Постанова
від 27.01.2015 по справі 925/511/14
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа№ 925/511/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Гураль С.П., дов. № 02-01/8650-Д/04-10-2337

від 04.11.2014р.

від відповідача-1: Цікало М.Л., дов. б/н від 15.09.2014р.

від відповідача-2: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 31.10.2014 р.

у справі № 925/511/14 (судді: Боровика С.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро

інжиніринг";

2) Товарної біржи "Черкаська Центральна товарна

біржа"

про визнання недійсним правочину та застосування

наслідків його недійсності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.10.2014р. у справі № 925/511/14 в позові відмовлено повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті укладення біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу №18982 від 25.11.2010 року, яка оформлена протоколом проведення біржових торгів №18555 від 25.11.2010 року, відбувся перехід права власності від ТОВ "Сван-1" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжиніринг" на наведені вище автомобілі.

Вказаний правочин, на думку позивача, був укладений з порушенням норм закону "Про товарну біржу", продаж автомобілів здійснено за заниженою ціною та всупереч інтересам підприємства і його кредиторів, правочин укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другої сторони.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сван-1" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 31.10.2014р. у справі № 925/511/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014р. у справі № 925/511/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 08.12.2014р..

08.12.2014р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 31.10.2014р. у справі № 925/511/14 без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014р. у справі № 925/511/14 відкладено розгляд справи на 13.01.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015р. у справі № 925/511/14 продовжено строк та відкладено розгляд справи на 27.01.2015р.

Представники відповідача-2 у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він просив визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу з підстав порушення вимог ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки: - цей договір є збитковим для позивача у зв'язку із продажем автомобіля за значно заниженою ціною, з огляду на що він суперечить вимогам ст. 79 Господарського кодексу України та Статуту товариства; - особа, яка підписала договір від імені ТОВ "Сван-1", не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки Шатернік Руслан Володимирович не призначався засновниками на посаду генерального директора товариства; - спірні автомобілі не могли бути предметом біржової торгівлі, виходячи з того, що відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби та капітальні активи, а спірні автомобілі на момент укладення правочину був вживаним; - при укладенні біржової угоди мала місце зловмисна домовленість генерального директора ТОВ "Сван-1" Шатерніка Р.В. з покупцем, оскільки Шатерніка Р.В. через декілька місяців після укладення угоди було призначено директором ТОВ "Агро-Інжинірінг", а внаслідок цієї угоди транспортні засоби були продані за ціною нижчою від ринкової чим позивачу завдані збитки; при визначенні ціни реалізації автомобілів до балансової вартості необхідно було додати суму ПДВ, однак це не було зроблено, чим було порушено вимоги Закону України "Про податок на додану вартість". 28.10.2014р. надано пояснення поважності причин пропуску строку позовної давності для пред'явлення даного позову до ТОВ "Агро Інжинірінг".

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, обґрунтував його тим, що продаж спірного автомобіля через укладення біржового договору порушує вимоги чинного законодавства України, проте позивач не вказав підстав для визнання судом поважними причин пропуску позовної давності, а тому позовні вимоги до ТОВ "Агро-Інжинірінг" не підлягають задоволенню з підстав пропуску позивачем позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1", який оформлений протоколом №427 від 25.11.2010 року, було вирішено здійснити відчуження ряду транспортних засобів, та надано повноваження генеральному директору товариства Шатерніку Р.В. укласти та підписати усі необхідні угоди для відчуження даних транспортних засобів, видано доручення для зняття з обліку в органах ДАІ, продажу, оформлення усіх необхідних документів та постановки на облік даних транспортних засобів.

25 листопада 2010 року на Черкаській Центральній товарній біржі між продавцем - ТОВ "Сван-1" в особі Шатерніка Р.В., який діяв згідно Протоколу №427 від 25.11.2010 року, наказу №827 і довіреності №60 від 25.11.2010 року, і покупцем - ТОВ "Агро Інжиніринг" в особі Плешкова Г.В., який діяв згідно наказу і довіреності від 25.11.2010 року, було укладено біржову угоду купівлі - продажу транспортного засобу, реєстраційний номер 18982.

Сторонами було досягнуто згоди про відчуження позивачем на користь відповідача автомобілів, в тому числі:

- автомобіля КАМАЗ 5410 сідловий тягач-Е, 1992 року випуску, № кузова

XTC541000N1005639, державний номер (транзит) 24 АН 3319;

- автомобіля ГАЗ 2705 мікроавтобус - D, 2002 року випуску, № кузова 27050020086239, державний номер (транзит) 24 АН 3328;

- автомобіля ГАЗ 33021 фургон ізотермічний - В, 1999 року випуску, № двигуна-0117567, № шасі-1011786, № кузова 0044422, державний номер (транзит) 24 АН 3322;

- автомобіля ВАЗ 21093, 2004 року випуску, № кузова Y6D21093 040001773, державний номер (транзит) 24 АН 3327;

- автомобіля ВАЗ 21214, 2007 року випуску, № двигуна 212148622120, № кузова ХТА21214071859621, державний номер (транзит) 24 АН 3320;

- автомобіля ВАЗ 21093, 2005 року випуску, № двигуна 21114196041, № кузова Y6D21093050011193, державний номер (транзит) 24 АН 3325;

- автомобіля ВАЗ 21093, 2005 року випуску, № двигуна 21114217369, № кузова Y6D21093050011663, державний номер (транзит) 24 АН 3329;

- автомобіля ВАЗ 21093, 2006 року випуску, № двигуна 21114301912, № кузова Y6D21093060013286, державний номер (транзит) 24 АН 3330;

- автомобіля ГАЗ 32213-418 мікроавтобус-D, 2007 року випуску, № двигуна 40522R73178594, № кузова 32210070357916, державний номер (транзит) 24 АН 3335;

- автомобіля ГАЗ 33021 фургон малотонажний, 2002 року випуску, № двигуна 4215СР50902239, № кузова 33020020161186, № шасі 33021021889533, державний номер (транзит) 24 АН 3324;

- автомобіля Toyota Previa, 2006 року випуску, № двигуна 2AZ2130190, № кузова JTEGD52M967006410, державний номер (транзит) 24 АН 3333,

Загальна вартість реалізації зазначених транспортних засобів становила 160749,00 грн.

