Рішення

від 20.01.2015 по справі 910/27242/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27242/14 20.01.15

За позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії До Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "Укрвібробіт" Простягнення 15 044, 24 грн. Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача:Листопадова Н.О. (дов. № 3303 від 03.11.2014) Від відповідача: Не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.01.2015. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 14 -08/162 від 17.10.2014 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "Укрвібробіт" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 15 044, 24 грн. заборгованості за договором № K.U.-5000 про надання послуг бізнес-мережі від 23.05.2013, з яких 12 882, 46 грн. заборгованість за надані телекомунікаційні послуги, 524,54 грн. пені, 1 465, 35 грн. інфляційних втрат, 171, 89 грн. 3 % річних, також позивач просить витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/27242/14, розгляд справи призначено на 20.01.2015.

15.01.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання ухвали про порушення провадження у справі.

В судове засідання 20.01.2015 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав .

Представник позивача в судове засідання 20.01.2015 з'явився та надав усні пояснення по справі, вимоги ухвали про порушення провадження у справі виконав повністю.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № K.U.-5000 про надання послуг бізнес-мережі від 23.05.2013, в частині своєчасної оплати за надані відповідачу телекомунікаційні послуги.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання не з'явився.

Відповідно до поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, адреса місцезнаходження відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 01103, м. Київ, вул. професора Підвисоцького, буд. 10/10, офіс. 61.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком", як оператором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Укрвібробіт", як бізнес-абонентом було укладено договір № K.U.-5000 про надання послуг бізнес-мережі від 23.05.2013 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1. якого у порядку та на умовах, визначених договором та чинним законодавством України, оператор надає бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги бізнес-мережі (далі по тексту - послуги), а бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість.

Відповідно до п. 1.2. договору під бізнес-мережею розуміється система комплексного обслуговування бізнес-абонентів, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування.

Перелік та опис послуг, спеціальні умови організації, технічні характеристики та порядок надання послуг бізнес - абоненту визначаються в окремих додаткових угодах до цього договору, що підписується сторонами за кожним з видів замовлених послуг.

Сторони визначили у п. 4.1. договору, що надання послуг за договором є платним.

Згідно п. 4.3. договору порядок оплати наданих телекомунікаційних послуг попередньою оплатою (внесення авансу).

Сторони у п. 4.4. договору погодили, що не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, оператор виставляє бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, в межах якого надавалися послуги.

Відповідно до п. 4.6. договору у разі авансової системи оплати бізнес-абонент для одержання послуг проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг. Залишок авансу переноситься на наступний розрахунковий період.

Пунктом 4.9 договору сторони встановили, що отримана від бізнес-абонента сума платежу зараховується оператором у такій послідовності:

- пеня;

- борги попередніх періодів;

- поточні нарахування абонентської плати за користування телефоном та за місцеві розмови, покілометрової плати, плати за надання додаткових послуг цифрових АТС;

- поточне нарахування абонплати за користування радіоточкою;

- поточні нарахування за міжміські, міжнародні телефонні розмови;

- нарахування за телеграми, подані по телефону;

- поточні нарахування за послуги Інтернет та передавання даних (за наявності);

- інші послуги, визначені в додатку до цього договору;

- контент-послуги: інформаційні, довідкові, замовні, розважальні або інші послуги, в тому числі з кодом 900;

- аванс на наступний період.

Згідно п.4.11 договору вартість послуг зазначається у відповідних додаткових угодах до договору.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що у разі затримки оплати за надані послуги бізнес-абонентам нараховується пеня з 1 числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати. При неповній оплаті боргу бізнес-абонентом у першу чергу погашається сума пені.

Згідно п.5.4. договору сплата неустойки (пені, штрафу) не звільняє винну сторону від виконання взятих на себе зобов'язань.

Згідно п. 8.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013. Відповідно до п. 8.2. договору у разі коли жодна зі сторін за два тижні до закінчення строку дії договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на таких самих умовах.

Сторони у п.3.2.1.додаткової угоди №1 про надання послуг Дата-центр до договору від 23.05.2013 домовились сплачувати вартість послуг згідно із встановленими тарифами/цінами (додаток № 1.1. до додаткової угоди).

Свої обов'язки по наданню телекомунікаційних послуг позивач виконує належним чином. Надання послуг здійснюється у відповідності до показників належних позивачу технічних засобів виміру, які пройшли державну метрологічну атестацію про перевірку робочого засобу вимірювальної техніки (система тривалості телефонних розмов). Ніяких перерв в наданні послуг зв'язку не було, зв'язок працював безперебійно. Повідомлень з боку відповідача про порушення зв'язку і заявок про їх усунення не надходило.

За твердженням позивача, оплату за надані послуги відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 01.09.2014 у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за телекомунікаційні послуги в розмірі 12 882, 46 грн., яка виникла з 01.01.2014 по 30.04.2014, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем доказів, які б спростовували викладене, матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № K.U.-5000 про надання послуг бізнес-мережі від 23.05.2013 є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання послуг є укладення договору між оператором телекомунікацій та споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг та оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до п. 5 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації", споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно ст. 68 зазначеного Закону, розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо у разі одержання споживачем замовленої за передоплатою послуги.

Однак, в порушення вищезазначених умов договору та Закону України "Про телекомунікації", відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг виконував неналежним чином, внаслідок чого у період з з 01.2014 по 04.2014 станом на 01.09.2014 утворилась заборгованість в сумі 12 882, 46 грн., що підтверджується матеріалами справи, та не споростовано відповідачем.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 12 882, 46 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 12 882, 46 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг, у відповідності до п. 4.6. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 12 882, 46 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 36 "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати за надані послуги з 1 числа місяця, другого за розрахунковим.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 524, 54 грн. за порушення строків оплати наданих послуг по договору за загальний період з 21.02.2014 по 31.08.2014 ґрунтуються на законі і договорі, і відповідно підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені в сумі 524, 54 грн. визнає розрахунок позивача обґрунтованим.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 465, 35 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму боргу та 171, 89 грн. 3 % річних за період з 21.02.2014 по 31.08.2014 ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), оскільки відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 1 465, 35 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму боргу та 171, 89 грн. 3 % річних визнає розрахунок позивача обґрунтованим.

Підсумовуючи викладене, заявлені позовні вимоги задовольняються судом в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвібробіт" (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, б. 10/10, офіс 61; ідентифікаційний код 37955769; в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження") на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького 40; ідентифікаційний код 01189910) 12 882 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 46 коп. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, 524 (п'ятсот двадцять чотири) грн. 54 коп. пені, 1 465 (одну тисячу чотириста шістдесят п'ять) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 171 (сто сімдесят одну) грн. 89 коп. 3% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.2015.

Суддя Г.П. Бондаренко