Рішення

від 10.02.2015 по справі 903/67/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 лютого 2015 р. Справа № 903/67/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТОКОЛ ПЛЮС", м.Київ

до відповідача: приватного підприємства "Торговий дім Аміко-Кераміка", с.Зміїнець, Луцький район, Волинська область

про стягнення 62 191 грн. 11 коп.

Суддя Шум М. С.

за участю представників сторін:

від позивача: Гардіні Алессандро, довіреність від 19.01.2015 року

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІТОКОЛ ПЛЮС" просить стягнути з відповідача - приватного підприємства Торговий дім Аміко-Кераміка" 63 973 грн. 57 коп. боргу згідно договору поставки №01/0111 від 01.11.2012 року з них 48 917 грн. 00 коп. основного боргу, 7 749 грн. 26 коп. пені, 6 328 грн. 50 коп. втрат від інфляції та 941 грн. 28 коп. річних, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 29.01.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.02.2015 року, сторін зобов'язано надати суду необхідні документи та додаткові пояснення.

На виконання вимог ухвал суду позивач в порядку ст. 22 ГПК України надіслав на адресу суду заяву про зменшення позовних вимог від 06.02.2015 року та просить суд стягнути з відповідача 62 191 грн. 11 коп. в т. ч. 48 917 грн. 00 коп. основного боргу, 5 948 грн. 94 коп. пені, 997 грн. 57 коп. річних, 6 328 грн. 50 коп. втрат від інфляції.

До відповідної заяви позивачем долучено докази її надіслання на адресу ПП «ТД» Аміко-Кераміка».

Заява про зменшення позовних вимог від 06.02.2015 року підписана представником ТзОВ «ЛІТОКОЛ ПЛЮС» Жидецькою К. В. в межах повноважень, наданих довіреністю від 19.01.2015 року, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів приймається судом.

Відповідно до п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Враховуючи викладене, суд розглядає спір виходячи з нової ціни позову, яка становить 62 191 грн. 11 коп. в т. ч. 48 917 грн. 00 коп. основного боргу, 5 948 грн. 94 коп. пені, 997 грн. 57 коп. 3% річних, 6 328 грн. 50 коп. втрат від інфляції.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду пояснень не надав.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

01 листопада 2012 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІТОКОЛ ПЛЮС» та відповідачем - приватним підприємством «Торговий Дім» Аміко-Кераміка» укладений договір поставки №01/0111 (а. с. 29-32).

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.1 позивач зобов'язується впродовж дії цього договору передавати у власність відповідача товари в асортименті, кількості та за ціною, зазначеними в рахунках-фактури чи видаткових накладних позивача, а відповідач зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати оплату отриманого товару на умовах даного договору.

ТзОВ «ЛІТОКОЛ ПЛЮС» в позовній заяві від 26.01.2015 року при обґрунтуванні заявленої до стягнення суми згідно договору поставки №01/0111 від 01.11.2012 року посилається на рахунок-фактури від 02.06.2014 року №1894 та видаткову накладну №1308 від 11.06.2014 року (а. с. 33-34).

Судом встановлено, що в долучених до матеріалів справи рахунку-фактури від 02.06.2014 року №1894 та видатковій накладній №1308 від 11.06.2014 року відсутні будь-які посилання на договір поставки №01/0111 від 01.11.2012 року.

Відтак, суд зазначає, що відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі рахунку-фактури від 02.06.2014 року №1894 та видаткової накладної №1308 від 11.06.2014 року, а тому не можуть регулюватися умовами договору поставки №01/0111 від 01.11.2012 року.

Позивачем до матеріалів справи долучено лист, надісланий 02.06.2014 року приватним підприємством «ТД» Аміко-Кераміка» на електронну адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІТОКОЛ ПЛЮС» з проханням прислати рахунок-фактури на поставку перерахованого в листі товару (а. с. 49).

02.06.2014 року позивачем виписано рахунок-фактури №1894 від 02.06.2014 року на суму 115 731 грн. 00 коп. (а. с. 33). У відповідному рахунку-фактури передбачені наступні умови поставки та оплати товару:

Оплата рахунку здійснюється відповідачем у вигляді 100% передплати шляхом безготівкового перерахування грошових коштів протягом п'яти днів від дати виписки рахунку. Факт поставки товару позивачем підтверджується накладною на підставі виданого доручення на рахунок-фактури.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи листа, надісланого відповідачем на електрону адресу позивача 03.06.2014 року сторони узгоджували точну кількість товару для поставки (а. с. 50).

