Ухвала

від 04.02.2015 по справі 522/653/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/169/15

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2015 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 4 червня 2014 року у цивільній справі за позовом Виробничого кооперативу "Організація орендарів "Одесавторресурси" до ОСОБА_2 - "Про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності",", -

ВСТАНОВИЛА:

15.01.2014 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, вимоги по якому у подальшому були уточненні, про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності, посилаючись на те, що позивач являється власником нерухомого майна, саме нежитлової будівлі, загальною площею 90,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, нежитлової будівлі, загальною площею 138,3 кв.м., розташованої на земельній ділянці загальною площею 795 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2; нежитлової будівлі, загальною площею 141,9 кв.м., розташовані на земельній ділянці, загальною площею 722 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3; нежитлової будівлі, загальною площею 91,3 кв.м., розташованої на земельній ділянці, загальною площею 133 кв.м.: адресою: АДРЕСА_4; нежитлової будівлі, загальною площею 28,4 кв.м., розташованої на земельній ділянці, загальною площею 708 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5; нежитлових будівель, загальною площею 1535,4 кв.м., розташованих на земельній ділянці, загальною площею 8664 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6, якими незаконно заволоділи інші особи і які подальшому ним розпорядилися, в зв'язку з чим позивач, з підстав визначених ст. ст. 387, 388, 1212, 121 ЦК України, звернувся до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння і визнання права власності.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач до суду не з*явився, відповідно до письмових пояснень відповідач позов не визнав, заперечував проти задоволення позову.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2014 року позов задоволений, витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь позивача вищезазначене нерухоме майно, визнано за позивачем право власності на вказане нерухоме майно.

12.11.2014 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане заочне рішення суду, по якій просить рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування районним судом обставин по справі, які мають значення, а також на невідповідність висновків районного суду дійсним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Відповідно до статуту Виробничий Кооператив "Організація орендарів Одесавторресурси" створено рішенням членів Організації орендарів "Одесавторресурси", у відповідності до вимог ГК України, ЦК України, Закону України "Про приватизацію державного майна" та згідно наказу № 459 від 29.12.1993 року Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області, яким надано дозвіл на викуп державної частки майна у цілісному майновому комплексі Орендного підприємства "Одесавторма", яке було утворено Організацією орендарів "Одесавторресурси" на базі орендованого майна у РВ ФДМУ в Одеській області.

Пунктом 1.2 статуту ВК "Організація орендарів "Одесавторресурси" визначено, що ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" є правонаступником усіх прав та обов'язків Організації орендарі "Одесавторресурси", оскільки вона є покупцем державної частки майна Орендного підприємств "Одесавторма", а його створено на базі майна, яке викупила у держави Організація орендарів "Одесавторресурси" за договором купівлі-продажу № 47 від 05.01.1994 року, яке у подальшому було передано їм актом передачі майна від 28.03.1994 року; свідоцтвом № 45 від 06.04.1994 року про право власності Організації орендарів "Одесавторресурси" на майно, викуплене за договором купівлі-продажу № 47 від 05.01.1994 року; реєстраційним посвідченням КП "ОМБІ та РОН" від 24.05.1994 року, щодо реєстрації об'єктів нерухомості.

Наведені обставини підтверджуються відповідними письмовими доказами.

Також, колегія суддів приймає до увагу ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2013 року про звільнення від кримінальної відповідальності осіб у кримінальному провадженні, за № 12013170110001464 від 26.06.2013 року, яка набула законної сили.

Так, при розгляді вказаної кримінально справи встановлено, що ОСОБА_4, перебуваючи на посаді директора Організації орендарів Одеського обласного виробничо-заготівельного підприємства "Одесавторресурси", розташованого за адресою: Вапняна, 93, з метою заволодіння об'єктами нерухомості "Одесавторресурси" спільно та за попередньою змовою зі своїми підлеглими: заготівником ОСОБА_5, та головним інженером ОСОБА_6, 10.03.1994 року, заволоділи об'єктами нерухомості в кількості 18 об'єктів при наступних обставинах. У 1992 році за адресою: м. Одеса, вул. Вапняна, 93, розташовувалося Одеське підприємство по заготівлі, обробці та поставці вторинних ресурсів, засновником якого був Фонд державного майна України. У вересні 1992 року, на базі Одеського підприємства по заготівлі, обробці та поставці вторинних ресурсів рішенням загальних зборів створено ОО Одеського обласного виробничо-заготівельного підприємстві "Одесавторресурси", яке не є суб'єктом господарювання, директором якого обраний ОСОБА_4 Рішенням № 228 від 25.09.1992 року, ВК Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеса Одеської області здійснено державну реєстрацію "Одесавторресурси" за адресою: м. Одеса, вул. Вапняна 93.

З метою оренди та використання майна підприємства по заготівлі, обробці та поставці вторинних ресурсів, засновником якого був Фонд державного майна України, враховуючи, що "Одесавторресурси" не є суб'єктом господарювання, колективом орендарів "Одесавторресурси" на базі даного підприємства створюється орендне підприємство "Одесавторма" (юридична адреса: м. Одеса, вул. Вапняна, 93), директором якого також обраний ОСОБА_4

07.12.1992 року ОП "Одесавторма", діючи від імені "Одесавторресурси" уклали договір оренди з Фондом державного майна України.

