Постанова

від 03.02.2015 по справі 826/17513/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

03 лютого 2015 року №826/17513/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Сілоджик» додержавної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2014 №0005052208 та від 20.06.2014 №0005062208, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сілоджик» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2014 №0005052208 та від 20.06.2014 №0005062208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 03.06.2014 №2524/26-58-22-08-11/34695269 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.06.2014 №0005052208 та від 20.06.2014 №0005062208. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 03.06.2014 №2524/26-58-22-08-11/34695269 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 20.06.2014 №0005052208 та від 20.06.2014 №0005062208 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Справу №826/17513/14 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Сілоджик» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «РІП» за період з 01.01.2011 по 31.03.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Сілоджик»:

пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 55 369,00 грн.;

підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на суму 113 053,00 грн..

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 03.06.2014 №2524/26-58-22-08-11/34695269 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 20.06.2014 №0005052208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55 370,00 грн., у тому числі: 55 369,00 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 20.06.2014 №0005062208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 113 053,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 03.06.2014 №2524/26-58-22-08-11/34695269 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Сілоджик» та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП» за договорами підряду від 03.03.2011 №2963, від 03.03.2011 №2964, від 03.03.2011 №2965, від 20.04.2011 №2988, від 22.04.2011 №2990, від 27.04.2011 №2993, від 19.05.2011 №3083, від 06.06.2011 №3148.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Сілоджик» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП» (підрядник) укладено типові договори підряду від 03.03.2011 №2963, від 03.03.2011 №2964, від 03.03.2011 №2965, від 20.04.2011 №2988, від 22.04.2011 №2990, від 27.04.2011 №2993, від 19.05.2011 №3083, від 06.06.2011 №3148, відповідно до яких підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за дорученням замовника та у відповідності до умов цього договору підрядні роботи (відповідно до договору), а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів підряду від 03.03.2011 №2963, від 03.03.2011 №2964, від 03.03.2011 №2965, від 20.04.2011 №2988, від 22.04.2011 №2990, від 27.04.2011 №2993, від 19.05.2011 №3083, від 06.06.2011 №3148; специфікацій за відповідні періоди; актів здачі-прийняття робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; виписок з банківських рахунків; звітів виконаних робіт за відповідні періоди.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП» вказано на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 12.10.2012 в кримінальній справі №2610/18145/2012, відповідно до якого засновника товариства з обмеженою відповідальністю «РІП» ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів передбачених частиною першою статті 205, частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (трьох) років, проте на підставі статті 75 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо відсутності фактів реальності господарських взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Сілоджик» та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП» свідчить той факт, що основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Сілоджик» є будівництво житлових та нежитлових будівель, виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, установлення та монтаж машин і устаткування.

Позивачем не надано суду доказів щодо неможливості самостійно виконати відповідні роботи.

Також позивачем не надано суду доказів доцільності залучення товариства з обмеженою відповідальністю «РІП» до виконання робіт визначених в договорах укладених між позивачем та дочірнім підприємством «Тютюнова компанія «Хамадей»», з врахуванням того, що визначені в договорах роботи є основним видом діяльності за КВЕД позивача.

Суд звертає увагу, що в жодному з укладених договорів між позивачем та дочірнім підприємством «Тютюнова компанія «Хамадей»» не передбачено можливості залучення до виконання визначених в договорах робіт субпідрядників.

Висновків вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 12.10.2012 в кримінальній справі №2610/18145/2012 позивачем не спростовано.

Натомість, з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 03.06.2014 №2524/26-58-22-08-11/34695269 вбачається, що внаслідок взаємовідносин товариства з обмеженою відповідальністю «Сілоджик» та товариства з обмеженою відповідальністю «РІП» були порушені фіскальні інтереси держави (наявність відхилень задекларованих позивачем сум податкового кредиту за рахунок непідтверджених товариством з обмеженою відповідальністю «РІП» сум податку на додану вартість).

Також відхилення встановлені контролюючим органом і по податку на прибуток.

Щодо доводів позивача про неправильне визначення відповідачем бази оподаткування із податку на прибуток з огляду на кредиторську заборгованість в сумі 105 587,20 грн., яка відображена в річній податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 рік в додатку №1, суд наголошує на тому, що з даних декларації та матеріалів справи не вбачається, що показники податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 рік від 21.01.2013, зокрема, рядок 03.25 додатку ІД, сформовані за наслідками господарських взаємовідносин позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «РІП» в 2011 році.

За таких обставин, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сілоджик» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2014 №0005052208 та від 20.06.2014 №0005062208, не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 336,85 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 3031,61 грн. (3 368,46 грн. - 336,85 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Сілоджик» (03680, місто Київ, вулиця Виборзька, 104, код ЄДРПОУ 34695269) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 3031,61 (три тисячі тридцять одна) грн. 61 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.