cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2015Справа №910/25715/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Артель"
до відповідача Республіканського вищого училища фізичної культури
про стягнення 43 084,90 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники сторін:
від позивача: Ліснича М.С. - за дов.;
від відповідача: Шевчук В.І., - за дов.
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, про стягнення основного боргу в сумі 40 611,49 грн. та пені в розмірі 2 473,41 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Республіканським вищим училищем фізичної культури умов договору №24-1/02 від 24.02.2014р. про закуплю товарів за державні кошти в частині здійснення оплати поставленого товару у строки, передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
В подальшому позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із помилковим включенням до ціни позову видаткової накладної №122 від 14.05.2014р. (за якою відповідач розрахувався з позивачем). Позивач здійснив перерахунок заборгованості за договором №24-1/02 від 24.02.2014р. відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача 36 106,96 грн., з яких: 33 682,33 грн. сума основного боргу, 2 424,63 грн. пені.
Відповідно до абз. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, відтак має місце нова ціна позову, згідно ст. 55 ГПК України, виходячи з якої й вирішується спір.
Відповідач у відзиві на позов поданому 19.01.2015р. просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Разом з тим, 03.02.2015р. відповідач у поданому відзиві на позов визнав зменшені позовні вимоги на суму 33 682 грн.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
24.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП Артель" (надалі - Постачальник або Продавець) та Республіканським вищим училищем фізичної культури (надалі - Замовник) було укладено договір №24-1/02 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язався у 2014р. поставити та передати у власність Замовникові консерви та готові страви з м'яса, м'ясних субпродуктів чи крові (код за ДК 016-2010 10.13.1) (надалі - Товар), в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток №1), а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити товар.
За умовами п. 3.1 укладеного між сторонами правочину сума договору становить 845 755,00 грн.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками контрагентів. Правочин діє до 31.12.2014р. (п.п.10.1, 10.2 Договору).
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до Договір №24-1/02 від 24.02.2014р. як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).
За приписами ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з п. 5.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити (передати) товар Замовнику впродовж двох робочих днів з моменту отримання від замовника усної чи письмової заявки.
За умовами п.п. 5.2, 5.5 спірного правочину Постачальник зобов'язався поставити продукцію за адресою: м .Київ, вул. Матеюка, 4. Товар вважається поставленим Замовнику з моменту підписання Замовником видаткової накладної на відповідну партію товару.
У специфікації (додаток №1) до Договору контрагентами було погоджено найменування товару, кількість, вагу, ціну та загальну вартість товару.
За твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, товар у межах спірного правочину поставлявся на підставі усних замовлень, що в повному обсязі узгоджується з умовами п. 5.1 Договору.
Як свідчать матеріали справи, позивачем за видатковими накладними №103 від 30 квітня 2014 року на суму 11 519,72 грн., № 104 від 6 травня 2014 року на суму 3 219,55 грн., № 105 від 6 травня 2014 року на суму 7 245,96 грн., № 113 від 6 травня 2014 року на суму 4 956,26 грн. та № 141 від 13 червня 2014 року на суму 6 929,16 грн. було поставлено товар на склад Відповідача по вулиці Матеюка, 4 у місті Києві на загальну суму 33 682,33 грн.
У судовому засіданні судом було оглянуто оригінали вказаних первинних бухгалтерських документів та встановлено, що останні підписано представниками обох сторін та скріплено печатками (штампами) суб'єктів господарювання.
Позов в частині стягнення основної суми боргу визнаний відповідачем, що зазначено у письмовому відзиві на позовну заяву, поданому до суду 03.02.2015р.
При цьому, при вирішенні спору по суті судом враховано, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з п.1 Інформаційного листа №01-06\928\2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України зазначено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
У п.1 Оглядового листа №06\767\2013 від 29.04.2013р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
Господарський суд зазначає, що вказані вище видаткові накладні скріплені штампом Республіканського вищого училища фізичної культури.
