Рішення

від 28.01.2015 по справі 904/8832/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.01.15 Справа № 904/8832/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "КИЇВСЬКА РУСЬ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД-СЕРВІС ІНВЕСТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 314 632, 57 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Мироненко О.А. - представник за дов. № 16 від 13.01.15

від відповідача: Колядінцев М.А. - представник за дов. № 14 від 28.10.14

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс-Інвест" про стягнення 1139927, 04 грн. основної заборгованості, 102218, 66 грн. пені, 13210, 66 грн. трьох відсотків річних, 59276, 21 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 69 від 04.01.2010 та договором відступлення права вимоги № 70428-20/14-7 від 05.06.2014.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 08.12.2014.

08.12.2014 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 08.12.2014 представники сторін, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, подали клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 08.12.2014 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та у судовому засіданні оголошено перерву до 20.01.2015.

19.01.2015 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 1125972, 76 грн., пеню у сумі 135394, 37 грн., три відсотки річних у розмірі 21192, 97 грн. та інфляційні втрати у сумі 146376, 46 грн.

Відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

20.01.2015 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшли доповнення до відзиву, в яких він зазначає, що надані позивачем до суду видаткові накладні підписані особами, які не мали права приймати товар від імені ТОВ "Мед-сервіс Інвест". Також, відповідач зазначає, що з повідомлень, надісланих йому позивачем, неможливо дійти висновку щодо заборгованості: за якими саме видатковими накладними вона виписана, за який період відступалась ПрАТ "Альба Україна" та чи відступалась взагалі.

У судовому засідання 20.01.2015, відповідно до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 23.01.2015. Після перерви розгляд справи продовжено.

23.01.2015 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що усі видаткові накладні підписані від імені юридичних осіб, які не є стороною правочину, фізичними особами, які не є та ніколи не були у трудових відносинах з ТОВ "Мед-сервіс Інвест".

23.01.2015 від відповідача надійшло клопотання про застосування позовної давності до нарахування пені за видатковими накладними за період з 29.03.2014-11.04.2014.

В засіданні 23.01.2015 оголошено перерву до 26.01.2015. Після перерви розгляд справи продовжено.

У судовому засіданні 26.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2010 між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Інвест" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 69.

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору купівлі-продажу товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних (далі - видаткові накладні).

Ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами замовленням і зазначаються у видаткових накладних. Сума даного договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних накладних партій визначених у видаткових накладних. Одержувачем товару за цим договором можуть бути, окрім покупця, належним чином уповноважені від його імені особи (п. 2.4-2.6 договору купівлі-продажу).

Відповідно до п. 5.2 договору купівлі-продажу оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію (п. 6.1 договору купівлі-продажу).

Додатковими угодами до договору купівлі-продажу сторони погодили перелік адрес доставки та матеріально відповідальних осіб, що приймають товар, за відповідними адресами поставки та зразки печаток (штампів), якими матеріально відповідальні особи завіряють свій підпис на супровідних документах на товар (накладні, тощо) (арк. с. 13-22, 25-31, 35-49).

На виконання умов договору купівлі-продажу, Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" у період з 29.03.2014 по 25.04.2014 поставило, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1125972, 76 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 60-99, 148).

Строк оплати товару, поставленого згідно вищезазначених видаткових накладних на суму 1125972, 76 грн., з урахуванням п. 5.2 договору купівлі-продажу, є таким, що настав за останньою накладною з 23.05.2014.

05.06.2014 між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (далі - первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Банк Київська Русь" (далі - позивач, новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 70428-20/14-7 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1 договору первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 3067431, 33 грн. у порядку та на умовах. визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями ТОВ "Мед-сервіс Інвест", ідентифікаційний номер 32176376, місцезнаходження: 49101, м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, 4 (далі - боржник) у сумі 3067431, 33 грн., що випливає з договору купівлі-продажу № 69 від 04.01.2010, укладеного між боржником та первісним кредитором.

