Ухвала

від 05.02.2015 по справі 2а-8982/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8982/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Мамчура Я.С., Шостака О.О.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Платос-Фарма» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Платос-Фарма» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2012 року №0002362270, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Платос-Фарма» звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2012 № 0002362270.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Ньюмодуль 2011», ТОВ «Асгільдія» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено відповідний акт від 21.05.2012 року № 130/1-22-70-36483733.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 543 489,00 грн..

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 року №0002362270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 543 489,00 грн..

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ньюмодуль» укладено Договір поставки № 12/09 від 12.09.2011, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити наступну продукцію витратні матеріали в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Також, між позивачем та ТОВ «Асгільдія», в особі директора Темченко В.С., укладено Договір поставки № 20/07 від 20.07.2011 та Договір про надання послуг №Д 05/07 від 05.07.2011 року.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що кореспондується із відповідними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних господарських відносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Ньюмодуль» за вищезазначеним договором позивачем надано: рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, докази оплати. Проте, судом першої інстанції встановлено, що рахунки-фактури та видаткові накладні підписано невстановленою особою, що є підставою для висновку про відсутність у зазначених документів статусу первинних.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів транспортування та зберігання придбаного товару, як і доказів використання його у власній господарській діяльності.

На підтвердження реального здійснення господарських відносин з ТОВ «Асгільдія» позивачем надано: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт, докази оплати.

Проте, як вбачається із Вироку Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2013 справа № 2605/19306/12, № 1/756/132/13, № 2605/19306/12 по обвинуваченню ряду осіб, зокрема і Темченка В.С., директора ТОВ «Ас гільдія», останній зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності ТОВ «Асгільдія»; отримані після реєстрації документи в подальшому передані невстановленим особам.

Оскільки всі надані на підтвердження реальності здійснених господарських операцій з ТОВ «Асгільдія» документи підписані невстановленими особами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі документи не є первинними у розумінні податкового законодавства, а тому і не можуть бути використані у податковій звітності.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарські відносини між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру та фактично не відбулись, а наявність формально складених податкових накладних та інших документів не є безумовною підставою правомірності формування позивачем відповідних податкових пільг.

Колегія суддів зазначає, що оцінка господарським відносинам позивача з його контрагентами повинна даватись комплексно, з урахуванням специфіки їх сторін та предмету, що і було належним чином здійснено судом першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Платос-Фарма» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 11.02.2015 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Мамчур Я.С.

Шостак О.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.