Ухвала

від 05.02.2015 по справі 826/15023/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15023/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМФ "Акватехінжсервіс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМФ "Акватехінжсервіс" (далі - ТОВ "ТМФ "Акватехінжсервіс") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2014 р. №90526552208, №90626552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року позов задоволено.

На вказану постанову ДПІ у Печерському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 05.06.2014 р. № 745, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТМФ «Акватехінжсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Адва Естейт» за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складений акт перевірки від 17.06.2014 р. №529/26-55-22-08/35812695.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість за 2011 рік на загальну суму у розмірі 122261,00 грн., а також до заниження за такий же період податку на прибуток на загальну суму у розмірі 140600,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі прийняла податкові повідомлення-рішення від 01.07.2014 р.:

- №90626552208, яким позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152826,00 грн., в т.ч. 122261,00 грн. - основний платіж, 30565,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №90526552208, яким визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 140600,00 грн., в т.ч. 140600,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ТМФ «Акватехінжсервіс» та ТОВ «Адва Естейт» на підставі усних домовленостей укладено правочин щодо поставки товару.

На підтвердження факту реальності виконання такого правочину позивачем надано:

- рахунки-фактури за серпень-грудень 2011 року, видаткові накладні від 01.08.2011 р. №5, від 05.09.2011 р. №87, від 03.10.2011 р. №6, від 18.10.2011 р. №358, від 01.11.2011 р. №15,10.11.2011 р. №236, від 05.12.2011 р. №88, від 22.12.2011 р. №475 на загальну суму у розмірі 733565,78 грн., в тому числі ПДВ - 122261,00 грн.;

- податкові накладні від 01.08.2011 р. №5, від 05.09.2011 р. №87, від 03.10.2011 р. №6, від18.10.2011 р. №358, від 01.11.2011 р. №15, від 10.11.2011 р. №236, від 05.12.2011 р. №88 та від 22.12.2011 р. №475, виписаних ТОВ «Адва Естейт» на користь ТОВ «ТМФ «Акватехінжсервіс», які підписані ОСОБА_3 та скріплені печаткою підприємства, на загальну суму у розмірі 733565,78 грн., в тому числі ПДВ - 122261,00 грн.;

- виписки по рахунку позивача, відповідно до яких позивач виплатив на користь ТОВ «Адва Естейт» загальну суму у розмірі 733565,78 грн., в тому числі ПДВ - 122261,00 грн.

Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг наданих послуг.

Крім того, позивачем надано суду копії документів, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: свого статуту, наказів про прийняття на роботу працівників ТОВ «ТМФ «Акватехінжсервіс», договору суборенди від 01.02.2011 р. №А003.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

Відповідно до положень ст. 206 Цивільного кодексу України відсутність письмового договору між сторонами не має наслідком його недійсності. Договірна практика допускає здійснення поставок товарів без укладення письмового договору та оформленням первинних документів. Тому відсутність договору за умови наявності інших документів, що підтверджують факт його виконання, не може свідчити про відсутність господарської операції.

При цьому, зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Разом з тим, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, є необґрунтованими посилання відповідача на постанову Господарського суду Запорізької області від 11.07.2012 р. про визнання ТОВ "Адва Естейт" банкрутом, на рапорт працівника Служби безпеки України щодо дослідження податкової адреси ТОВ "Адва Естейт", оскільки такі правовідносини мали місце у 2012 році, натомість позивачем вчинено правочин щодо поставки товару у 2011 році.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 01.07.2014 р. №90526552208, №90626552208, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу у Печерському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 10.02.2015 року

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Межевич М.В.

Горбань Н.І.