Ухвала

від 02.02.2015 по справі 813/5178/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 р. Справа № 876/11798/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Самбірському районі Львівської області та Управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року у справі №813/5178/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

21.07.2014р. Управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області (далі - Управління) звернулося в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області (далі - Фонд), просило: зобов'язати відповідача прийняти до заліку суми пенсій, виплачених Управлінням гр.ОСОБА_2 за період з 01.02.2014р. по 31.05.2014р. в розмірі 609,36 грн.; включити до щомісячних актів звірки та стягнути з відповідача суми пенсії, виплаченої Управлінням гр.ОСОБА_2 за період з 01.02.2014р. по 31.05.2014р. в розмірі 609,36 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2014р. позов задоволено частково: стягнено з Фонду на користь Управління суму пенсії виплаченої гр. ОСОБА_2 за період з лютого 2014 року по травень 2014 року в розмірі 609,36 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління та Фонд подали апеляційні скарги.

Фонд просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2014р. та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відшкодуванню підлягають лише пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві, які призначені особам застрахованим згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Оскільки гр. ОСОБА_2 працював на умовах трудового договору не на території України, не був застрахований від нещасного випадку на виробництві відповідно до законодавства України, на нього вказаний Закон не розповсюджується. Таким чином, гр.ОСОБА_2 не має права на відшкодування шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а відтак Фонд не може відшкодувати здійснені йому Управлінням пенсійні виплати.

Управління просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2014р. в частині відмови та зобов'язати відповідача прийняти до заліку суми пенсій, виплачених Управлінням гр.ОСОБА_2 за період з 01.02.2014р. по 31.05.2014р. в розмірі 609,36 грн. та включити до щомісячних актів звірки. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що акти щомісячних звірок визначають суми вказаних витрат Пенсійним фондом, які є підставою для їх відшкодування на централізованому рівні. Тому неможливо стягнути на централізованому рівні суми, які не включені в щомісячні акти звірки витрат, які складаються на територіальному рівні. За період з серпня 2013 року по січень 2014 року сума пенсії, виплаченої гр. ОСОБА_2 не прийнята відповідачем до відшкодування та не була відшкодована на централізованому рівні. Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що правило підписання акта звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

В судовому засіданні представник позивача подану апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2, який є громадянином України, працюючи в Росії у 2013 році одержав трудове каліцтво, внаслідок чого його визнано інвалідом 2-ї групи і з 31.05.2013р. призначено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

За період з лютого по травень 2014 року між Управлінням та Фондом складено акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно зі списками осіб, пенсії яких пред'явлені для відшкодування Управлінням і не прийняті Фондом за вказаний період сума пенсії, виплаченої Управлінням ОСОБА_2 не прийнята Фондом до відшкодування і становить 609,36 грн., що стало підставою звернення з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суду виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998р. № 16/98-ВР (далі - Основи) загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Положеннями ст. 4 Основ одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, залежно від страхового випадку, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. № 1105-XIV (далі - Закон України №1105-XIV) страховиком у відносинах страхування від нещасного випадку є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з п. г ч. 1 ст. 21 Закону України №1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Підсумовуючи вказане, враховуючи, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком є Фонд.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Основ, положенням якої кореспондують абз.2 п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України №1105-XIV, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Наявною в матеріалах справи копією Акта №1 про нещасний випадок на виробництві від 12.03.2013р. підтверджується, що 23.02.2013р. з гр. ОСОБА_2, 1976 р.н., монтажник з монтажу стальних і залізобетонних конструкцій, працівник ООО «ПрогрессСтройка» (м. Москва, вул. Тверская, 16), на території ООО «Кроношпан», що знаходиться за адресою: Московська область, селище Нове, володіння 100, при виконанні робіт з монтажу системи «Аспірації» в приміщенні цеху «Термомасла» стався нещасний випадок на виробництві: відкритий перелом лівого бедра зі зміщенням, перелом ребер зліва з пошкодженням легенів (а.с.20-24).

