Рішення

від 08.07.2009 по справі 9/86-44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/86-44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                    РІШЕННЯ

"08" липня 2009 р.                         № 9/86-44.

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “УКІО Банк Лізинг”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансбуд-Сервіс”

та Приватного підприємства “Карпати”

про  стягнення солідарно 283 553,30  грн. заборгованості за  договором фінансового лізингу

                                                                                              Суддя    Л.І. Соломка

     Представники:

Від позивача: Башук Т.В. –представник, довіреність №Д028/09 від 21.04.2009 р.;

Від відповідача: ТзОВ “Трансбуд-Сервіс”: Пащук В.С.- представник, довіреність №32 від 30.06.2009 р.;

Від відповідача: ПП “Карпати”: Пащук В.С.- представник, довіреність №19 від 09.02.2009 р.

      Права та обов'язки представникам сторін  роз'яснені відповідно до ст.ст.20,22 ГПК України.

     Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.

     Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін  не поступало.

     У судовому засіданні 01.07.2009 р. відповідно до ч.3 ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 08.07.2009 р. для подачі  сторонами додаткових доказів по  справі.

     У судовому засіданні 08.07.2009 р.  відповідно до ст.85 ГПК України за згодою представників сторін  оголошено вступну  та резолютивну частину рішення.

     Суть спору: Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “УКІО Банк Лізинг” звернувся до господарського суду  з позовом та просить стягнути солідарно з Приватного підприємства “Карпати” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансбуд-Сервіс”  293 413,84 грн. та судові витрати  в розмірі 2 934,14 грн. витрат  по сплаті державного мита  та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

      Згідно уточненого розрахунку ціни позову від 08.07.2009 р. №17/07  позивач  просить  стягнути солідарно з відповідачів 283 553,30 грн., в тому числі: 72 250,97 грн. несплачені лізингові платежі та відсотки;

       450,51 грн. – пеня за період з 01.12.2008 р. по 29.01.2009 р. (замість 10 311,05 грн. в позовній заяві);

       210 851,82 грн. штраф у розмірі 30% неоплаченої вартості майна у сумі 702 839,42 грн.

        Свої позовні вимоги у позовній заяві та уточненному розрахунку ціни позову обгрунтовує наступним:

         - 09.09.2008 р. між ТзОВ «УКІО Банк-Лізинг»(Кредитор) та ТзОВ «Трансбуд-Сервіс»(Боржник) укладено договір фінансового лізингу №KL-0809248, відповідно до якого Позивач купує і оплачує майно, вказане  відповідачем: а саме, Бульдозер «Катерпіллар»D4К, 2008 р.в. виробництва Японії вартістю  721 734 грн., який Позивач надав Відповідачу -1 на умовах фінансового лізингу по акту прийому-передачі від 18.11.2008 р. Згідно уточненого  графіку платежів Відповідач-1 повинен сплачувати лізингові платежі щомісячно 30 числа кожного місяця.

        В забезпечення виконання зобов'язань Відповідача-1 за договором лізингу, 09.09.2008 р. між Позивачем, Відповідачем 1 та Відповідачем 2  Приватним підприємством «Карпати»був укладений договір поруки №Р0809248, відповідно  до якого Відповідач 2 (Поручитель) зобов'язувався відповідати  перед Кредитором (Позивачем) за виконання Боржником (Відповідачем -1) усіх його зобов'язань в повному об'ємі, що виникли з договору лізингу.

       Проте, в порушення умов договору лізингу Відповідач-1 не сплатив чергові лізингові платежі 30.11.2008 р. у розмірі 35 768,83 грн. та 30.12.2008 р. у  розмірі 27 989,78 грн.

       Таким чином, Лізингоодержувач прострочив лізинговий платіж на 47 календарних днів, у звґязку з чим згідно підп.11.5 та.11.5.3 Позивач направив ТзОВ «Трансбуд-Сервіс»повідомлення про розірвання договору від 16.01.2009 р.   №32/01, де повідомив про розірвання договору лізингу з 26.01.2009 р. та вимагав  повернути майно –Бульдозер «Катерпіллар»Д-4К, а  також сплатити борг по прострочених лізингових платежах та штрафних санкціях за неналежне виконання договору.

        10.02.2009 р. Відповідач -1 повернув  Предмет лізингу згідно акту повернення майна, але борг не оплатив, тому  28.01.2009 р. за 67/01 була направлена вимога до Поручителя щодо оплати заборгованості  Боржника по Договору лізингу, яка залишена без задоволення.

        На прострочені лізингові платежі Боржнику нарахована пеня згідно п.10.2 Договору лізингу з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 450,51  грн. згідно уточненого розрахунку ціни позову від 08.07.2009 р.

