Рішення

від 05.02.2015 по справі 916/4733/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2015 р.Справа № 916/4733/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „ГЛАВСТРОЙ"

про розірвання договору фінансового лізингу та стягнення 129797,37 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представник

Від позивача: Хамітов В.А. - довіреність;

Орлова О.Л. - довіреність;

Від відповідача: Оськін М.Д. - довіреність;

В судовому засіданні 05.02.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Оськін М.Д. - довіреність;

СУТЬ СПОРУ Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „ГЛАВСТРОЙ" про розірвання договору фінансового лізингу №476/11-12-Н від 22.11.2012р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „ГЛАВСТРОЙ" та стягнення заборгованості в розмірі 130527,45 грн., яка складається сплати лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу у розмірі 77966,18 грн., пені у розмірі 9873,46грн., штрафу у розмірі 34437,54грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 702,32грн., індексу інфляції в сумі 4778,93грн. та додаткових витрати у розмірі 2769,02грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.11.2014р. було порушено провадження по справі №916/4733/14.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.01.2015р. строк розгляду справи був продовжений на п'ятнадцять днів, в порядку ст. 69 ГПК України.

02.02.2015р. представник відповідача надав уточнений розрахунок позовних вимог, згідно якого остаточно заборгованість відповідача перед позивачем складає 129797,37 грн., яка складається сплати лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу у розмірі 77966,18 грн., пені у розмірі 9143,38грн., штрафу у розмірі 34437,54грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 702,32грн., індексу інфляції в сумі 4778,93грн. та додаткових витрати у розмірі 2769,02грн.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав відзив на позов відповідно якого проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.02.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

22.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „ГЛАВСТРОЙ" був укладений договір фінансового лізингу № 476/11/12-Н (далі - договір).

Предметом лізингу є - транспортний засіб TOYOTA CAMRY, 2012 року випуску, шасі №JTNBF4FK603021128, двигун №2AR0735257, реєстраційний номер АА56292НН, вартістю 276901,50грн.

Строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) зазначений в п.5 договору та починається з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі предмета лізингу, проте в будь якому випадку не може бути меншим ніж один рік (п.1.2 Загальних умов Договору фінансового лізингу (Додаток № 3 до Договору).

Пунктом 5 договору передбачено що строк лізину складає 36 місяців.

Згідно п.1.1. Загальних умов Договору фінансового лізингу Лізингодавець набуває у власність та передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння та користування з правом викупу майно (далі - Предмет лізину), найменування та характеристики якого зазначені в Специфікації (Додаток 2 до договору), а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти Предмет лізингу, сплачувати лізингові платежі зазначені в Графіку лізингових платежів (далі - Графік платежів), а також інші платежі згідно умов договору.

Свої зобов'язання позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, зокрема, придбав предмет лізингу та передав його у користування на підставі Акту приймання-передачі від 14.12.2012 р.

Відповідно до статті 2 Загальних умов Договору фінансового лізингу Лізингоодержувач повинен сплачувати лізингові платежі в порядку, строки та у розмірі згідно Додатку № 1 до Договору.

Проте, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, котра не була погашена відповідачем добровільно.

18.02.2014 р. позивачем, на адресу відповідача було направлено рекомендованим листом лист-вимогу (вих. № 2490-2\2014 від 18.02.2014 року) щодо сплати заборгованості. Зазначена вимога була отримання відповідачем 26.02.2014р., що підтверджується поштовим повідомлення про вручення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Втім відповідач зазначену вимогу проігнорував, заборгованість не сплатив.

Пунктом 11.2.1. загальних умов Договору фінансового лізингу, передбачено, що Лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку відмовитись (розірвати) від Договору та вилучити Предмет лізингу у випадку, коли Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів.

Згідно п 11.4. загальних умов Договору фінансового лізингу передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення Лізингоодержувачу листа-вимоги щодо сплати заборгованості, Лізингоодержувач не усуне порушення, Лізингодавець направляє на юридичну адресу Лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає особисто повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і повернення Предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі Лізингодавцю .

27.06.2014 року позивачем було направлено відповідачу повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу (Вих. № 119-УПК від 27.06.2014 р.), на підставі ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу. Відповідно до умов пункту 11.4. Загальних умов Договору в повідомлені позивач зобов'язав відповідача повернути Предмет лізингу та всі належні документи і приналежності протягом 7 днів. Відповідне повідомлення було отримане відповідачем 03.07.2014р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Проте зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач вказує, що на підставі п.11.4 договору та п.2 ст. 7 Закону України „Порт фінансовий лізинг" позивач скористався своїм правом на вилучення (повернення) предмету лізингу в безмірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріусу. Виконавчий напис був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. від 15.08.2014р. за реєстровим №1207.

21.08.2014р. Головним державним виконавцем другого Приморського відділу державної виконавчої служи Одеської області, була розглянута заява позивача про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса та винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№44497776. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Група компаній „ГЛАВСТРОЙ" повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" майно - транспортний засіб TOYOTA CAMRY, 2012 року випуску, шасі №JTNBF4FK603021128, двигун №2AR0735257, реєстраційний номер АА56292НН, вартістю 276901,50грн.

