Рішення

від 27.01.2015 по справі 911/5636/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа № 911/5636/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вентана" про стягнення боргу,

за участю представників:

позивача: Бойчук В.П. (ордер на надання правової допомоги КВ №166086);

відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вентана" про стягнення боргу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за господарським договором поставки № 39 від 21.06.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.12.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.01.2015.

23.01.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява відповідача про перенесення судового засідання. У задоволенні вказаної заяви суд відмовляє, оскільки заявником не зазначено обставин, що перешкоджають забезпечити явку представника до суду.

В судовому засіданні 27.01.2015 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги. Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був обізнаний про час і місце судового засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 27.01.2015 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

21.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вентана" (покупець) було укладено господарський договір поставки № 39, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити з нього певну грошову суму. Предметом поставки за даним договором є склопакети. Найменування, номенклатура товарів, що підлягають поставці за цим договором, визначаються специфікацією або у рахунку-фактурі. Асортимент, кількість, ціна та вартість партії товару, що постачається зазначається у видатково-прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс 2000 - CPT (фрахт/перевезення оплачено до). Місце поставки - склад покупця, за умови, що місцезнаходження покупця - м. Київ та замовлення покупця перевищує 15 одиниць товару (п. 2.1. договору).

Так, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 2Д-0000282 від 26.06.2014 на оплату на суму 26270,51 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 333 від 14.08.2014 відповідачем було частково оплачено рахунок № 2Д-0000282 від 26.06.2014 у сумі 10000,00 грн.

19.08.2014 відповідно до видаткової накладної № 2Д-0000347 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 26270,51 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженої особи на видаткових накладних, а також відсутністю скарг або заперечень з боку останнього (копії рахунку, накладної та довіреності на отримання товару містяться в матеріалах справи).

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару належним чином та відповідно до умов договору.

Відповідачем не надавалось суду жодних скарг щодо якості, комплектності товару або строків поставки. Відтак, у відповідача виник обов'язок сплатити його вартість у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання за договором поставки. Так, як вже зазначалось, прийнятий товар ним було оплачено лише частково у сумі 10000,00 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 16270,51 грн. Вказаний факт підтверджується банківськими виписками з рахунків позивача (містяться в матеріалах справи).

Позивач звертався до відповідача з претензією від 12.09.2014, в якій просив оплатити суму заборгованості (докази надсилання містяться в матеріалах справи). Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд зазначає, що в ухвалі суду про порушення провадження у справі відповідачу пропонувалось надати відзив на позов з документальним обґрунтуванням його доводів, проте ані відзиву, ані доказів сплати боргу відповідач не надав.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 16270,51 грн обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 153,43 грн 3% річних, 1200,76 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним, а відтак заявлені вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3500,00 грн витрат на послуги адвоката, що були сплачені ним згідно платіжного доручення № 571 від 08.12.2014 згідно договору № 63 від 27.11.2014.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України .

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат і, згідно положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , при задоволенні позову, стягується з відповідача.

Господарським судом встановлено, що Бойчук В.П. є адвокатом, має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 125 від 18.04.2008.

Так, судом встановлено, Бойчук В.П. є повноважним адвокатом, факт надання послуг підтверджується договором про надання правової допомоги № 63 від 27.11.2014, ордером на надання правої допомоги КВ №166086, платіжним дорученням № 571 від 08.12.2014.

Відтак, суд вважає витрати на оплату послуг адвоката покласти на відповідача. Водночас, оскільки спір у даній справі не є складним, сума заявлена до стягнення не є значною, а участь адвоката у судових засіданнях обмежилась одним судовим засіданням, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на послуги адвоката, що належать до відшкодування відповідачем, до розміру мінімальної заробітної плати - 1218,00 грн, позаяк сума, яка була сплачена позивачем, передбачає також можливу участь адвоката у судових засіданнях в судах апеляційної та касаційної інстанцій, а відтак решта сплачених коштів за послуги адвоката може бути стягнута з відповідача за наслідками здійснення адвокатом дій з якісного представництва позивача у судах апеляційної та касаційної інстанцій у даній справі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вентана" (код ЄДРПОУ 38036468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" (код ЄДРПОУ 37496261) 16270,51 грн боргу, 153,43 грн 3% річних, 1200,76 грн втрат від інфляції, 1218,00 грн витрат на послуги адвоката, а також 1827,00 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 02.02.2015

Суддя А.Ф. Черногуз