        Також на підставі п.11.6 Договору лізингу Лізингоодержувачу нарахований штраф у розмірі 30% від несплаченої вартості майна у сумі 210 851,82 грн. згідно розрахунку позивача.

        Відповідач 1 –ТзОВ «Трансбуд-Сервіс»у відзиві на позовну заяву від 06.07.2009р. проти позову заперечує, посилаючись, що в позовній заяві зазначена заборгованість по договору  фінансового лізингу у сумі 63 758,61 грн. та відсотки у сумі 8 492,36 грн., тобто позивач зазначає, що товариством прострочено виконання грошового зобов'язання по договору на 63 758,61 грн. Позовні вимоги кредитора про стягнення з відповідачів штрафу на підставі  п.11.6 договору в розмірі  210 851,82 грн. на думку Відповідача-1 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, виходячи з такого:

         - відсотки за договором фінансового лізингу не включаються у вартість майна, тому не можуть братися до уваги при розрахунку про накладення штрафу згідно  п.11.6 договору. Даний пункт передбачає відповідальність в розмірі  30% від суми невиконаних зобов'язань по оплаті вартості предмета лізингу, яка становить 63 758,61 грн. При нарахуванні штрафу (неустойки) може братися лише сума прострочених   лізингових платежів 63 758,61 грн., а не тих платежів, строк оплати яких не настав, а відтак за умови чинності правочину штраф за прострочення лізингових платежів мав би становити 30% від суми 63 758,61 грн., а саме 19 127,58 грн.;

         - позовні вимоги щодо стягнення пені 10 311,05 грн. є такими, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки договором встановлений розмір пені 0,4% від суми прострочення за кожен день прострочки, а Законом України «Про відповідальність за  несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, згідно розрахунку відповідача пеня становить  1 939,75 грн.;

        - позовні вимоги про стягнення штрафу і пені одночасно за порушення строку виконання грошового  зобов'язання є застосуванням подвійної відповідальності та такими, що суперечать ст.61 Конституції України;

        - у звґязку з кризовими явищами в Україні вартість предмета лізингу, яка  була визначена в іноземній валюті –ЄВРО в перерахуванні на гривню по офіційному курсу, значно виросла, що унеможливило своєчасну сплату лізингових платежів, тому відповідач звертає увагу суду на те, що відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір  неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення;

        - після укладення договору фінансового лізингу у звґязку з фінансовою кризою відбулась зміна вартості предмета лізингу більше ніж на 50%, що на думку відповідача є істотною зміною обставин, що призвела до неналежного виконання товариством  договору фінансового лізингу. Другою  істотною умовою стало зупинення фінансування Службою автомобільних доріг у Чернівецькій області виконаних робіт генеральним підрядником ПП «Карпати», яке не змогло провести розрахунки також і з ТзОВ «Трансбуд-Сервіс», яке в свою чергу не змогло здійснити лізингові платежі;

         - умови п.11.6 договору фінансового лізингу, за яким Лізингодавець має право за наявності обставин розірвати договір, вимагати від Лізингоодержувача оплатити Предмет лізингу, всі лізингові платежі і неустойку (пені та штрафи) є кабальними для товариства. Вони не відповідають  вимогам закону, а тому по своїй суті є нікчемними, тобто такими, що не потребують визнання недійсними, а тому вимоги позивача, що ґрунтуються на таких нікчемних положеннях  договору не підлягають задоволенню.

        Також Відповідач -1 зазначив, що в провадженні господарського суду Волинської області перебуває справа №6/55-76, в рамках якої вирішується питання дійсності договору  фінансового лізингу №KL-0809248. Розгляд справи №9/86-44  пов'язаний з розглядом справи №6/55-76, адже в разі визнання договору недійсним, вимоги, що випливають з даного договору будуть безпідставні. Просить зупинити провадженні у справі №9/86-44 до вирішення по суті  справи №6/55-76.

         Відповідач 2–ПП «Карпати» відзиву на позов не подав, вимоги ухвал суду від 11.06.2009 р. та від 01.07.2009 р. не виконав.

          Крім цього, Відповідач -1 подав  клопотання про зупинення провадження у даній справі на підставі ч.1 ст.79 ГПК України та зазначив, що пов'язаність справ №9/86-44 та №6/55-76 полягає в тому, що відповідно до предмету позову у справі №6/55-76  встановлюються обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у справі №9/86-44. До моменту дослідження обставин про дійсність або недійсність договору передчасним є вирішення спору про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за цим договором.

