Постанова

від 11.02.2015 по справі 911/3853/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 911/3853/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Візит" на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року господарського суду Київської області від 07.11.2014 року у справі господарського судуКиївської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Алавер-буд" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Візит" простягнення 59 054, 03 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- від позивача:не з"явився, - від відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Алавер-буд" (далі - ТОВ "Алавер-буд") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Візит" (далі - ТОВ "Візит"), з урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення 59054,03 грн., з яких 15119,79 грн. боргу за поставлений по видатковій накладній №3 від 03.02.2014 року за договором поставки №10 від 03.02.2014 року товар, 11135,00 грн. пені, 30909,10 грн. інфляційних втрат та 1890,14 грн. - 3% річних.

ТОВ "Алавер-буд" подав до суду заяву від 17.10.2014 року, яка прийнята судом, в якій просив суд стягнути з відповідача 12000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.11.2014 року (суддя П.В.Горбасенко) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Візит" на користь ТОВ "Алавер-буд" 15119,79 грн. боргу за поставлений по видатковій накладній №3 від 03.02.2014 року за договором поставки №10 від 03.02.2014 року товар, 11029,02 грн. пені, 30909,10 грн. інфляційних втрат, 1890,14 грн. - 3% річних, 2436,00 грн. витрат на послуги адвоката та 1822,58 грн. судового збору. У задоволенні решти позову - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року (колегія суддів у складі: Отрюха Б.В. - головуючого судді, суддів: Михайлівської Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення місцевого господарського суду від 07.11.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові рішення мотивовані обгрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "Візит" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року та рішення господарського суду Київської області від 07.11.2014 року скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.02.2014 року між ТОВ "Алавер-буд" (постачальник) та ТОВ "Візит" (покупець) був укладений договір поставки № 10, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукти харчування (товар) у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.3. договору оплата за товар покупцем здійснюється в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 30 банківських днів з моменту поставки товару згідно накладної.

В пункті 6.2. договору сторони погодили, що у випадку прострочення платежу покупець сплатить постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від вчасно не перерахованої суми коштів за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

ТОВ "Алавер-буд", у відповідності до умов договору, на підставі видаткових накладних поставив ТОВ "Візит" товар на загальну суму 767863,82 грн., який прийнятий останнім без зауважень та застережень. Вартість отриманого відповідачем товару за вказаними накладними не оплачена позивачу.

За неналежне виконання покупцем своїх зобов"язань за договором щодо оплати вартості товару у порядку та строки, обумовлені договором № 10, постачальником було нараховано штрафні та фінансові санкції, а саме 96554,38 грн. інфляційних, 8820,00 грн. - 3% річних, 52380,39 грн. пені.

Всього сума боргу, з урахуванням штрафних і фінансових санкцій становить 925618,59 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 26.08.2014 року у справі №911/3204/04 припинено провадження у справі за позовом ТОВ "Візит" до ТОВ "Алавер-буд" про стягнення 862027,77 грн. заборгованості за договором поставки №03/01 від 03.01.2014 року на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України з посиланням на те, що зобов"язання відповідача за договором №03/01 від 03.01.2014 року припинені на підставі ст. 601 ЦК України шляхом проведення зарахуванням зустрічних однорідних вимог за відповідною заявою ТОВ "Алавер-буд". При цьому, судом у справі №911/3204/04 встановлено, що 01.08.2014 року ТОВ "Алавер-буд" звернувся до відповідача із заявою про припинення зобов'язання зарахуванням, в якій позивач з огляду на наявність у ТОВ "Візит" перед ТОВ "Алавер-буд" заборгованості за договором поставки № 10 від 03.02.2014р. у сумі 925618,59 грн. та заборгованості ТОВ "Алавер-буд" перед ТОВ "Візит" за договором № 03/01 від 03.01.2014 року у розмірі 862027,77 грн., якою здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а саме боргу ТОВ "Візит" за договором поставки № 10 від 03.02.2014р. у сумі 862 027,77 грн., з яких 752744,03 грн. основного боргу, 62235,83 грн. інфляційних, 6710,72 грн. - 3% річних та 40337,19 грн. пені.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після проведеного зарахування між сторонами, заборгованість відповідача за отриманий по договору №10 від 03.02.2014 року товар становить 15 119,79грн. (767 863,82грн. - 752 744,03грн.), яку відповідач не сплатив, внаслідок чого залишилася частково неоплаченою видаткова накладна № 3 від 03.02.2014р. на суму 15 119,79 грн. Не зарахованими також залишились частково інфляційні, 3% річних та пеня, які були нараховані позивачем за прострочення відповідачем оплати поставленого товару за договором на загальну суму заборгованості у розмірі 767863,82 грн.

Предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з ТОВ "Візит" 15119,79 грн. боргу за поставлений по видатковій накладній №3 від 03.02.2014 року за договором поставки №10 від 03.02.2014 року товар, 11135,00 грн. пені, 30909,10 грн. інфляційних втрат та 1890,14 грн. - 3% річних.

Відповідно до приписів статті 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи зазначених вище статей, п. 6.2 договору, а також те, що відповідачем належним чином невиконане зобов"язання по сплаті вартості отриманого за видатковою накладною № 3 від 03.02.2014 року товару, поставленого за договором № 10 від 03.02.2014 року, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення 15119,79 грн. основного боргу, 11029,02 грн. пені, 30909,10 грн. інфляційних втрат та 1853,41 грн. - 3% річних, розрахунок який є вірним та здійсненний з урахуванням положень ст.232 ГК України, ст.625 ЦК України.

Що стосується вимог про стягнення 12000,00 грн. витрат на послуги адвоката, то колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про часткове задоволення у розмірі 2436,00 грн., вказаних витрат з огляду на ст.44 ГПК України на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до приписів ст. 111 7 , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

На підставі викладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, прийнятими при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Візит" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року та рішення господарського суду Київської області від 07.11.2014 року у справі №911/3853/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді Л.В.Жукова

Н.М.Нєсвєтова