21/.

У копії товарно-транспортної накладної /том 7 а.с. 21/ взагалі не заповнені графи "замовник" та "пункт розвантаження". У копіях товарно-транспортних накладних /том 7 а.с. 22, 38/ у графі "замовник" та "вантажовідправник" зазначено "Белгранкорм", що свідчить про те, що товар відвантажувався позивачем та перевозився на замовлення позивача, а не ПП "Віктон", як передбачено умовами договору № 119 від 16.05.2011.

Як вбачається з додатку 7 до акту, товарно-транспортна накладна № 26, що надавалася позивачем до перевірки містила інші відомості, ніж ті, що містяться в копії товарно-транспортної накладної № 26, наданої позивачем до суду /том 7 а.с. 18, том 1 а.с. 114/; надана до перевірки товарно-транспортна накладна № 1102 /том 1 а.с. 121/ також містить інші відомості про вантаж, ніж копія товарно-транспортної накладної № 1102, надана позивачем до суду /том 7 а.с. 28/; надана позивачем до перевірки товарно-транспортна накладна № 1095 /том 1 а.с. 121/ містить інші відомості про вантаж, ніж копія товарно-транспортної накладної № 1095, надана позивачем до суду /том 7 а.с. 29/; надана позивачем до перевірки товарно-транспортна накладна № 1104 /том 1 а.с. 121/ містить інші відомості про вантаж, ніж копія товарно-транспортної накладної № 1104, надана позивачем до суду /том 7 а.с. 30/.

Копії товарно-транспортних накладних №№ 1104, 1102, 1095, які за твердженням позивача мають підтверджувати фактичну поставку товару від ПП "Віктон", містять інші відомості про вантаж /том 7 а.с. 30, 28, 29/, ніж копії товарно-транспортних накладних за тими самими номерами №№ 1104, 1102, 1095, які надавалися позивачем до матеріалів справи раніше та містяться у томі 4 даної справи /том 4 а.с. 102, 103, 104/.

Крім того, частина копій товарно-транспортних накладних, які за твердженням представника позивача мають підтверджувати фактичне перевезення щебеню від ПП "Віктон", містять відомості /том 7 а.с. 31-35/, що суперечать відомостям у копіях товарно-транспортних накладних, які також були надані представником позивача до матеріалів справи та містяться у томі 4 даної справи /том 4 а.с. 71, 64, 63, 62,56/.

З огляду на вищевикладене, надані копії товарно-транспортних накладних не є належними та достовірними доказами у справі, а тому не можуть братися до уваги.

Колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Так, згідно з приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У контексті вищенаведеного, правильність формування платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Так, статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження надання ПП "Віктон" послуг по перевезенню вантажів за договором № 151 від 14.06.2011 та на підтвердження фактичної поставки ПП "Віктон" щебеню згідно договору поставки № 119 від 16.05.2011 згідно наведених вище податкових накладних.

Відтак, податкові накладні були виписані ПП "Віктон", яке фактично не виступало продавцем послуг та товарів, зазначених у вказаних податкових накладних, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість у перевіряємому періоді на загальну суму 170546,76 грн. та відповідно про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 170546,76 грн.

Досліджуючи питання застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 01.08.2014 № 0003352201/1518 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 119341 грн., тобто у розмірі 50 відсотків від завищеної суми бюджетного відшкодування /том 1 а.с. 9,10/.

На підтвердження правомірності застосування до позивача податковим повідомленням-рішенням від 01.08.2014 № 0003352201/1518 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків від завищеної суми бюджетного відшкодування представником позивача надано до суду копію акту Кременчуцької ОДПІ від 20.12.2012 № 300/1502/36156348 /том 169-177/ та копію податкового повідомлення - рішення від 28.12.2012 № 1442/10 /том 1 а.с. 80/.

З пояснень представників сторін встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012 № 1442/10 позивачем в адміністративному або судовому порядку не оскаржувалося. Доказів скасування вказаного податкового повідомелння-рішення не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Кременчуцькою ОДПІ правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 50 відсотків від завищеної суми бюджетного відшкодування, а саме в розмірі 119341 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0003352201/1518 від 01.08.2014, винесене Кременчуцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. по справі № 816/3173/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2015 р.