Ухвала

від 05.02.2015 по справі 821/2262/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2262/14

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Бериславському районі Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Бериславському районі Херсонської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Бериславському районі Херсонської області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року управління Пенсійного фонду України в Бериславському районі Херсонської області (надалі - УПФУ в Бериславському районі Херсонської області) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Бериславському районі Херсонської області (надалі - Фонд) витрати на виплату та доставку пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну в сумі 3955,70 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що Фонд безпідставно відмовляється відшкодовувати витрати на виплату та доставку пенсій громадянам держав - учасників СНД, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства, у цієї установи є зобов'язання відшкодовувати суми пенсії, а також витрати пов'язані з їх доставкою громадянам, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Суд, стягнув з Фонду на користь УПФУ в Бериславському районі Херсонської області витрати на виплату та доставку пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну в сумі 3955,70 грн.

В апеляційній скарзі Фонд ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Так, апелянтом зазначено, що суд першої інстанції не звернув увагу, що відшкодування вказаних витрат відбувається лише на централізованому рівні, повноваження Фонду обмежені лише проведенням звірки витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, у зв'язку з чим, Фонд є неналежним відповідачем.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи (а.с.164).

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції також не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи (а.с.163).

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що УПФУ в Бериславському районі Херсонської області щомісячно направляло Фонду акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період квітень місяць 2011 року - січень 2012 року (а.с.14-53).

За період з 01 квітня 2011 року по 31 січня 2012 року включно УПФУ в Бериславському районі Херсонської області витратило на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та громадянам, які отримали травми на території країн СНД пенсіонерам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на загальну суму 3955,70 грн. (а.с.13) з них:

- 3790,30 грн. - основний розмір допомоги;

- 35,70 грн. - витрати на доставку основного розміру допомоги;

- 127,70 грн. - сума щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття;

- 2,00 грн. - витрати на доставку щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.

Як вбачається з матеріалів справи адресна допомога в дану суму не входить.

Начальником Фонду вказані акти щомісячної звірки були підписані без зауважень, проте відшкодовувати вказані витрати відмовляється, посилаючись на те, що вказані пенсіонери отримали каліцтво на території країн СНД.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд, а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України - Фонд зобов'язаний відшкодовувати останньому витрати.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (надалі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (ст.4 Основ у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.4 ст.25 Основ, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а належним страховиком відповідно до статті 25 Основ є Фонд. Це також передбачено і ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-XIV (надалі - Закон №1105), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, що здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з ч.4 ст.26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, то виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому, неналежний страховик має право звернутися до належного страховика про відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене в п.5 ч.2 ст.24 Закону №1105, згідно якого, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, то виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому, страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом ст.21 Закону №1105, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває чи не перебуває підприємство, на якому стався страховий випадок, на обліку як платник страхових внесків.

Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, витрати, понесені УПФУ в Бериславському районі Херсонської області, у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання і висновок суду першої інстанції з цього питання є цілком законний та обґрунтований.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року (справа №21-361а12) і ця правова позиція відповідно до приписів ст.244-2 КАС України є обов`язковою для всіх судів України.

Стосовно доводів апеляції про те, що Фонд, як відділення не наділений повноваженнями по відшкодуванню пенсії по інвалідності та такі відшкодування суми пенсії відбуваються на централізованому рівні, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.16 Закону №1105, безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Стаття 18 Закону №1105 визначає, що виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно з п.7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, вимоги УПФУ в Бериславському районі Херсонської області про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією та основними завданнями виконавчої дирекції Фонду, визначеними розділами 2, 3 Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду від 20 квітня 2001 року №15.

Такий висновок відповідає ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2014 року (К/9991/72055/12).

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Бериславському районі Херсонської області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Бериславському районі Херсонської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Бериславському районі Херсонської області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова