Постанова

від 05.02.2015 по справі 910/18951/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2015 р. Справа№ 910/18951/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від позивача: представник - Боровенко Д.В. - за довіреністю,

від відповідача: представник - Рум'янцев О.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 р.

у справі № 910/18951/14 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК", м. Київ

про стягнення 61 651 грн. 04 коп.,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ", м. Київ

про стягнення 37 790 грн. 65 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" про стягнення 61651 грн. 04 коп., з яких 53251 грн. 84 коп. основного боргу, 1369 грн. 96 коп. 3% річних та 7029 грн. 24 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 250612 від 18.06.2012, не здійснив оплату спеціальної винагороди за реалізацію свого товару в мережі магазинів позивача, що становить 5% від суми реалізованого товару.

У жовтні 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" про стягнення 37790 грн. 65 коп., з яких 9518 грн. 23 коп. основного боргу, 11860 грн. 14 коп. пені, 11996 грн. 46 коп. 3% річних та 4415 грн. 82 коп. інфляційних втрат.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за зустрічним позовом в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 250612 від 18.06.2012, не в повному обсязі виконав свої зобов'язання з оплати за поставлений позивачем за зустрічним позовом товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 9518 грн. 23 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 р. у справі №910/18951/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" задовольено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" основний борг в розмірі 53251 грн. 84 коп., 3% в розмірі 424 грн. 56 коп., інфляційні втрати в розмірі 958 грн. 53 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1619 грн. 08 коп.

В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК відмовлено.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" основний борг в розмірі 9518 грн. 23 коп., 3% річних в розмірі 11996 грн. 46 коп., інфляційні втрати в розмірі 4345 грн. 34 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1250 грн. 21 коп.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" в частині стягнення пені в розмірі 11860 грн. 14 коп. залишено без розгляду.

В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення частково скасувати в частині задоволення позовних вимог ТОВ "АТЛ".

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог ТОВ "АТЛ".

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛ" (покупець) укладено Договір поставки № 250612, в порядку та на умовах якого, постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупця визначений цим Договором товар належної якості, що відповідає державним стандартам (в тому числі, але не виключно - автомобільні шини, запасні частини для легкових та вантажних автомобілів, напівпричепів (причепів), авто хімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту, та інше) за його замовленням, окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати товар на встановлених даним Договором умовах.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки № 250612, покупець надає постачальнику рекламні та маркетингові послуги в порядку та на умовах, передбачених п. 1.3 даного Договору.

Згідно з п. 1.3 Договору поставки № 250612, загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим Договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними, відповідно до умов Договору, протягом його дії.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки № 250612, договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31 грудня 2012 року включно.

У разі відсутності до дати закінчення строку дії Договору повідомлення, направленого рекомендованим листом, від будь-якої зі сторін про розірвання Договору, строк дії цього Договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно (п. 2.2 Договору поставки № 250612).

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки № 250612, ціна кожної окремої партії товару містить у собі вартість доставки, пакування та маркування, відповідно до умов цього Договору, зазначається в рахунку постачальника у національній валюті України - гривні.

Згідно з п. 5.1 Договору поставки № 250612, покупець здійснює оплату реалізованого через торгівельну мережу покупця товару, після його реалізації третій стороні, до 25 числа кожного місяця, наступного за календарним місяцем реалізації товару, на суму, що відповідає вартості поставки такого товару покупцю. Остаточний розрахунок за поставлений товар покупець здійснює у строк, що не перевищує 90 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Розрахунок за цим Договором з боку покупця вважається виконаним в моменти списання грошових коштів з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника (п. 5.4 Договору поставки № 250612).

В платіжних документах обов'язкове посилання на номер та дату Договору (п. 5.5 Договору поставки № 250612).

Відповідно до п. 6.4 Договору поставки № 250612, поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до замовлень покупця, за умови надання покупцю до початку передачі товару, належним чином оформлених з боку постачальника відповідних оригіналів документів: видаткова накладна, податкова накладна, документи, що підтверджують якість товару, відповідно до п. 7.1 Договору, транспортні та супровідні документи, рахунок-фактуру, акти приймання-передачі товару (за вимогою покупця).

