Рішення

від 11.02.2015 по справі 910/27587/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2015Справа №910/27587/14

за позовомДержавного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРНАТ ШИППИНГ ЛТД" простягнення 26 468,20 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Гресько Д.В. - представник за довіреністю № 02 від 13.01.15; від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 11.02.15, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРНАТ ШИППИНГ ЛТД" про стягнення 26 468,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.12.2012 між сторонами було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів № 100-ОД, на підставі якого позивач надав відповідачу послуги з оформлення проходу-проїзду на територію Порта, а також надав інформаційні послуги при експедирувані на загальну суму 23 458,30 грн. Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не здійснив оплату за надані послуги, в результаті чого в останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 23 458,30 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нарахована пеня у розмірі 1 679,20 грн. та 3 % річних у розмірі 1 330,70 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.12.2014 порушено провадження у справі № 910/27587/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 28.01.2015.

Через загальний відділ діловодства господарського суду м. Києва надійшли документи позивача на виконання вимог ухвали суду та клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання 28.01.2015.

У судове засідання, призначене на 28.01.2015, представники сторін не з'явились. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 28.01.15 у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 11.02.15.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 11.02.2015 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача - 03143 м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 152-А, що зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що надана позивачем.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

29 грудня 2012 між Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт" (далі - позивач, порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Марнат Шиппинг ЛТД" (далі - відповідач, експедитор) було укладено договір на транспортно - експедиційне обслуговування вантажів № 100-ОД (далі - договір).

Відповідно до п.1.1, 1.2 договору експедитор проводить експедирування експортно-імпортних та транзитних вантажів у відповідності до Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" , експедитор доручає, а порт бере на себе зобов'язання по наданню послуг, пов'язаних зі здійсненням перевалки, зберігання та внутрішньопортового експедирування вантажів.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість транспортно-експедиційного обслуговування, що здійснює позивач, а також вартість усіх послуг, що надаються позивачем, оплачуються по діючим місцевим тарифам та калькуляціях позивача в національній валюті України.

Згідно з пунктом 3.3 договору, розрахунки проводяться між позивачем та відповідачем безпосередньо на підставі виставлених рахунків протягом 10 банківських днів з дати виставлення рахунків позивачем.

Відповідно до п.3.5 договору вартість оформлення входу представників експедитора і в'їзду автотранспорту на територію порту сплачується експедитором шляхом безготівкового розрахунку на підставі виставлених портом рахунків, згідно діючих місцевих тарифів порту.

Також, 26.12.12 сторонами договору було узгоджено Місцеві тарифи на вантажно-розвантажувальні та допоміжні роботи, які не входять в аккордну ставку, і які діють на ДП "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт". Плата за оформлення в'їзду та входу на територію порту визначена калькуляцією № 604 від 23.04.12.

На підтвердження того, що відповідач проходив на територію порту позивачем надано виписки з журналу вступного інструктажу з безпеки дорожнього руху, звіти прохідної порту за січень 2012 - грудень 2013 рр.

Відповідно до рахунків, сформованих позивачем за результатами надання інформаційних послуг при експедируванні за договором № 100-ОД від 29.12.2012, а саме: № 416 від 31.07.2013 року на суму 474,00 грн., № 463 від 31.08.2013 року на суму 574,00 грн., № 499 від 30.09.2013 року на суму 900,00 грн., № 540 від 31.10.2013 року на суму 1556,00 грн., № 585 від 30.11.2013 року на суму 884,00 грн., № 623 від 31.12.2013 року на суму 854,00 грн., № 372 від 30.06.2013 року на суму 980,00 грн., № 9 від 31.01.2012 року на суму 560,00 грн., № 73 від 29.02.2012 року на суму 604,00 грн., № 138 від 31.03.2012 року на суму 6692,00 грн., № 322 від 31.05.2012 року на суму 1230,00 грн., № 394 від 31.07.2012 року на суму 4690,00 грн., № 612 від 31.10.2012 року на суму 1060,00 грн., № 678 від 30.11.2012 року на суму 526,00 грн., № 744 від 31.12.2012 року на суму 656,00 грн., № 745 від 31.12.2012 року на суму 700,00 грн., № 2118 від 09.08.2013 року на суму 158,64 грн., № 2175 від 26.08.2013 року на суму 132,68 грн., № 2271 від 12.09.2013 року на суму 105,07 грн., № 2451 від 16.10.2013 року на суму:121,91 грн., позивачем було заявлено відповідачу до оплати вартість наданих послуг загалом на суму 23458,30 грн.

Претензією від 19.03.2014 № 515 позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість за рахунками, сформованими позивачем за результатами надання інформаційних послуг при експедируванні за договором № 100-ОД від 29.12.2012, які були додані позивачем до претензії.

Відповідь на претензію відповідачем надана не була, заборгованість не сплачена, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основну суму заборгованості у розмірі 23 458,30 грн., а також пеню в розмірі 1 679,20 грн. та 3 % річних у розмірі 1 330,70 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів № 100-ОД між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 названого кодексу).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем всупереч п. 3.3 договору № 100-ОД від 29.12.2012 не було здійснено у обумовлений строк (протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку) оплату у повному обсязі наданих позивачем послуг, пов'язаних зі здійсненням перевалки, зберігання та внутрішньопортового експедирування вантажів, на загальну суму 23458,30 грн. згідно відповідних рахунків. Доказів оплати наданих послуг станом на момент вирішення спору суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справі підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем в сумі 23458,30 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за надані, але не оплачені послуги, є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення своєчасної оплати наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача 1679,20 грн. пені з посиланням на п. 6.3 договору № 100-ОД від 29.12.2012 та норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовґязань".

Відповідно до п.6.3 договору експедитор несе відповідальність за несвоєчасну оплату (переоплату) всіх наданих послуг. За порушення строків оплати, передбачених в п.3 договору порт має право нараховувати експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком пені, що є арифметично вірним, розмір якої складає 1679,20 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так само арифметично вірним та обґрунтованим є розрахунок 3 % річних, що нараховані позивачем на суму основного боргу за період з 14.08.13 по 06.10.14 та складають 1330,70 грн.

Оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марнат Шиппинг ЛТД" (03143 м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152-А, ідентифікаційний код 35383662) на користь Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700 Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, ідентифікаційний код 01125689) суму заборгованості в розмірі 23 458 (двадцять три тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн. 30 коп.. 3% річних в розмірі 1 330 (одну тисячу триста тридцять) грн. 70 коп., пеню в розмірі 1 679 (одну тисячу шістсот сімдесят дев'ять) грн. 20 коп., 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.02.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.