Так, 11.06.2014 року ТзОВ «ЛІТОКОЛ ПЛЮС» на підставі рахунку-фактури від 02.06.2014 року №1894 поставив ПП «ТД» Аміко-Кераміка» товар на загальну суму 50 217 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 11.06.2014 року №1308 (а. с. 34). Відповідний товар отриманий представником відповідача на підставі довіреності від 11.06.2014 року №59 (а. с. 35).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 1 300 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою ПАТ «Укрсоцбанк» від 15.07.2014 року (а. с. 37).

Приписи ч. 1 ст. 693 ЦК України зазначають, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Судом встановлено, що сторони узгодили оплату товару у вигляді 100% передплати шляхом безготівкового перерахування грошових коштів протягом п'яти днів від дати виписки рахунку.

Поставка позивачем відповідачу товару на суму 50 217 грн. 00 коп. згідно рахунку-фактури від 02.06.2014 року №1894 є доведеною та підтверджується накладною від 11.06.2014 року №1308, довіреністю від 11.06.2014 року №59.

Заборгованість приватного підприємства «Торговий Дім» Аміко-Кераміка» перед товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІТОКОЛ ПЛЮС» в сумі 48 917 грн. 00 коп. (50 217 грн. 00 коп. - 1 300 грн. 00 коп.) підставна та підлягає до стягнення.

Крім того, відповідна заборгованість підтверджується долученим до матеріалів справи актом звірки взаємних розрахунків сторін станом на 31.08.2014 року, що підписаний та скріплений печатками ТЗОВ «ЛІТОКОЛ ПЛЮС» та ПП «ТД» Аміко-Кераміка» (а. с. 38).

Позивач з врахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 5 948 грн. 94 коп. пені, 997 грн. 57 коп. 3% річних та 6 328 грн. 50 коп. втрат від інфляції.

Суд відмовляє у позові в частині стягнення пені з огляду на таке:

Згідно з п. 1 ст. 230 ГКУ штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, відповідне стягнення пені повинно бути передбачено законом або договором. Оскільки судом встановлено, що поставка товару між сторонами відбулася на підставі рахунку-фактури від 02.06.2014 року №1894 та видаткової накладної від 11.06.2014 року №1308 в яких стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати не передбачено, у суду не має підстав для застосування відповідної господарської санкції стосовно відповідача.

Крім того, пленум Вищого господарського суду України в п. 2.1 постанови «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14 зазначив, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З врахуванням узгодженого сторонами порядку оплати товару, а саме 100% передплати протягом п'яти днів від дати виписки рахунку та часткової оплати товару відповідачем суд вважає підставними до стягнення 3% річних в сумі 985 грн. 18 коп., нараховані за період:

- з 08.06.2014 року по 15.07.2014 року на суму 50 217 грн. 00 коп. (156 грн. 84 коп.).

- з 16.07.2014 року по 06.02.2015 року на суму 48 917 грн. 00 коп. (828 грн. 24 коп.).

В позові про стягнення 3% річних в сумі 12 грн. 39 коп. слід відмовити.

Здійснивши розрахунок втрат від інфляції за період з 08.06.2014 року по 22.01.2015 року на відповідні суми боргу з врахуванням часткової проплати, судом встановлено, що заявлений позивачем до стягнення розмір втрат від інфляції в сумі 6 328 грн. 50 коп. є підставним та таким, що підлягає до стягнення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 1 651 грн. 90 коп. відповідно до ст.49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Торговий Дім Аміко-Кераміка, вул.Шкільна, 1/5, с.Зміїнець, Волинська область код ЄДРПОУ 37490542 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІТОКОЛ ПЛЮС», вул. А. Бубнова, 18, Голосіївський район, м.Київ код ЄДРПОУ 30300890

- 48 917 грн. 00 коп. основного боргу, 985 грн. 18 коп. річних, 6 328 грн. 50 коп. втрат від інфляції та 1 651 грн. 90 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 57 882 грн. 58 коп. (п'ятдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят дві грн. 58 коп.).

3. В позові на суму 5 960 грн. 43 коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

повний текст рішення

складений 10.02.2015 року

Суддя М. С. Шум