Ухвала

від 20.01.2015 по справі 804/10576/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 року м. Київ К/800/42004/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Лосєва А.М., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року

у справі №804/10576/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» (надалі - ТОВ «Імпульс»)

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У серпні 2013р. позивач звернувся до суду з позовом ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001472201 від 02.08.2013р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2013р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014р. та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Імпульс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ВК «Віконні системи» за період жовтень 2011р., лютий 2012р., за результатами якої складено акт №163/221/33005613 від 30.07.2013р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на загальну суму 30666,00грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 30666,00грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем 02.08.2013р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0001472201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 30666,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7666,50грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, колегія апеляційного суду цілком вірно та обґрунтовано виходила з наступного.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «ВК «Віконні системи» (Підрядник) були укладені договори субпідряду, а саме:

- №1410/11 від 01.10.2011р., №0102/12 від 01.02.2012р., відповідно до яких Замовник (ТОВ «Імпульс») доручає, а Підрядник (ТОВ «ВК «Віконні системи») зобов'язується на свій ризик, власними силами та засобами провести, виконати обслуговування інженерних мереж на об'єктах ТОВ «Імпульс»;

- №1510/11 від 31.10.2011р., №1502/12 від 15.02.2012р., №2002/12 від 20.02.2012р., відповідно до яких Замовник (ТОВ «Імпульс») доручає, а Підрядник (ТОВ «ВК «Віконні системи») зобов'язується на свій ризик власними силами та засобами виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах ТОВ «Імпульс».

На підтвердження факту здійснення господарських операцій та правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту відповідного періоду позивачем під час розгляду справи було надано податкові накладні, акти приймання виконаних робіт, бланки договірних цін на роботи з обслуговування інженерних мереж та будівельно - монтажних робіт на об'єктах, довідки про вартість виконаних робіт, платіжні доручення. Крім того, позивачем у якості доказів, що свідчать про можливість проведення робіт, обумовлених договорами субпідряду надано ліцензію Державного департаменту пожежної безпеки МНС України на проектування, монтаж, технічне обслуговування проектно - монтажному ТОВ «Імпульс», Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.Комсомольська, 16/18, та дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки.

За змістом п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджується первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, а тому твердження податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість у податковій звітності за вказаними господарськими операціями є безпідставними.

Як на підставу для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, податковий орган посилається на невідповідність наданої позивачем до перевірки локальної кошторисної документації вимогам закону.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції правомірно зазначено про недостатності лише порушень допущених при складанні кошторисів позивачем та його контрагентом для невизнання реальності здійснення господарських операцій в цілому. При цьому кошторис не є документом первинного бухгалтерського обліку, на підставі якого платник податку самостійно визначає до сплати податкові зобов'язання, в тому числі з податку на додану вартість, як то податкові накладні, обов'язковість яких визначена Законом.

Слід також зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ за рахунок договорів, укладених позивачем та його контрагентами, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, а тому спірне податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем безпідставно.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

О.В. Муравйов