Новий кредитор зобов'язаний сплатити ціну за відступлене (продане) право вимоги, в порядку визначеному даним розділом, яка вказана у п. 1.1 цього договору в повному обсязі на користь первісного кредитора.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що виконання грошових зобов'язань за цим договором може здійснюватися в грошових коштах, або шляхом зарахування однорідних вимог.

Згідно з п. 2.1.2 у разі прийняття рішення новим кредитором про здійснення оплати шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, строк, порядок та умови такої оплати визначаються в договорі про зарахування зустрічних однорідних вимог.

05.06.2014 між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (сторона-1) та Публічним акціонерним товариством "Банк Київська Русь" (сторона-2) було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог № 06.

Відповідно до п. 1.1 договору про зарахування зустрічних однорідних вимог № 06 від 05.06.2014 сторона-1 і сторона-2, укладаючи цей договір дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування взаємних зустрічних однорідних вимог за договором відступлення права вимоги № 70428-20/14-7 від 05.06.2014 та кредитним договором № 99117-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 06.11.2013, у яких сторона-1 та сторона-2 є сторонами та мають грошові зобов'язання.

Таким чином, новий кредитор здійснив розрахунок за договором 05.06.2014 шляхом зарахування однорідних грошових вимог (арк. с. 56-57), що також підтверджується витягом з балансу про перелік майнових прав, що відступаються ПАТ "Банк "Київстка Русь" за договором відступлення права вимоги (арк. с. 125-130).

Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" та Публічне акціонерне товариство "Банк Київська Русь" повідомили відповідача про здійснення відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу від 04.01.2010 № 69 на суму 3067431, 33 грн., що підтверджує відповідач у своїх доповненнях до відзиву на позову заяву, які надішли до суду 20.01.2015 та були залучені до матеріалів справи (арк. с. 134-136).

Відповідно до п. 7.1-7.2 договору новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язання по оплаті коштів боржником у сумі, яка зазначена в п. 1.1 цього договору. Крім права вимоги, новий кредитор набуває право на стягнення з боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за договором купівлі-продажу.

12.08.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати йому заборгованості у сумі 3067431, 33 грн., у наслідок передання йому ПрАТ "Альба Україна" своїх прав на підставі договору відступлення права вимоги № 70428-20/14-7 від 05.06.2014 (арк. с. 58-59).

Відповідач вартість поставленого товару за вищезазначеними видатковими накладними не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1125972, 76 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно з приписами ст. 193 К України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем належними доказами не заперечено факт отримання товару за представленими видатковими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 1125972, 76 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Твердження відповідача, викладені у доповненні на відзив на позов щодо недоведеності позивачем того, що він є належним кредитором за позовними вимогами, спростовуються залученим до матеріалів справи актом приймання-передачі реєстру видаткових накладних до договору купівлі-продажу № 69 від 04.01.2010 складеним 23.07.2014, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство "Альба Україна", відповідно до договору відступлення права вимоги від 05.06.2014 № 70428-20/14-7, передало, а Публічне акціонерне товариство "Банк Київська Русь" прийняло оригінали видаткових накладних за період з 29.03.2014 по 25.04.2014 на суму 1125972, 76 грн., саме стягнення якої є предметом розгляду даної справи (арк. с. 146).

Суд також не бере до уваги твердження відповідача про те, що усі видаткові накладні, надані позивачем до суду, підписані особами, які не мала права приймати товар за договором купівлі-продажу від 04.01.2010 № 69, спростовується матеріалами справи, а саме, копіями видаткових накладних, які підписані працівника підприємства та скріплені печаткою відповідача, зразок відбитку якої було погоджено сторонами для отримання товару у додатковій угоді до договору від 04.01.2010.

Також, господарський суд вважає безпідставними твердження відповідача щодо того, що позивачем було здійснено поставку товару за адресами: м. Суми, вул. Червоногвардійська, 12 та м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, 63/147, які не передбачені у додаткових угодах до договору, та щодо того, що видаткові накладні, з поставки товару за вищевказаними адресами, підписані особами, які не мали права приймати товар від імені відповідача, з нижченаведених підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "Альба Україна" здійснило поставку товару за адресами м. Суми, вул. Червоногвардійська, 12 та м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, 63/147 відповідно до видаткових накладних № 41136518 від 16.04.2014 на суму 2468, 36 грн., № 41136519 від 16.04.2014 на суму 88, 94 грн., № 40977653 від 31.03.2014 на суму 546, 13 грн. (арк. с. 71, 73, 87).

Товар за вищезазначеними видатковими накладними був прийнятий представниками підприємства ТОВ "Мед-сервіс Харків" та ТОВ "Мед-сервіс Донецьк", про що свідчить підписи одержувачів скріплені печатками даних підприємств.

Відповідно до додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 04.01.2010 № 69 (арк. с. 14), підписаної обома сторонами, встановлено перелік юридичних осіб, які можуть бути вантажоодержувачем за вищезазначеним договором купівлі-продажу, зокрема, ТОВ "Мед-сервіс Донецьк" та ТОВ "Мед-сервіс Харків". Саме працівниками даних підприємств було здійснено прийняття товару за видатковими накладними.

Таким чином, суд вважає товар, поставлений за видатковими накладними № 41136518 від 16.04.2014 на суму 2468, 36 грн., № 41136519 від 16.04.2014 на суму 88, 94 грн., № 40977653 від 31.03.2014 на суму 546, 13 грн. таким, що поставлений та прийнятий на підставі саме договору купівлі-продажу № 69 від 04.01.2010.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару згідно договору купівлі-продажу від 04.01.2010 № 69, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 05.06.2014 по 04.12.2014 у сумі 135394, 37 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2 договору купівлі-продажу від 04.01.2010 № 69 у випадку порушення покупцем п. 5.2, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Пунктами 7.1 та 7.2 договору про відступлення права вимоги передбачено, що за цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання зобовязанння по оплаті коштів боржником у сумі, яка зазначена у п. 1.1 цього договору. Крім права вимоги, новий кредитор набуває право на стягнення з боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 111757, 60 грн. Оскільки позивачем при здійсненні нарахування пені не враховано положення ст. 232 Господарського кодексу України, а саме те, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо застосування спливу строку позовної давності до нарахованої пені за період з 29.03.2014 по 11.04.2014 з огляду на наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 1 та 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу від 04.01.2010 № 69 відповідно до видаткових накладних за період з 29.03.2014 по 25.04.2014.

Відповідно до п. 5.2 договору купівлі-продажу від 04.01.2010 № 69 оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії.

У видатковій накладній від 29.03.2014 № 40968942, згідно якої відбулась перша поставка товару згідно вищезазначеного договору за спірний період, зазначено строк оплати товару до - 29.04.2014 (арк. с. 99).

Таким чином, строк нарахування пені за прострочення оплати товару за даною накладною починається з 29.04.2014 та, відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, закінчується 29.10.2014.

Отже, строк спеціальної позовної давності на стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за видатковою накладною від 29.03.2014 № 40968942 сплине 29.10.2015.

Позивач звернувся із позовом до суду 07.11.2014, про що свідчить штамп поштового відділення на конверті, в якому на адресу Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява (арк. с. 101).

Таким чином, позивач звернувся до суду із вищезазначеною вимогою про стягнення з відповідача пені у межах строків спеціальної позовної давності, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача та застосування спливу спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення пені.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 05.06.2014 по 19.01.2015 у розмірі 21192, 97 грн. та інфляційні втрати за період з 05.06.2014 по 19.01.2015 у сумі 146376, 46 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у сумі 21192, 97 грн. та інфляційні втрати у розмірі 146376, 46 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 28106 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс-Інвест" (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, 4; ідентифікаційний код 32176376) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А; ідентифікаційний код 24214088) основний борг у розмірі 1125972, 76 грн., пеню у сумі 111757, 60 грн., три відсотки річних у розмірі 21192, 97 грн., інфляційні втрати у сумі 146376, 46 грн. та 28106 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 31.01.2015

Суддя В.І. Ярошенко