При цьому, відповідно до п. 64 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, що затверджена Постановою №1893 від 27.11.1998р. Кабінету Міністрів України, обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Облік печаток і штампів ведеться у журналі за формою 11 (додаток 11), бланків - у журналі за формою 12 (додаток 12) окремо за видами бланків. Видача бланків відповідальним за їх використання особам здійснюється під розписку у відповідних журналах.
Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються (п.68 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, яку затверджено Постановою №1893 від 27.11.1998р. Кабінету Міністрів України).
Згідно з п.69 Інструкції у разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи Міністерства внутрішніх справ України та вжити заходів для їх розшуку.
Отже, наведеними вище нормами чинного законодавства України передбачено, що відповідальність за печатки, штампи, фірмові бланки та їх використання несе саме суб'єкт господарювання, а також уповноважені ним особи.
Наразі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідальних осіб підприємства до органів внутрішніх справ з заявами про втрату штампу Республіканського вищого училища фізичної культури, його підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі покупця за спірним правочином.
Таким чином, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів незаконного використання штампу Республіканського вищого училища фізичної культури, господарський суд дійшов висновку, що скріплення видаткової накладної за спірним правочином штампом відповідача свідчить про прийняття покупцем товару на суму 33 682,33 грн. Аналогічні висновки наведено у постанові від 26.03.2014р. Вищого господарського суду України по справі №6/233/09.
За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства та позицію Вищого господарського суду України, виходячи з положень ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, а також визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що представлені позивачем Вищевказані видаткові накладні є належним доказом поставки товару за Договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Усі розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України. Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, списується з рахунку замовника на рахунок продавця (п. 4.1 Договору).
За умовами п.п.4.2, 4.3 спірного правочину розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Замовником належним чином оформлених видаткової накладної та рахунку на оплату. Ціна товар, що вказується в рахунку, який надається Продавцем Замовнику, повинна відповідати специфікації.
У п.4.4 укладеного між сторонами договору вказано, що оплата за продукцію здійснюється впродовж 15 календарних днів з дати підписання рахунку та за умови, що останній відповідає вимогам п.4.3 договору.
За поясненнями позивача, які також підтверджені з боку відповідача рахунки-фактури було передано Республіканському вищому училищу фізичної культури разом з видатковими накладними.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність покупця і ніяким чином не нівелює обов'язку останнього виконати свої грошові зобов'язання за Договором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 15.05.2012 Верховного Суду України по справі №11/446 та в рішенні від 18.10.2005р. Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України").
Отже, враховуючи визначені контрагентами в договорі порядок та строки оплати поставленого товару, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази передання покупцю товару за спірним правочином, господарський суд встановив, що строк оплати товару, поставленого за видатковими накладними за Договором на суму 33 682,33 грн. настав.
Проте, відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару у встановлений договором строк та до моменту звернення до суду з розглядуваним позовом в повному обсязі виконано не було.
За таких обставин, враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Артель" до Республіканського вищого училища фізичної культури в частині стягнення основного боргу в сумі 33 682,33 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 2 424,63 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 7.4 Договору передбачено, що за порушення умов договору Замовник (крім обставин зазначених у п. 7.2 даного Договору) сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості наданих послуг.
Враховуючи порушення відповідачем строків внесення плати товару позивачем було нараховано пеню на суму 2 424,63 грн.
Здійснивши перевірку представленого заявником розрахунку заявленої до стягнення суми неустойки, господарським судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Республіканського вищого училища фізичної культури (02156, м.Київ, Деснянський район, вул.Матеюка, буд.4, ЄДРПОУ 02125315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Артель" (03137, м. Київ, Святошинський район, вул. Генерала Потапова, бу.1/5, офіс 56, ЄДРПОУ 37098607) основний борг в сумі 33 682 тридцять три тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 33 коп., пеню в розмірі 2 424 (дві тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 63 коп. та судовий збір в сумі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 10.02.2015р.
Суддя І.І. Борисенко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 03.02.2015 |
Оприлюднено | 12.02.2015 |
Номер документу | 42663894 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Борисенко І.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні