Постанова

від 28.01.2015 по справі 826/17243/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2015 року № 826/17243/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної казначейської служби України (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними дії Державної казначейської служби України, що пов'язані з поверненням без виконання Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа» (код ЄДРПОУ 13579496) документів з Виконавчим листом № 859 від 13.03.2014 р., виданим Житомирським окружним адміністративним судом у справі № 806/1343/13-а;

- зобов'язати Державну казначейську службу України виконати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі № 806/1343/13-а, в частині стягнення 8 000,00 грн. з Державного бюджету України (Державна казначейська служба України) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» (р/р 26002055901064 ТВБВ ЖРУ «ПриватБанк» Коростень», МФО 311744, код ЄДРПОУ 13579496) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної казначейської служби України відповідно до Виконавчого листа № 859 від 13.03.2014 р.

- стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» (код ЄДРПОУ 13579496) сплачені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем всупереч імперативних приписів чинного законодавства України не виконано виконавчий лист Житомирського окружного адміністративного суду № 859 у справі № 806/1343/13-а, що завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача.

Відповідач явку належного представника до суду не забезпечив, проте через канцелярію суду надіслав письмові заперечення проти позову, в зазначав про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.

Як свідчать фактичні обставини справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа» звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014р. у справі № 806/1343/13-а, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» задоволено повністю.

Додатковою постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.02.2014р. у справі № 806/1343/13-а присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» судові витрати, пов'язані з проведенням судово - економічної експертизи у розмірі 8000, 00 грн. з Державного бюджету, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути витрати із Державного бюджету, шляхом їх безспірного списання.

13.03.2014р. у справі № 806/1343/13-а видано виконавчий лист № 859.

26 березня 2014 року позивач надіслав відповідачу заяву про виконання Виконавчого листа № 859 по справі з доданням відповідних документів.

Листом відповідача № 5-08/4010-8976 від 11.04.2014р. Виконавчий лист № 859 повернуто без виконання.

Незгода позивача з діями Державної казначейської служби України щодо вирішення питання про примусове виконання Виконавчого листа № 859, зумовила звернення позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Казначейство України, затвердженого Указом Президента України 13.04.2011р. № 460/2011, Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 та п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства проголошується обов'язковість судових рішень.

Конституційний Суд України в Рішенні від 26.06.2013 по справі № 1- 7/2013 (5- рп/2013) вказав на те, що відповідно до Основного Закону України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України, розглядаючи справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

В той час, як станом на дату розгляду так і станом на дату вирішення даної справи відповідачем до суду не надано доказів виконання рішення у справі № 806/1343/13-а.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема письмових заперечень проти позову, відповідач покликався на те, що оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» бюджетні призначення на відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням судово-економічної експертизи, не передбачені, а рахунки, з яких би здійснювалось таке відшкодування, у Казначействі відсутні, то відповідно і у його діях відсутні порушення законодавства, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Суд відхиляє такі доводи відповідача, оскільки вони є такими, що суперечать приписам законодавства.

Так, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання регламентовані приписами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012р. №4901-VI (далі - Закон №4901-VI).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Як визначено частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).

Згідно пункту 6 Порядку № 845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунку, на який слід перерахувати кошти, або даних перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Так, Закон «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-VI набрав чинності з 01.01.2013р. та встановив новий механізм стягнення коштів за рішеннями судів з рахунків, що обслуговуються органами казначейства.

Набрання чинності даним законом призвело до внесення відповідних змін до Порядку № 845, які набрали чинності з 06.02.2013р., після чого перестала існувати норма, згідно якої виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника, відкритих в органах Казначейства, здійснював державний виконавець у порядку та на підставі виконавчих документів (пункт 24 Порядку № 845).

В новій редакції вказана норма визначила, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Даний Порядок № 845 з внесенням зазначених змін перестав передбачати не тільки можливість звернення державного виконавця про стягнення коштів до органів казначейства, але і виключив механізм такого звернення.

Крім того, до статті 3 Закону №606-XIV також було внесено зміни, які набрали чинності з 16.10.2013р., з урахуванням яких частина 2 вказаної статті визначає, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, із системного аналізу норм чинного законодавства слідує, що саме на органи, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, покладається виконання рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

Суд звертає увагу на те, що ч.1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Матеріалами справи підтверджено, та не заперечувалось відповідачем, що Додаткова постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 20.02.2014р. у справі №806/1343/13-а, згідно якої присуджено на користь позивача судові витрати, пов'язані з проведенням судово - економічної експертизи у розмірі 8000, 00 грн. з Державного бюджету, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути витрати із Державного бюджету, шляхом їх безспірного списання, набрала законної сили.

В аспекті викладеного, суд звертає увагу на те, що виконання рішення суду є самостійною і невід'ємною складовою права на справедливий суд, гарантованої ст. 6 Конвенції прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, приймаючи до уваги принцип обов'язковості судових рішень, що набрали законної сили, суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність бюджетних призначень на відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням судово-економічної експертизи, відсутність відповідних рахунків, не може сприйматись як правова підстава невиконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 20.02.2014р. у справі №806/1343/13-а, яка набрала законної сили.

Втім, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з обґрунтованістю позовної вимоги про зобов'язання відповідача виконати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.02.2014р. у справі №806/1343/13-а, з огляду про наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вчинення дій, направлених на виконання виконавчого листа від 13.03.3014р. по справі №806/1343/13-а, є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією казначейських органів.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання відповідача виконати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.02.2014р. у справі №806/1343/13-а розцінюються судом саме як втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оспорюваних дій.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної казначейської служби України, що пов'язані з поверненням без виконання Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа» (код ЄДРПОУ 13579496) документів з Виконавчим листом № 859 від 13.03.2014 р., виданим Житомирським окружним адміністративним судом у справі № 806/1343/13-а.

Присудити на користь Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа» (код ЄДРПОУ 13579496) судові витрати у розмірі 73, 08 грн.

У решті позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.І. Келеберда

В.М. Давнилишин