Відповідно до прийнятого рішення на зборах орендаторів до Фонду державного майна України від 03.08.1993 року подано заявку про приватизацію підприємством "Одесавторресурси" майна орендованого ОП "Одесавторма".

ОО "Одесавторресурси" 05.01.1994 року уклали договір купівлі-продажу державного майна № 47 в особі директора ОСОБА_4 з Регіональним відділенням по Одеській області Фонду державного майна України на купівлю державного майна яке орендувало ОП "Одесавторма", а саме: АДРЕСА_7; АДРЕСА_8; АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12; АДРЕСА_13; АДРЕСА_14; АДРЕСА_15; АДРЕСА_16: АДРЕСА_17; АДРЕСА_18, АДРЕСА_19, АДРЕСА_20; АДРЕСА_21; АДРЕСА_22: АДРЕСА_23; АДРЕСА_24, АДРЕСА_25, АДРЕСА_26; АДРЕСА_27; АДРЕСА_28, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 4,3974 га.

Майно підприємства включало в себе всі його активи, пасиви, інвентар, обладнання та інше майно у відповідності з актом інвентаризації, який додавався до зазначеного договору. Внаслідок чого, 28.03.1994 року між ОО "Одесавторресурси" в особі директора ОСОБА_4 та Фондом державного майна України регіональним відділенням по Одеській області укладений акт передачі проданого майна та видано свідоцтво про право власності № 45 від 06.04.1994 року, яке підтверджувало право власності за ОО "Одесавторресурси".

Таким чином, 24.05.1994 року, на підставі зазначеного свідоцтва, цілісний майновий комплекс (нежитлове нерухоме майно) зареєстроване на праві власності за ОО "Одесавторресурси".

ОСОБА_4, перебуваючи на посаді директора обох товариств "Одесавторресурси" та "Одесавторма", достовірно знаючи, що 05.01.1994 року, "Одесавторресурси" придбало майно орендоване 0П "Одесавторма", маючи намір на заволодіння майном ОП "Одесавторресурси", шляхом створення нового підприємства - правонаступника та перереєстрації на нього права власності майна "Одесавторресурси", вступив в злочину змову зі своїми підлеглими і заготівельником ОСОБА_5, та інженером ОСОБА_6, направлену на реалізацію злочинного умислу.

Так, ОСОБА_4 створив підприємство з назвою "Бегляков і Ко "Одесавторма", виготовив Установчий договір командитного товариства "Бегляков і Ко "Одесавторма", в якому зазначив, що командитне товариство "Бегляков і Ко "Одесавторма" створено в результаті реорганізації і воно і правонаступником ОП "Одесавторма", яке в свою чергу створено рішенням орендарів "Одесавторресурси".

Використовуючи службове становище ОСОБА_7, діючи спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, підписали Статут командитного товариства "Бегляков і Ко "Одесавторма" від імені засновників та надали на підпис іншим особам, дані яких внесені до Уставу, як про засновників, із числа орендарів.

Підписанням Установчого договору командитного товариства "Бегляков і Ко "Одесавторма" ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які діяли умисно, завірили завідомо недостовірні відомості про реорганізацію підприємств "Одесавторресурси" та "Одесавторма", що надало останнім можливість переоформити нове підприємство за реєстраційним номером в ЄДРПОУ - 13914500 та яке юридичне виглядало, як правонаступництво КТ "Бегляков і Ко "Одесавторма" з набуттям прав товариств ОП "Одесавторма" та "Одесавторресурси".

При цьому, ОСОБА_8 свідомо знаючи, що Статут товариства не відповідає дійсності, завірив власноруч своїм підписом недостовірні відомості про реорганізацію підприємств "Одесавторресурси" та "Одесавторма" та згоду, нібито надану на створення зазначеного товариства з 213-ти осіб, учасників зазначених підприємств.

В наслідок створення КТ "Бегляков і Ко "Одесавторма", ОСОБА_4 очолив його самостійно на посаді президента, що надало йому можливість самостійно розпоряджатися майном підприємства.

У подальшому, ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_9, достовірно знаючи, що КТ "Бегляков і Ко "Одесавторма" не є правонаступником "Одесавторресурси" та "Одесавторма", надали до ВК ОМР заявку та інші документи, про реєстрацію права власності, згідно яких на ім'я КТ "Бегляков і Ко "Одесавторма" видані свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна.