          Представник позивача заперечує проти клопотання ТзОВ “Трансбуд-Сервіс” про зупинення провадження у справі, мотивуючи  тим, що Банк не є стороною по справі №6/55-76, по якій ТзОВ “Трансбуд-Сервіс” штучно створено позов для затягування розгляду 9-ти справ за позовами Банку до ТзОВ “Трансбуд-Сервіс” та ПП “Карпати”.

          Клопотання Відповідача -1 розглянуто  судом та відхилено як безпідставне.

          Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі  неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

          Між тим, як вбачається  з позовної заяви у справі №6/55-76 до господарського суду звернувся позивач –Фещенко Сергій Володимирович –учасник (засновник) ТзОВ «Трансбуд-Сервіс»до відповідача - ТзОВ «Трансбуд-Сервіс» про визнання  недійсними  9 договорів фінансового лізингу, укладених між ТзОВ «УКІО Банк Лізинг» та ТзОВ «Трансбуд-Сервіс», та просить зобов'язати  ТзОВ  «Трансбуд-Сервіс»вчинити дії по розподілу прибутку товариства та видачі частки прибутку-девідендів, тобто в даному випадку існує корпоративний спір між учасником та товариством, який не впливає на зобов'язання сторін по договору фінансового лізингу з позивачем ТзОВ «УКІО Банк Лізинг», тому клопотання  про зупинення провадження у справі слід відхилити.

           У судовому засіданні представник позивача підтримував уточнені позовні вимог, а представник відповідачів заперечував проти позову.

           ПП “Карпати”повторно не виконало вимог ухвали суду щодо надання суду відзиву.

           Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що уточнені позовні вимоги Банку підлягають задоволенню.

          Висновок суду ґрунтується на наступному:

          Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін виникли з договору фінансового лізингу.

          Відповідно до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України за договором фінансового лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності  і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингооджержувачем   (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

           Згідно зі ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором  фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк  не менше одного року за встановлену плату.

           На виконання умов договору фінансового лізингу  № KL 0809248 від 09.09.08р. позивач згідно акта прийому-передачі від 18.11.08р. передав ТзОВ “Трансбуд-Сервіс” Бульдозер «Катерпіллар»D4К, 2008 р.в. виробництва Японії вартістю  721 734 грн.

           Відповідно до п. 3.2 договору фінансового лізингу ТзОВ “Трансбуд-Сервіс” зобов'язалось сплачувати лізингові платежі відповідно до графіка платежів, який був сторонами підписаний 18.11.08р., як “Уточнений графік” щомісячно 30-го числа кожного місяця.

           Проте, в порушення умов договору ТзОВ “Трансбуд-Сервіс” не сплатив визначені графіком платежі, а саме: 35 768 грн.83коп. –до 30.11.08р. та 27 989грн.78коп. –до 30.12.08р., що не заперечується ні у відзиві на позов, ні представником ТзОВ “Трансбуд-Сервіс”. В зв'язку з невиконанням ТзОВ “Трансбуд-Сервіс” Банк, на підставі пунктів 11.5 та 11.5.3 договору, якими передбачено право лізингодавця розірвати в односторонньому порядку договір лізингу повідомивши про це лізингоодержувача за 10 календарних днів до дати розірвання, направив 16.01.09р. ТзОВ “Трансбуд-Сервіс” лист №32/01 про розірвання договору з 26.01.09р. з вимогою повернути предмет лізингу, сплатити борг та штрафні санкції за неналежне виконання договору.

            10.02.09р. ТзОВ “Трансбуд-Сервіс” повернуло Банку бульдозер, що підтверджується актом повернення майна.

            Крім заборгованості по лізингових платежах в сумі 63 758,61 грн.                     (35 768грн.83коп.+27 989грн.78коп.) ТзОВ “Трансбуд-Сервіс” за час фактичного використання майна до дати розірвання договору (з 01.01.09р. по 29.01.09р.) на підставі п. 3.7 договору та Уточненого графіка платежів повинно сплатити винагороду лізингодавцю (відсотки) в сумі 8 492грн.36коп. Зазначена сума винагороди представником ТзОВ “Трансбуд-Сервіс” визнається.

             За несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті лізингових платежів ТзОВ “Трансбуд-Сервіс” згідно п. 10.2 договору зобов'язалося сплатити пеню в розмірі 0,4% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки, при цьому самостійно її розрахувавши. Однак на момент розгляду справи ТзОВ “Трансбуд-Сервіс” пеню не розрахувало та не сплатило. Крім того. у відзиві заперечує проти її нарахування та стягнення у визначеному в договорі розмірі.

            Позивач подав суду уточнений розрахунок пені, обмеживши її нарахування подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Сума пені за період з 01.12.08р. по 29.01.09р. становить 450грн.51коп.  з врахуванням частково сплаченої пені 1 489,17 грн. та підлягає до стягнення.

