Ухвала

від 20.01.2015 по справі 821/2033/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 року м. Київ К/800/54390/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Лосєва А.М., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року

у справі №821/2033/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літагро» (надалі - ТОВ «Літагро»)

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (надалі - ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області )

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У червні 2014р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001952200 від 04.06.2014р.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07.07.2014р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014р. та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, що податковим органом була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Літагро" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй" за період з 01.01.2013р. по 01.03.2014р.

За наслідками даної перевірки складено акт від 16.05.2014р. №175/21-03-22-05/37743880, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого ТОВ "Літагро" завищено суму від'ємного значення ПДВ за період лютий 2014 року на 11 854,50 грн.

При перевірці був використаний акт ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області від 26.03.2014р. №561/12-34-22-04/38251558 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй" за період з 01.07.2012р. по 01.03.2014р.

На підставі акта перевірки від 16.05.2014р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001952200 від 04.06.2014р. про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 11854,50грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні справи не встановлено реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй" щодо придбання транспортних послуг, що є підставою для визнання відсутності прав у позивача для формування податкового кредиту на підставі отриманих від ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй" первинних документів, у зв'язку з чим вимоги щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що у перевіряємий період ТОВ "Літагро" було укладено договір на виконання послуг з перевозки вантажу автомобільним транспортом №01/02-т від 01.02.2014р. з ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй", факт виконання якого підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У п.198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що системний аналіз наведених положень ПК України дає підстави стверджувати, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Також слід зазначити, що суб'єкт владних повноважень не заперечує факт наявності у позивача наведених вище первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а також не вказує про їх недоліки при оформленні.

Натомість в обґрунтування висновків про порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України податковий орган посилається на акт ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області від 26.03.2014р. №561/12-34-22-04/38251558 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй" за період з 01.07.2012р. по 01.03.2014р.

Однак, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що підстави, якими відповідач обґрунтовує правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, не є належними, оскільки обмеження права платника податку на податковий кредит з посиланням на невиконання своїх зобов'язань іншими платниками податку по ланцюгу постачання, є неправомірним.

Відповідно до ч.4 с.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції щодо придбання транспортних послуг з ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй" в реальності не надавались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагента послуг. Оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Проте, податковим органом під час розгляду справи не було надано відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно посадових осіб товариства.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

О.В. Муравйов