Рішення

від 02.02.2015 по справі 914/3967/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015Справа №914/3967/14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ-РЕЗОРТ ЕНД СПА» доПублічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» прозобов'язання виконати умови договору

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача -Магулко О.В. (директор); від відповідача -не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ-РЕЗОРТ ЕНД СПА» (далі - позивач або Товариство) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (далі - відповідач або Банк) про зобов'язання Відділення «Львівська обласна дирекція» Банку виконати платіжне доручення № 22 від 03.10.2014, шляхом списання з рахунку платника №260032991601 грошових коштів на загальну суму 71200 грн. та перерахування їх на рахунок ПАТ «Львівобленерго».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2014 матеріали даної справи №914/3967/14 були надіслані за встановленою підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним 06.02.2014 між сторонами договором банківського рахунку № 125-ЮР (далі - Договір банківського рахунку). Зокрема, у супереч умовам даного Договору відповідачем безпідставно 03.10.2014 не було виконано надане позивачем платіжне доручення на суму 71200,00 грн.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Судом враховано, що відповідачу було відомо про те, що у провадженні Господарського суду м. Києва розглядається дана справа ще з 31.12.2014, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення органом поштового зв'язку (вих. № 01030 3279143 7).

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Судом взято до уваги, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, а також не встановлено інших обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

06.02.2014 між Товариством (Клієнт) та Банком було укладено Договір банківського рахунку, відповідно до якого Банк відкрив позивачу поточний рахунок №260032991601 та зобов'язувався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Пунктом 2.3 Договору банківського рахунку передбачено, що платежі з рахунку Клієнта проводяться за його дорученням на підставі розрахункових документів у межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня.

Відповідно до пункту 2.7 Договору банківського рахунку розрахункові документи Клієнта на переказ коштів з рахунку Банк приймає і виконує в день їх надходження, якщо вони надані в Банк в операційний час. У разі надходження документів після операційного часу вони приймаються як «вечірні» і виконуються наступного операційного дня.

Згідно з підпунктом 3.3.2 пункту 3.3 Договору банківського рахунку Банк зобов'язаний виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку, своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до вимог нормативно-правових актів України.

Даний Договір банківського рахунку є чинним (пункт 8.1), у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Зворотного матеріали справи не містять.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що 03.10.2014 позивачем було надано відповідачу платіжне доручення № 22 на перерахування коштів у сумі 71200,00 грн. на інший поточний рахунок.

Вказане платіжне доручення було прийнято Банком до виконання, про що свідчать відбитки штемпеля відповідача у правому верхньому куті, однак станом на момент подання позову до суду та розгляду спору по суті переказ за ним проведений відповідачем не був, хоча на рахунку Товариства було достатньо коштів для виконання даного платіжного доручення. Так, згідно з залученої до матеріалів справи банківської виписки по особовому рахунку Товариства №260032991601 за період з 01.08.2014 по 16.09.2014, вхідний залишок коштів на цьому рахунку становив 71439,54 грн.

Згідно з частиною 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Однак, вищевказане платіжне доручення Банком у встановлений строк, усупереч вимогам діючого законодавства України та умовам Договору банківського рахунку, виконане не було.

Вказаним невиконанням було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним останньому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 ЦК України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», які існують у формі записів на поточному рахунку позивача №260032991601, відкритому в Банку.

Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Судом встановлено, що станом на момент подання до Банку спірного платіжного доручення, у останнього не було достатніх підстав для його не виконання. Зворотного відповідачем не доведено.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 41 Конституції України, стаття 321 ЦК України).

За приписами частин 1, 2 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Судом встановлено, що всупереч вказаної норми Банк не зміг забезпечити право позивача на безперешкодне розпорядження своїми коштами, що знаходяться на його поточному рахунку №260032991601, відкритому в Банку.

При розгляді спору по суті, судом враховано, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 732 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду 20.11.2014 прийнято рішення № 124 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Міський комерційний банк», згідно з яким у Банку з 21.11.2014 по 20.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду ( http://www.fg.gov.ua ) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.

Таким чином, під час розгляду в суді даного спору в Банку була запроваджена тимчасова адміністрація.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Так, відповідно до пунктів 1, 2 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку.

Однак, станом на момент подання даного позову до суду (07.11.2014) у відповідача ще не було запроваджено тимчасову адміністрацію.

При розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок безпідставного невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором банківського рахунку.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за Договором банківського рахунку.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Тому, позов підлягає задоволенню.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі запровадження тимчасової адміністрації банку-боржника.

Разом з тим, відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Таким чином, на підставі даної норми уповноважена особа Фонду має право виконати спірне платіжне доручення в добровільному порядку. Однак, примусове виконання рішення суду, на підставі виданого наказу, на час дії тимчасової адміністрації буде зупинено.

Проте, зазначені обставини не виключають можливість задоволення даного позову.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, ідентифікаційний код 34353904) виконати платіжне доручення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ-РЕЗОРТ ЕНД СПА» (81220, Львівська область, Перемишлянський район, село Стрілки, хутір Ріпище, будинок 1, ідентифікаційний код 38357441) № 22 від 03.10.2014, шляхом списання з рахунку платника № 260032991601 грошових коштів на загальну суму 71200 грн. та перерахування їх на рахунок ПАТ «Львівобленерго».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, ідентифікаційний код 34353904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ-РЕЗОРТ ЕНД СПА» (81220, Львівська область, Перемишлянський район, село Стрілки, хутір Ріпище, будинок 1, ідентифікаційний код 38357441) 1827 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.02.2015

СуддяСташків Р.Б.