            Крім того, пунктом 11.6 договору сторони передбачили право Банку після розірвання договору вимагати від лізингоодержувача сплатити штраф у розмірі 30% від неоплаченої вартості лізингу. Відповідно до Уточненого графіка станом на 29.01.09р. (на дату розірвання договору) сума неоплаченої вартості бульдозера становить 702 839грн.42коп., відповідно сума штрафу становить 210 851грн.82коп. (702 839грн.42коп. х 30%). Із зазначеного розрахунку вбачається, що позивач не нараховував штраф на відсотки як твердить представник відповідачів.

           Наведена редакція п. 11.6 договору також  спростовує твердження ТзОВ “Трансбуд-Сервіс” про те, що штраф згідно умов договору повинен нараховуватись на прострочені суми лізингових платежів і є подвійною відповідальністю боржника наряду з нарахуванням пені за прострочку платежу. Крім того, у розділі договору “Визначення понять”сторони узгодили, що неоплачена вартість предмета лізингу це сума за певний період, що дорівнює вартості майна за вирахуванням початкового внеску і сплаченої вартості предмету лізингу відповідно до графіку платежів.

            Також не заслуговує на увагу твердження ТзОВ “Трансбуд-Сервіс”, що погоджений сторонами п. 11.6 є нікчемним, а тому не може бути застосований, оскільки, по-перше, чинне законодавство не містить норм щодо нікчемності окремих положень угоди, а, по-друге, згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки,  встановлений законом, може бути збільшений у договорі, що кореспондується з положеннями ст.. 6 ЦК України щодо права сторін по договору  відступати від положень актів цивільного законодавства і врегульовувати свої відносини на власний розсуд.

           Вимога позивача  про стягнення заборгованості у сумі 283 553грн.30коп.   солідарно  з  ПП  “Карпати” є  правомірною,  оскільки  згідно  розділу “Додаткові   зобов'язання”договору фінансового лізингу сторони узгодили, що в якості  додаткових забезпечень  виконання  зобов'язань   за даним договором між ТзОВ “УКІО Банк Лізинг”та Приватним підприємством “Карпати” укладається договір поруки, відповідно до якого ПП “Карпати”  поручається усім своїм майном за виконання лізингоодержувачем усіх зобов'язань за договором фінансового лізингу.

                  09.09.08р. між ТзОВ “УКІО Банк Лізинг”, ТзОВ «Трансбуд-Сервіс»та ПП “Карпати”укладено договір поруки  №Р0809248, де Поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань за договором фінансового лізингу № KL 0809248 від 09.09.08р. як існуючих  в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

                Позивач направив ПП “Карпати” лист № 67/01 від 28.01.2009 р. із вимогою щодо оплати заборгованості  боржника по договору лізингу, який залишено без відповіді.

          Відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель  поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовґязку. Поручитель  відповідає перед кредитором за порушення зобовґязання боржником.

         Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 4,6,526,549,551,553,806 Цивільного кодексу України, ст.292 Господарського кодексу України,  ст.ст. 1,7,10 Закону України “Про фінансовий лізинг”, ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

                                                           вирішив:

         Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансбуд-Сервіс” (43000 м. Луцьк, вул. Чернишевського,5, код ЄДРПОУ 34524196, р/р №260040230255 та №26005501030255 у ТОВ «БМ БАНК», м.Київ, МФО 380913; №26000073806701 у ВАТ «СВЕДБАНК»у м.Києві, МФО 300164; №26004015032 у ТзОВ «Західінкомбанк»у м.Луцьк, МФО 303484; №260010516840, №260050516978, №260060516 всі у Волинській філії ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 303741, №26002058000101 у АКІБ «УКРСИББАНК»м.Харків, МФО 351005) та Приватного підприємства “Карпати” (43000 м. Луцьк, вул. Чернишевського,5, код ЄДРПОУ 32747985, р/р №260591212 у ВАТ «Кредитпромбанк» у м.Києві, МФО 300863; №260020520978, №260030520, №260080520840 всі у Волинській філії ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 303741; №260080230273 та 260530273 та 260530273 у ТОВ «БМ БАНК»м.Київ, МФО 380913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКІО Банк Лізинг” (04053 м. Київ, вул. Кудрявська, 5, код ЄДРПОУ 34003114, р/р №26505201 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335)  283 553 грн. 30 коп. та судові витрати по справі в сумі 2 949,60 грн.

        Суддя                                                                                   Л.І. Соломка

               Дата виготовлення повного

              тексту рішення -  15.07.2009 р.