Згідно з банківською випискою, яка знаходиться в матеріалах справи, кошти у зазначеному розмірі надійшли на адресу позивача, що також не заперечується її представником.

За твердженнями представника позивача, від імені позивача було укладено ряд правочинів, в тому числі і оспорювана біржова угода купівлі-продажу транспортного засобу №18982 від 25.11.2010 року, яка оформлена протоколом проведення біржових торгів №18555 від 25.11.2010 року, якими були порушені права та нанесені значні збитки товариству.

Відповідно ч. 3 ст. 281 Господарського кодексу України біржовими торгами є торги, що публічно і гласно проводяться в торговельних залах біржі за участі членів біржі по товарах, допущених до реалізації на біржі в порядку, встановленому правилами біржової торгівлі.

За своєю правовою природою біржова угода є договором купівлі-продажу, за яким відповідно до припису ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.06.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено про те, що зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених ст. 216 Цивільного кодексу України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Згідно ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, яке відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону.

Дослідивши матеріали справи, колегія судів вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що за змістом вказаної вище норми продаж вживаних товарів на біржі заборонений у будь-якому випадку, крім продажу майна, що відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону. Ця норма не допускає об'єднання вживаних товарів у партію для їх продажу, виходячи із прямого змісту ст. 15 Закону, тому суд не погоджується із протилежним тлумаченням цієї норми з боку представника Черкаської центральної біржі.

За спірною угодою позивачем був відчужений транспортний засіб, який має ознаки уживаного товару в розумінні Закону України "Про товарну біржу", а тому відчуження такого товару шляхом укладення біржової угоди прямо заборонено положеннями ст. 15 цього Закону.

Також, колегія суддів вважає передчасними висновок суду першої інстанцій про неповажність причин пропуску позивачем встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності з огляду на таке.

Відповідно ст. 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

До правовідносин сторін у справі застосовуються положення про загальну позовну давність. Встановлений законом загальний трирічний строк позовної давності щодо визнання недійсною біржової угоди, укладеної 25 листопада 2010 року, сплив 25 листопада 2013 року. Отже, позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Черкаської області 27.03.2014р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.

В даній ситуації для оцінки перебігу позовної давності необхідно враховувати, що стороною спірного договору є ТОВ "Сван-1", а не ліквідатор арбітражний керуючий Юдицький О.В., який виконує функції керівника товариства у зв'язку із розглядом справи про банкрутство ТОВ "Сван-1". Чинним законодавством України не передбачено здійснення особливого підрахунку перебігу позовної давності у разі зміни керівника підприємства-боржника. Як відзначено постановою Верховного Суду України від 19.08.2014р. у справі №5013/492/12 спеціальних норм про позовну давність (у т.ч. для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено.

З урахуванням викладеного, слід відзначити, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.10.2011 року порушено провадження у справі №10/5026/2337/2011 про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1".

Ухвалою від 09.02.2012 року у справі №10/5026/2337/2011, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 року, господарський суд Черкаської області, відповідно до ст.ст. 5, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відсторонив керівника боржника Вінника С.В. - голову ліквідаційної комісії товариства від посади, поклав виконання обов'язків керівника ТОВ "Сван-1" на арбітражного керуючого - розпорядника майна боржника Юдицького О.В. Відомості про керівника ТОВ "Сван-1" Юдицького О.В. були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З моменту призначення керівником боржника розпорядника майна Юдицького О.В. ним було вжито численних заходів з метою розшуку та відновлення первинної документації щодо діяльності боржника, яка не була передана останньому попереднім керівництвом. Зазначені обставини унеможливили своєчасне звернення позивача до суду з метою захисту порушеного права. Такі обставини, на думку колегії суддів, свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності, відповідно ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України порушене право підлягає захисту.

В п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вказується, що питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Представник позивача у своїх поясненнях щодо поважності причин пропуску позовної давності вказував на те, що лише 12.09.2013р. арбітражний керуючий отримав із установи банківські виписки, із якої дізнався про покупця та перелік проданих транспортних засобів. Як вище вже зазначалось, ТОВ "Сван-1" надіслало до Господарського суду Черкаської області позовну заяву до ТОВ "Агро Інжинірінг", Товарної біржи "Черкаська Центральна товарна біржа" про визнання недійсним правочину 27.03.2014р.

Зазначені обставини унеможливили своєчасне звернення позивача до суду з метою захисту порушеного права.

Таким чином, зазначені обставини свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності, тому відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України порушене право підлягає захисту.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за таких обставин апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 31.10.2014р. у справі № 925/511/14 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 31.10.2014р. у справі № 925/511/14 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Визнати недійсною біржову угоду купівлі-продажу транспортного засобу від 25.11.2010р., реєстраційний номер № 18982 укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сван-1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро інжиніринг":

-автомобіля КАМАЗ 5410 сідловий тягач-Е, 1992 року випуску, № кузова XTC541000N1005639, державний номер (транзит) 24 АН 3319;