Постанова

від 29.07.2009 по справі 8/127пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/127пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 липня 2009 р.                                                                                    № 8/127пн  

  Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Шаргала В.І.

За участю представників сторін:

позивачане з'явився

відповідачане з'явився

прокурораРудак О.В. –прокурора відділу Генпрокуратури України

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційне поданняЗаступника прокурора Донецької області

на рішеннягосподарського суду Донецької області від 07.08.2008р.

у справі№ 8/127 пн господарського суду Донецької області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мисливська хатинка"

доМіського комунального підприємства "Маріупольське бюро інвентаризації"

провизнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мисливська хатинка" (надалі ТОВ "Мисливська хатинка") звернулося  до господарського суду Донецької області з позовом до Міського комунального підприємства "Маріупольське бюро інвентаризації" про визнання права власності на нерухоме майно –будівлю торгівельного павільйону (літера А-1) загальною площею 25,7 кв. м., що розташована за адресою: вул. Гавані Шмідта, 1, м. Маріуполь, Донецька область.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права користування земельною ділянкою на підставі договору оренди, на якій самочинно збудована спірна будівля, відповідачем був складений технічний паспорт на вказану будівлю, в якому вказано, що ця будівля є самочинно збудованою. Товариство зверталось до БТІ із заявою про реєстрацію павільйону, однак відповіді не отримало.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.09.2008 року (суддя Ємельянов А.С.) позов задоволений, визнано право власності ТОВ "Мисливська хатинка" на будівлю торгівельного павільйону (літера А-1) загальною площею 25,7 кв. м., що розташована за адресою: вул. Гавані Шмідта, 1, м. Маріуполь, Донецька область.

Судове рішення мотивоване тим, що самочинне будівництво вказаного об'єкта нерухомості не порушує права інших осіб,  будівля зведена в межах земельної ділянки наданої в користування,  права власності на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, тому позов є обґрунтованим.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача та прокурора, розглянувши та обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційне подання  підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Прокурор зазначає про те, що Маріупольське МБТІ не є належним відповідачем у справі, оскільки  на підставі правовстановлюючих документів лише здійснює реєстрацію права власності, у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи щодо права власності на спірний об'єкт нерухомості.

Господарським судом встановлено, що на підставі  рішенням №5/13-2003 від 19.06.2007 р. Виконавчого комітету Маріупольської міської ради,  21.08.2007 р.  між ТОВ "Мисливська хатинка" (орендарем) та виконавчим комітетом Маріупольської  міської ради  (орендодавцем) укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого  позивач отримав у користування земельну ділянку площею 0,0028 га, яка знаходиться за адресою: вул. Гавані Шмідта, 1, м. Маріуполь, Донецька область строком на три роки (до 19.06.2010 року).

В процесі господарської діяльності товариством на вказаній ділянці було збудовано будівлю торгівельного павільйону площею 25,7 кв. м.

З урахуванням цих обставин та  норм  ст. 376 Цивільного кодексу України та ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав  на нерухоме майно та їх обмежень", господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті  84 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснень, що містяться  в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення ”, з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши  обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду   про  встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у  судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення  повинна містити встановлені судом  обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Проте, при постановленні рішення про задоволення позову,  в порушення вимог  статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом першої  інстанції в повній мірі  не досліджено обставини,  на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій", фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. За правилами частини 4 названої статті Закону у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 376 Цивільного   кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З договору оренди землі від 21.08.2008 р. вбачається, що Орендар - позивач має право зводити в установленому законодавством порядку будівлі і споруди за письмовою згодою Орендодавця (власника земельної ділянки –Маріупольської міської ради п. 9.1.2 договору оренди землі).

Документи, які б підтверджували відведення земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно, в матеріалах справи відсутні як і відсутній  обумовлений договором дозвіл власника земельної ділянки на здійснення будівництва на цій земельній ділянці. Таким чином, оскільки спірний об'єкт нерухомості зведений на земельній ділянці  територіальної громади (комунальної власності), інтереси якої представляє Маріупольська міська рада,  суду слід було вирішити питання про необхідність залучення міськради до участі у справі.

Судом  попередньої інстанції  вищезазначене залишене поза увагою, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Заступника прокурора Донецької області  задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2008 р. у справі №8/127пн скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Данилова Т.Б.

Суддя

Шаргало В.І.