Згідно з Випискою із акта огляду МСЕК №153696 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності, трудове каліцтво з ураженням опорно-рухового апарату (а.с.25).

Відповідно до Довідки №657 від 18.07.2014р., виданої Управлінням, ОСОБА_2 знаходиться на обліку в 23-УПФУ у м.Самборі та Самбірському районі та отримує пенсію по інвалідності (а.с.26).

З Актів щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за лютий-травень 2014 року, а також з Списків осіб, пенсії яких пред'явлені для відшкодування Управлінням і не прийнятті до відшкодування Фондом та Таблиць розбіжностей за цей ж період вбачається, що Фондом не прийнято до відшкодування суми пенсії виплаченої ОСОБА_2 у зв'язку з отриманням каліцтва в СНГ (Росія).

В поданих Фондом запереченнях на позовну заяву та апеляційній скарзі зазначено, що оскільки гр.ОСОБА_2 не був застрахований від нещасного випадку на виробництві відповідно до законодавства України, нещасний випадок з таким стався на території Російської Федерації, його страхова справа у відділенні відсутня, страхові виплати йому не здійснювались, а відтак Фонд не може відшкодувати Управлінню витрати по виплаченій пенсії.

Твердження Фонду колегія суддів вважає такими, що суперечать нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 вказаної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться якщо інше не передбачено двосторонніми договорами

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.12 Угоди така вступає в силу з моменту підписання, а Україна як держави-учасниці СНД підписала вказану Угоду 13.03.1992р. Тому вказівка Фонду на відсутність ратифікації вказаної Угоди як підставу не набрання нею чинності на території України є безпідставною. Ратифікація це лише одна із форм надання згоди України на обов'язковість для неї міжнародного договору, дотримання якої є обов'язковим лише для окремих видів міжнародних договорів і залежить від конкретного випадку.

Таким чином, витрати, понесені органами Пенсійного Фонду у зв'язку із виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, або пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Враховуючи вказані законодавчі положення, а також те, що гр.ОСОБА_2 отримав травму у 2013 році на території колишньої республіки СНД, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з Фонду суми пенсії виплаченої Управлінням гр. ОСОБА_2 за період з лютого 2014 року по травень 2014 року в розмірі 609,36 грн. є обґрунтованою.

Аналогічна позиція викладена у Постановах Верховного суду України від 20 березня 2007 року (справа № 21-1087во06) від 12 червня 2012 року (справа № 21-165а12), від 20 травня 2014 року (справа № 21-136а14), від 21 травня 2013 року (справа № 21-129а13), які у відповідності до вимог ст. 244-2 КАС України повинна враховуватись судами.

Вирішуючи питання апеляційної скарги Управління в частині зобов'язати Фонд прийняти до заліку суми пенсій, виплачені Управлінням гр. ОСОБА_2 за період з 01.02.2014р. по 31.05.2014р. в розмірі 609,36грн. та включити до щомісячних актів звірки, колегія суддів враховує наступне.

Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. №5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Вказаний Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків) Пенсійному фонду України (далі - Пенсійний фонд) витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Положення вказаного Порядку не врегульовують спірні відносини, які виникли у цій справі, оскільки встановлене ним правило та механізм взаєморозрахунків на централізованому рівні між Фондом та ПФУ розраховані на відсутність спору та реалізуються за наслідками попередньо здійснених згідно з пунктами 5, 6 Порядку звірок витрат за особовими справами потерпілих, складання актів таких звірок, узгодження й подання відповідних довідок.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВСУ від 26 березня 2012 року (справа №21-61а12).

Аналіз чинного законодавства та встановлених обставин у справі дає можливість колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про зобов'язання Фонду прийняти до заліку суми пенсій, виплачені Управлінням гр. ОСОБА_2 за період з лютого 2014 року по травень 2014 року в розмірі 609,36 грн. та включити до щомісячних актів звірки є такою, що не ґрунтується на законі.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Самбірському районі Львівської області та Управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року у справі №813/5178/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 06.02.2015р.