Згідно з п. 10.2 Договору поставки № 250612, у випадку порушення покупцем своїх зобов'язань по оплаті товару, покупець за вимогою постачальника, сплачує пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 12.1 Договору поставки № 250612, покупець надає постачальнику наступні маркетингові послуги: моніторинг споживчого попиту, управління запасами товарів і коригування їх розмірів, відповідно до потреб споживачів (п.12.1.1); передпродажна підготовка товару в торгівельних залах: забезпечення необхідного мінімуму торгівельного обладнання та персоналу для реалізації товару, розподіл товару на торгівельному обладнанні, забезпечення належного вигляду товару на торгівельному обладнанні, забезпечення санітарних та пожежних норм на торгівельному обладнанні, а також прилеглої території (п. 12.1.2).

Згідно з п. 12.2 Договору поставки № 250612, інші рекламні можливості, не прописані вище, такі як обклеювання вітрин, реклама на фасадах нових автоцентрів покупця, розміщення плакатів всередині торгівельних залів, обумовлюються в індивідуальному порядку, за запитом постачальника і оплачуються додатково.

Рекламні заходи, заплановані постачальником самостійно, з використанням логотипу, символіки, рекламних текстів, посиланням на адреси або телефони торгово-сервісних об'єктів покупця, підлягають обов'язковому письмовому погодженню з покупцем (п. 12.3 Договору поставки № 250612).

Відповідно до п. 13.4 Договору поставки № 250612, постачальник здійснює оплату спеціальної винагороди за реалізацію свого товару в мережі магазинів покупця. Розмір спеціальної винагороди, який постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві, становить 5% від суми реалізованого товару, поставленого за даним Договором, за кожен календарний місяць.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ" посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" не здійснило оплату спеціальної винагороди за реалізацію свого товару в мережі магазинів позивача, що становить 5% від суми реалізованого товару, як це передбачено п. 13.4 укладеного між сторонами Договору поставки № 250612 від 18.06.2012, яка станом на 10.09.2014 становить 53251 грн. 84 коп. Також позивач просив стягнути 3% річних у розмірі 1369 грн. 96 коп. за період з 22.10.2013 по 01.09.2014 та інфляційні втрати в розмірі 7029 грн. 24 коп. за жовтень 2013 року - серпень 2014 року.

Зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору свідчить про те, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору про надання послуг та договору поставки.

Відповідно до частини 1 статті 905 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

З період з 11.07.2012 по 30.09.2013 позивачем за первісним позовом було фактично реалізовано товар на суму 1065036 грн. 77 коп., що підтверджується звітом про кількість та вартість реалізованого товару станом на 21.10.2013, банківськими виписками, наданими позивачем за первісними позовом, та наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, які підтверджують факт оплати за реалізований товар відповідачу за первісним позовом.

Відповідно до статті 7 Цивільного кодексу України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зважаючи на положення п.п. 5.1 та 12.2 Договору поставки № 250612, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ" здійснювало оплату саме за реалізований товар за Договором поставки № 250612 від 18.06.2012, що також не було спростовано Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК".

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги надані у судовому засіданні представником Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" пояснення, відповідно до яких позивач розраховувався з відповідачем за поставлений товар після його реалізації третій стороні, а отже, докази оплати товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" є доказами реалізації товару.

Місцевий господарський суд правомірно відхилив викладене у відзиві твердження відповідача про те, що, відповідно до п. 6.6 Договору поставки № 250612, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару від постачальника покупцю, а отже, позивач за первісним позовом здійснював реалізації вже свого товару в мережі власних магазинів, а не товару постачальника, у зв'язку з чим в останнього відсутній обов'язок, відповідно до п. 13.4 Договору поставки № 250612, сплачувати Товариству з обмеженою відповідальністю "АТЛ" спеціальну винагороду у розмірі 5% від суми реалізованого товару, оскільки таке тлумачення умов договору суперечить самій правовій природі укладеного між сторонами правочину, його меті та є необґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 13.4 Договору поставки № 250612, постачальник здійснює оплату спеціальної винагороди за реалізацію свого товару в мережі магазинів покупця. Розмір спеціальної винагороди, який постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві, становить 5% від суми реалізованого товару, поставленого за даним Договором, за кожен календарний місяць.

Зважаючи на те, що Договором поставки № 250612 не встановлено строку виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" свого зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю "АТЛ" спеціальної винагороди в розмірі 5% від суми реалізованого товару, то, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання вказаного зобов'язання визначається днем пред'явлення вимоги.

14.05.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" з листом вих. № 80/10 від 13.05.2014, в якому запропонувало зарахувати зобов'язання позивача за первісним позовом у сумі 9518 грн. 12 коп. в рахунок виконання зобов'язання відповідачем за первісним позовом у сумі 44003 грн. 72 коп., та з претензією вих. № 81/10 від 13.05.2014 про сплату заборгованості в розмірі 44003 грн. 72 коп.

