Постанова

від 27.01.2015 по справі 804/20801/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 р. Справа № 804/20801/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шмідта 15» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шмідта 15» (код ЄДРПОУ 37807975) з питань правильності нарахування сплати орендної плати за землю та ненадання податкової звітності за період з 01.07.2013 р. по 31.08.2014 р. Позивач не погоджується з вищезазначеними в акті перевірки висновками податкового органу, вважає їх помилковими, та такими, що не відповідають фактичним обставинам. При прийнятті податкового повідомлення-рішення від 05.12.2014 року №0004792205 відповідачем не додержано існуючих вимог чинного податкового законодавства. За таких обставин, позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.12.2014 р. № 0004792205, прийняте ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області, а також присудити на його користь витрати по оплаті судового збору з Державного бюджету України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити та зазначив, що надав суду всі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог та не заперечував проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження з урахуванням заяви про доповнення адміністративного позову.

Відповідач в черговий раз в судове засідання свого представника не направив, про місце та час його проведення був повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шмідта, 15» зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 06.09.2011 року, за номером 12241020000053096 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків за неосновним місцем обліку 07.09.2011 року за № 10501.

З матеріалів справи вбачається, що посадовою особою ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шмідта 15», код ЄДРПОУ 37807975 з питань правильності нарахування сплати орендної плати за землю та ненадання податкової звітності за період з 01.07.2013 р. по 31.08.2014 р. За наслідками перевірки був складений акт від 16.10.2014 року № 2775/2205/37807975.

Так, згідно висновку акту перевірки встановлено порушення п.п.16.1.4. п.16.1. ст.16 та п.288.5. ст.288 Податкового кодексу України внаслідок чого, відбулось заниження орендної плати за земельну ділянку, розташовану на території Кіровського району з 07.06.2013 р. по 31.12.2013 р. на 82 603,95 грн., за 8 місяців 2014 р. - 97 181,12 грн. За вказане порушення передбачено застосування штрафної санкції згідно абз.2 пункту 123.1 статті 123 ПК України у розмірі 25 відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання.

На підставі висновків вищевказаного акта було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 року № 0004792205 про зобов'язання позивачу сплатити донараховану орендну плату в розмірі 179 785,07 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 44 946,27 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення рішення від 05.12.2014 року № 0004792205, прийнятого ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до пп.14.1.136. ПК України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Згідно з п.288.4. ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Так, судом встановлено, що 02.08.2012 року між позивачем (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) був укладений договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за № 144. Згідно з яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по вул.Шмідта, 15 у м.Дніпропетровську.

У п.9 Договору сторони визначили розмір, порядок сплати орендної плати, у відповідності до якого розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому ПК України. Також у п.10 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється на підставі цільового призначення, категорії та функціонального використання з урахуванням коефіцієнтів індексації.

Відповідно до Договору земля, оренда якої що є предметом Договору, має наступні характеристики:

категорія земель - землі житлової та громадської забудови (п.2.1 Договору);

цільове призначення земельної ділянки - 0.2 землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше; землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва (п. 2.2 Договору);

код класифікації видів цільового призначення земель - 02.03 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

функціональне використання - по фактичному розміщенню багатоквартирного житлового комплексу (будинку).

Згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку, який є невід'ємною частиною Договору (надалі - Розрахунок), сторони визначили та погодили розмір орендної плати, застосувавши при його розрахунку розмір земельного податку, встановлений для земель, зайнятих житловим фондом, а саме 0,03 % від нормативної грошової оцінки земель.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки проводиться без внесення змін та доповнень до Договору. Зміна з інших підстав розміру орендної плати допускається за взаємною згодою сторін Договору, як зазанчено в п.34 Договору, та у випадках, перелік яких наведено у п.13 Договору.

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 11.06.2013 року по справі № 21-443а12 (номер у ЄДРСР 32532892) договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст.654 ЦК України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й сам договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Таким чином, зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до Договору його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування відповідачем суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням.

Оскільки сторони Договору у розрахунку, який є невід'ємною частиною Договору, при розрахунку розміру орендної плати застосували податок на землю у розмірі 0,03 %, і з огляду на те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки, то позивач повинен сплачувати орендну плату за землю у відповідності до умов Договору до моменту приведення його положень у відповідність до норм чинного законодавства України

Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавства не передбачено права Податкового органу, в даному випадку відповідача втручатися у відносини сторін Договору та нараховувати суми грошового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями на підставі норм Податкового кодексу України ігноруючи при цьому умови Договору: при цьому відповідач має право контролювати належність виконання Договору та відповідність його умов чинному законодавству України, у зв'язку з чим ініціювати питання стосовно приведення умов Договору оренди землі у відповідність із чинним законодавством України та звертатися до суду із позовом про визнання недійсними окремих положень Договору.

Судом встановлено, що текст Договору та Розрахунку складали фахівці Дніпропетровської міської ради на підставі законодавства України і після набуття чинності Договором не було жодних заяв щодо змін умов договору (шляхом розірвання Договору та укладання нового чи шляхом укладання угод/додаткових угод тощо) з будь-яких причин (зміна економічних обставин, зміни статусу земельної ділянки та/або будівлі на неї за Договором, приведення у відповідність до якихось змін у законодавстві тощо) з боку орендодавця, хоча таке право орендодавцю надано Договором. Доказів зворотного відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Разом із цим, відповідно до ст.32 Закону України «Про оренду землі» ініціація припинення договору оренди орендодавцем шляхом його розірвання із-за порушення умов внесення орендарем орендної плати (розмір якої може змінитись згідно законодавства чи умов договору) взагалі є обов'язковою. Не вчинення таких дій з боку орендодавця свідчить про відсутність підстав для змін умов договору (у т.ч. щодо розміру орендної плати і застосування будь-яких коефіцієнтів) чи його розірвання.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача в акті перевірки від 16.10.2014 року № 2775/2205/37807975 відносно нецільового використання позивачем земельної ділянки, донарахування орендної плати, з огляду на наступне.

Вищевказаний висновок відповідач зробив на підставі листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 25.09.2014 р. №2815/44, в якому повідомлено, що інспекцією 07.06.2013 р. за № ДП 030131580021 була зареєстрована декларація про початок виконання підготовчих робіт по об'єкту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку зі знесення житлової будівлі по вул.Шмідта, 15 в м.Дніпропетровську» та надана копія вищезазначеної декларації.

Натомість, зазначені документи не свідчать про початок виконання будівельних робіт, оскільки в силу ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» декларація про початок робіт лише надає право на проведення таких робіт, і не є доказом його реалізації.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи усі докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, приймаючи до уваги, що податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 року за № 0004792205 прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 р. № 0004792205, прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шмідта 15» витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя Кучма К.С.