Рішення

від 29.01.2015 по справі 910/24939/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015Справа № 910/24939/14

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву до Літературно-меморіального музею-квартира П.Г. Тичини про стягнення 16 006,92 грн., за участю представників позивача - Гермашова Б.С. довіреність №08 від 03.03.2014 року, відповідача - Сосновської Т.В. директор, Васюти І.А. довіреність №б/н від 22.12.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 16 974,87 грн. основної заборгованості, 1142,76 грн. пені, 281,95 грн. інфляційних втрат, 509,25 грн. штрафу у зв'язку з невиконанням зобов'язання по оплаті орендної плати за договором оренди № 4653 від 30.11.2009 року за квітень, травень-серпень 2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.11.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 26.11.2014 року.

10.12.2014 року через канцелярію суду представником позивача надано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути 24 822,64 грн. основної заборгованості, 1560,33 грн. пені, 1301,63 грн. інфляційних втрат, 744,68 грн. штрафу у зв'язку з невиконанням зобов'язання по оплаті орендної плати за договором оренди № 4653 від 30.11.2009 року за квітень-жовтень 2014 року, яка прийнята судом до розгляду.

22.12.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву на 29.01.2015 року.

29.01.2015 року в судовому засіданні представник відповідача надав клопотання про зменшення розміру пені та штрафу до 1 грн. відповідно до ст. 83 ГПК України.

29.01.2015 року в судовому засіданні представник відповідача надав заяву про визнання позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 листопада 2009 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Літературно-меморіальним музеєм-квартирою П.Г. Тичини (орендар) був укладений договір оренди №4653, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 356,06 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 5, кв. 1, 3 на першому та другому поверхах житлового будинку, що знаходиться на балансі Національного музею літератури України (балансоутримувач), вартість якого за експертною оцінкою станом на 31.05.2009 року становить 3 571 240,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення музею (п.1.1., п. 1.2. договору).

Згідно п. 3.1. договору (з урахуванням додаткової угоди №4653/08 про внесення змін до договору) орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2013 року: 6 648,17 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2013 року визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень-вересень 2013 року.

Згідно п.п. 3.2., 3.3. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пункт 3.6. договору (з урахуванням додаткової угоди №4653/10 про внесення змін до договору) встановлює обов'язок орендаря самостійно перераховувати орендну плату за реквізитами: рах.31112093700011 в УДКСК у Шевченківському районі м. Києва код одержувача 37995466, МФО 820019, КЕКД 22080200 плата за оренду майна бюджетних установ та балансоутримувачу за реквізитами: р/р 31254201315082 в ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 02215414, МФО 820019 у співвідношені 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п.10.1. договору цей договір було укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 30.11.2009 року до 30.10.2012 року включно.

07.10.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №4653/11 про внесення до договору оренди нерухомого майна №4653 від 30.11.2009 року, якою було продовжено термін дії договору до 30.07.2017 року включно.

Факт передачі вищезазначеного об'єкту нерухомого майна в користування орендарю підтверджується актом приймання-передавання від 30.11.2009 року, що міститься в матеріалах справи.

Поясненнями позивача, відповідача, розрахунком розміру орендної плати, підтверджується факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за період квітень-жовтень 2014 року у розмірі 24 822,64 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором оренди нерухомого майна, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з внесення орендної плати та на даний час має перед позивачем заборгованість у сумі 24 822,64 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 24 822,64 грн. заборгованості за договором оренди обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

У п. 3.7. договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (п.3.8. договору).

На підставі вищевикладених норм закону та умов договору у зв'язку з порушенням відповідачем виконання зобов'язань з орендної плати у визначений договором строк на суму 24 822,64 грн. позивачем нараховано 1560,33 грн. пені та 744,68 грн. штрафу.

Відповідач у судовому засіданні надав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені та штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача та реалізувати надане суду право та зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до 1,00 грн. та штрафу до 1,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позов в частині стягнення 1301,63 грн. інфляційних втрат у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з орендної плати обґрунтований та підлягає задоволенню відповідно до розрахунку позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Відповідач у судовому засіданні визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 35, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Літературно-меморіальний музей-квартира П.Г. Тичини (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 5, кв. 1, 3; код 25411425) на користь Державного бюджету України (одержувач - ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ в м. Києві, р/р 3111209370011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва: плата за оренду бюджетних установ) 24 822 (двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 64 коп. основного боргу, 1 301 (одна тисяча триста одна) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 1 (одна) грн. штрафу та 1 (одна) грн. пені.

Стягнути з Літературно-меморіальний музей-квартира П.Г. Тичини (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 5, кв. 1, 3; код 25411425) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 50-г, код 1903082) 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.02.2015р.

Суддя С.О. Чебикіна