Втім, даний лист Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" вих. № 80/10 від 13.05.2014 може розцінюватися лише як пропозиція до зарахування зустрічних однорідних вимог, а не заявою про їх зарахування. Крім того, відповідач не прийняв пропозицію позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується встановленими під час розгляду справи фактичними обставинами.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів отримання вказаних листів відповідачем (зокрема, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення), оскільки зазначені листи Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ" відправляло цінними листами без рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями описів вкладення у цінний лист та фіскальними чеками, слід зазначити наступне.

Згідно з п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Позивач надав до місцевого господарського суду докази надсилання відповідачу за первісним позовом претензії про сплату боргу, тоді як останній своїм правом щодо подання доказів її неодержання суду не надав.

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 "Про затвердження нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень", нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач отримав претензію позивача 17.05.2014 р.

Таким чином, беручи до уваги встановлений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України семиденний строк виконання зобов'язання та положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк для виконання відповідачем за первісним позовом свого обов'язку щодо сплати 5% від суми реалізованого товару мав бути виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" по 26.05.2014 р., а відповідно з 27.05.2014 р. виникло прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" основного боргу в розмірі 53251 грн. 84 коп. (що є 5% від суми реалізованого товару в розмірі 1065036 грн. 77 коп.) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ" заявило до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" 3% річних у розмірі 1369 грн. 96 коп. за період з 22.10.2013 р. по 01.09.2014 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів погоджується з вірним розрахунком суду першої інстанції (53251 грн. 84 коп. * 3% / 365 * 97 днів = 424 грн. 56 коп.), а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" 3% річних обґрунтовано задоволено в розмірі 424 грн. 56 коп.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ" нарахувало та заявило до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" інфляційні втрати в розмірі 7029 грн. 24 коп. за жовтень 2013 року - серпень 2014 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Колегія суддів погоджується з вірним розрахунком суду першої інстанції (53251 грн. 84 коп. * 1,018 - 53251 грн. 84 коп. = 958 грн. 53 коп.), а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" інфляційних втрат обгрунтовано задоволено в розмірі 958 грн. 53 коп.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" вказує на те, що відповідач за зустрічним позовом в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 250612 від 18.06.2012, не в повному обсязі виконав свої зобов'язання з оплати за поставлений позивачем за зустрічним позовом товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 9518 грн. 23 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛ" своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений товар, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" заявило до стягнення 11860 грн. 14 коп. пені за період з 08.10.2013 по 03.04.2014, 3% річних в розмірі 11996 грн. 46 коп. за період з 01.11.2012 по 08.10.2014 та інфляційні втрати в розмірі 4415 грн. 82 коп. за період з листопада 2012 року по 08.10.2014.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору поставки № 250612 від 18.06.2012, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "АТЛ" узгоджений між сторонами товар на загальну суму 1526051 грн. 98 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № ТМ-0000044 від 11.07.2012 на суму 40773 грн. 40 коп., № ТМ-0000082 від 02.08.2012 на суму 41834 грн. 40 коп., № ТМ-0000083 від 02.08.2012 на суму 96082 грн. 70 коп., № ТМ-0000124 від 29.08.2012 на суму 64404 грн. 00 коп., № ТМ-0000192 від 08.10.2012 на суму 171950 грн. 17 коп., № ТМ-0000206 від 16.10.2012 на суму 176439 грн. 66 коп., № ТМ-0000267 від 13.11.2012 на суму 152666 грн. 46 коп., № ТМ-0000275 від 21.11.2012 на суму 92064 грн. 01 коп., № ТМ-0000344 від 20.12.2012 на суму 151067 грн. 40 коп., № ТМ-0000012 від 04.02.2013 на суму 124253 грн. 30 коп., № ТМ-0000024 від 19.02.2013 на суму 181000 грн. 42 коп., № ТМ-0000058 від 28.03.2013 на суму 15079 грн. 99 коп., № ТМ-0000059 від 28.03.2013 на суму 33679 грн. 43 коп., № ТМ-0000064 від 09.04.2013 на суму 69801 грн. 88 коп., № ТМ-0000066 від 10.04.2013 на суму 7315 грн. 75 коп., № ТМ-0000083 від 29.04.2013 на суму 5497 грн. 00 коп., № ТМ-0000084 від 29.04.2013 на суму 26416 грн. 00 коп., № ТМ-0000095 від 23.05.2013 на суму 58122 грн. 01 коп., № ТМ-0000132 від 05.07.2013 на суму 17604 грн. 00 коп., разом з накладною АТ:Н3094-085 від 08.08.2013, яка засвідчує факт повернення товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК"на суму 1950 грн. 00 коп.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ" свої зобов'язання за Договором поставки № 250612 від 18.06.2012 щодо оплати за поставлений товар виконало частково в розмірі 1516533 грн. 75 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківською випискою по рахунку 26007386331600 за період з 17.05.2012 до 06.10.2013 та платіжними дорученнями, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 9518 грн. 23 коп.