На підставі зазначених свідоцтв, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрували за КТ "Бегляков і Ко "Одесавторма" та отримали право власності на наступні об'єкти нерухомості: АДРЕСА_7: свідоцтво про право власності № 01900 від 08.05.2002 року; АДРЕСА_10: свідоцтво про право власності № 019112 від 08.05.2002 року; АДРЕСА_11: свідоцтво про право власності № 019114 від 08.05.2002 року; АДРЕСА_20: свідоцтво про право власності № 011082 від 05.12.2002 року; АДРЕСА_13: свідоцтво про право власності № 019107 від 08.05.2002 року; АДРЕСА_9: свідоцтво про право власності № 020732 від 19.08.2002 року; АДРЕСА_14: свідоцтво про право власності № 019113 від 08.05.2002 року; АДРЕСА_3: свідоцтво про право власності № 019108 від 08.05.2002 року; АДРЕСА_16: свідоцтво про право власності № 019103 від 08.05.2002 року; АДРЕСА_22: свідоцтво про право власності № 019104 від 08.05.2002 року; АДРЕСА_23: свідоцтво про право власності № 019102 від 08.05.2002 року; АДРЕСА_6: свідоцтво про право власності № 019139 від 08.05.2002 року; АДРЕСА_2: свідоцтво про право власності № 019107 від 08.05.2002 року; АДРЕСА_4: свідоцтво про право власності № 019111 від 08.05.2002 року; АДРЕСА_19: свідоцтво про право власності № 019110 від 08.05.2002 року; АДРЕСА_1: свідоцтво про право власності № 019109 від 08.05.2002 року; АДРЕСА_24: свідоцтво про право власності № 019105 від 08.05.2002 року; АДРЕСА_28, м. Одеса; свідоцтво про право власності № 021938 від 21,10.2002 року; АДРЕСА_27, свідоцтво про право власності № 021939 від 21.10.2002 року, тим самим незаконно заволоділи об'єктами нерухомості шляхом оформлення права власності за підприємством-правонаступником, що не відповідало дійсності.

Отже, ОСОБА_7 спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, заволоділи чужим майном - майновим комплексом, що належить "Одесавторресурси", загальною вартістю 5414736 грн., шляхом складання та видачі завідомо неправдивих документів, озпорядившись у подальшому зазначеними об'єктами на свій розсуд, що відображено в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2013 року по справі про звільнення від кримінальної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що власником спірного майна (об'єктів нерухомості) з травня 1994 року є позивач (на той момент ОО "Одесавторресурси"), директор якого незаконно заволодів вказаним майном шляхом створення іншого підприємства - КТ "Бегляков і Ко "Одесавторма", на яке було переведено право власності на спірне майно, що підтверджується преюдиційними обставинами, зазначеними в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2013 року про звільнення від кримінальної відповідальності винних осіб, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Крім того, рішенням ВК ОМР від 26.12.2004 року № 787, скасовані свідоцтва про право власності КТ "Бегляков і Ко "Одесавторма" на об'єкти нерухомого майна, до складу якого входить майно, що є предметом спору по даній справі.

Колегія суддів звертає увагу, що заперечуючи проти позову, відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували обставині викладені в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2013 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" є правонаступником усіх прав та обов'язків Організації орендарів "Одесавторресурси", є власником майна, яке є предметом спору, таким чином, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку, що вищезазначене майно вибуло з власності позивача шляхом незаконного заволодіння цим майном іншими особами.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу на заяву відповідача про застосування позовної давності та вважає її необґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлене стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, колегія суддів звертає увагу, що позивачем поданий позов до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності, оскільки саме ОСОБА_2, на момент подачі позову, володів майном, яке належить позивачу, про що позивачу стало відомо під час розгляду кримінальної справи в Приморському районному суді м. Одеси в 2013 році, а саме з ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2013 року.

Крім того, на підтвердження того, що на момент подачі позову спірним майном володіє відповідач позивачем було надано рішення щодо отримання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно з довідками з реєстру нерухомого майна, які видані 18.07.2013 року та 19.07.2013 року на вимогу слідчого СУ ГУМВС України в Одеській області, з яких вбачається, що саме за відповідачем - фізичною особою ОСОБА_2 зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, яке вона набула саме як фізична особа.

Отже, лише у липні 2013 році позивач міг довідатися та довідався про те, що належним йому майном володіє відповідач ОСОБА_2, і саме з цих підстав позивачем було подано позовну заяву до суду про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності, в зв'язку з чим районний суд обґрунтовано вважав, що позивачем не було пропущено строк позовної давності на подачу позову до ОСОБА_2 про витребування такого майна та визнання права власності на нього.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, якиї засвідчує його право власності.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має праве витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В силу ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернута потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки спірне майно вибуло з володіння власника не з його волі, районний суд з урахуванням вимог ст. ст. 321, 387, 388 ЦК України правомірно витребував майно з чужого незаконного володіння відповідача.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ч. 1 ст. 59 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачем по справі були надані належні допустимі письмові докази на підтвердження доводів та позовних вимог.

Право на захист є складовою частиною самого суб'єктивного права поряд із правом на власні дії, а також правом вимагати певної поведінки від зобов'язаних осіб.

Цивільний інтерес підлягає захисту, якщо він не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Колегія суддів вважає, що районний суд, давши оцінку поясненням сторін по справі та на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до правильного обґрунтованого висновку, що твердження позивача є доведеними та підтвердженими, у зв'язку з чим підлягаючими задоволенню.

Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є правильним по суті, відповідає вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 4 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

П.М. Черевко

І.А. Артеменко

04.02.2015 року м. Одеса