У зв'язку з відсутністю чіткого призначення платежу у платіжних дорученнях, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ" здійснювало оплату за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" товар, судом першої інстанції було вірно встановлено на підставі письмових пояснень позивача за зустрічними позовом, що будь-яких інших правочинів між сторонами не укладалось, а оплата, яка надходила від відповідача за зустрічним позовом зараховувалась виключно за Договором поставки № 250612 від 18.06.2012, починаючи з більш давніх за часом прострочених накладних.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.1 Договору поставки № 250612, покупець здійснює оплату реалізованого через торгівельну мережу покупця товару, після його реалізації третій стороні, до 25 числа кожного місяця, наступного за календарним місяцем реалізації товару, на суму, що відповідає вартості поставки такого товару покупцю. Остаточний розрахунок за поставлений товар покупець здійснює у строк, що не перевищує 90 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Враховуючи викладене, кінцевий строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛ" своїх зобов'язань з оплати за поставлений товар за кожною видатковою накладною є 90 календарних днів з моменту поставки, а отже, є таким, що настав, відповідно до вищевказаних видаткових накладних 09.10.2012, 31.10.2012, 31.10.2012, 27.11.2012, 06.01.2013, 14.01.2013, 11.02.2013, 19.02.2013, 20.03.2013, 05.05.2013, 20.05.2013, 26.06.2013, 26.06.2013, 08.07.2013, 09.07.2013, 28.07.2013, 28.07.2013, 21.08.2013 та 03.10.2013.

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" за Договором поставки № 250612 від 18.06.2012 у розмірі 9518 грн. 23 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем за зустрічним позовом не спростована, зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ" не надало суду доказів сплати заборгованості у розмірі 9518 грн. 23 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" суми основного боргу в розмірі 9518 грн. 23 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" також нарахувало та заявило до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" 11860 грн. 14 коп. пені за неналежне виконання умов Договору поставки № 250612 за період з 08.10.2013 по 03.04.2014.

Згідно з п. 10.2 Договору поставки № 250612, у випадку порушення покупцем своїх зобов'язань по оплаті товару, покупець за вимогою постачальника, сплачує пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Дослідивши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" в цій частині підлягають залишенню без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Згідно з п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

З наданого позивачем за зустрічним позовом розрахунку пені неможливо встановити правильну базу та період нарахування, оскільки нарахування пені за різними видатковими накладними має здійснюватися окремо по кожній накладній у відповідності до норм чинного законодавства України у межах шестимісячного строку.

У судових засіданнях 17.10.2014 та 03.11.2014 суд першої інстанції зобов'язував позивача за зустрічним позовом надати належний розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, про що зазначено в протоколах судового засідання від 17.10.2014 та від 03.11.2014, однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" не надало належний розрахунок пені, який підтверджував би викладені у зустрічній позовній заяві обставини.

Згідно з ч. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до п. 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Позов може бути залишений без розгляду й частково, а саме в частині однієї із заявлених позовних вимог.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно залишив без розгляду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" пені в розмірі 11860 грн. 14 коп. за неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом умов Договору поставки № 250612 за період з 08.10.2013 по 03.04.2014.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" нарахувало та заявило до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" 3% річних у розмірі 11996 грн. 46 коп. за період з 01.11.2012 по 07.04.2014.

Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його обґрунтованість та відповідність передбаченим законодавством України порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" 3% річних в розмірі 11996 грн. 46 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" 4415 грн. 82 коп. інфляційних втрат з листопада 2012 року по 08.10.2014.

Перевіривши наданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" розрахунок інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 4345 грн. 34 коп., зважаючи на те, що у позивача за зустрічним позовом не було підстав для нарахування інфляційних втрат за перші 8 днів жовтня 2014 року, оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Зважаючи на те, що індекс інфляції є місячним показником, та враховуючи дату звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" до суду (09.10.2014), то обґрунтованим для нарахування інфляційних втрат є період з листопада 2012 року по вересень 2014 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволенні первісного та зустрічного позовів частково, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МФК" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 р. у справі № 910/18951/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/18951/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

М.Л. Яковлєв