Втім, в зв'язку з тим, що вимоги виконавчого документу відповідачем не була виконана, предмет лізингу повернути не був, 17.09.2014р. було винесено Постанову про розшук мана №В-11/661.

Як зазначає позивач, на даний час встановити місцезнаходження та повернути предмет лізингу не вдалось.

Відповідно до п. 11.8. Загальних умов Договору, вилучення Предмету лізингу, відмова (розірвання) від Договору, не звільняє Лізингоодержувач від сплати всіх нарахованих та не сплачених платежів згідно Договору. У разі односторонньої відмови Лізингодавця від договору (розірвання договору), Лізингоодержувач зобов'язаний на протязі строку зазначеному в повідомленні про відмову від договору (його розірвання) сплатити Лізингодавцювся нараховані та несплачені лізингові платежі згідно Графіку платежів; витрати, понесені Лізингодавцем в зв'язку з виконанням договору ( в тому числі в зв'язку з вилученням предмету лізингу , транспортуванням, зберіганням, витратами на здійснення виконавчого напису нотаріуса, судові витрати, витрати пов'язані з оплатою юридичних послуг), а також передбачені договором та діючим законодавством України штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, порушивши умови Договору фінансового лізингу і взяті на себе зобов'язання, не сплативши позивачу передбачені лізингові платежі згідно Договору фінансового лізингу за відповідачем рахується заборгованість зі сплати лізингових платежів в сумі 77966,18 грн., пені у розмірі 9873,46грн., штрафу у розмірі 34437,54грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 702,32грн., індексу інфляції в сумі 4778,93грн. та додаткових витрати у розмірі 2769,02грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором фінансового лізину, Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" звернулось з відповідним позовом до суду.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір фінансового лізингу № 476/11/12-Е від 22.11.2012р. , згідно з яким позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг транспортний засіб транспортний засіб TOYOTA CAMRY, 2012 року випуску, шасі №JTNBF4FK603021128, двигун №2AR0735257, реєстраційний номер АА56292НН, вартістю 276901,50грн., а відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі у відповідності до Графіку внесення лізингових платежів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до норм статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Нормами частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 16 Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Щодо вимоги про розірвання договору фінансового лізингу №476/11-12-Н від 22.11.2012р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „ГЛАВСТРОЙ" суд зазначає наступне.

Із встановлених обставин справи випливає, що відповідач не сплачував позивачу лізингових платежів за період з 14.03.2014р. по 30.10.2014р. (дата подачі позову) в розмірі 77966,18грн.

Так, враховуючи, що в порушення вимог ст.ст. 33-34 ГПК України, будь-яких належних та обґрунтованих доказів, які б спростовували наявність визначеної позивачем заборгованості, відповідач не надав, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „ГЛАВСТРОЙ" заборгованості зі сплати лізингових платежів в сумі 77966,18грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як встановлено судом вище, відповідач порушив свої зобов'язання щодо строків сплати лізингових платежів, передбачених умовами договору фінансового лізингу №476/11/12-Н від 22.11.2012р. та Графіком сплати лізингових платежів, як Додатку №1 до даного Договору.

У відповідності до передбачено, що Лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку відмовитись (розірвати) від Договору та вилучити Предмет лізингу у випадку, коли Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів.

Аналогічні приписи містяться в ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно до ч. 2 якої Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З наведених норм вбачається, що договір може бути розірваний двома способами: позасудовим та судовим.

Припинення правовідношення, як один із способів захисту цивільних прав, може бути пов'язаний з необхідністю змінити чи припинити існуюче правовідношення, наприклад, у зв'язку з порушенням його однією зі сторін (ст. ст. 651, 652 ЦК України). Зокрема, ця вимога може міститись у позовній заяві про розірвання договору у зв'язку з невиконанням або неналежним його виконанням іншою стороною.

Матеріали справи свідчать, що позивач скористався наданим йому згідно з умовами договору фінансового лізингу правом на його дострокове розірвання у позасудовому порядку шляхом звернення до ТОВ „Група компаній „ГЛАВСТРОЙ" з письмовим повідомленням за №119-УПК від 27.06.2014р. про розірвання даного договору з 22.11.2012р. та вимогою на протязі 7 робочих днів з дня припинення (розірвання) цього Договору повернути Предмет лізингу Лізингодавцю, що підтверджується квитанцією Укрпошти №0083, описом вкладення у цінний лист Ф.107 від 27.06.2014р., та повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було отримано відповідачем 03.07.2014р., з огляду на що Лізингодавцем дотримано вимоги пп. 11.4., договору, які регулюють порядок надіслання Лізингодавцем вимоги про розірвання Договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Таким чином, суд зазначає, що відмова сторони від договору лізингу, передбачена ст.ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", є правом, а не обов'язком сторони, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права та його використання не є перешкодою для звернення сторони до суду з вимогою про розірвання договору в судовому порядку.

Так, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

З огляду на викладене, у зв'язку із несплатою лізингових платежів у встановлені строки, в розмірі та у спосіб, визначені у договорі фінансового лізингу №476/11/12-Н від 22.11.2012р., укладеному між ТОВ "Український лізинговий фонд" та ТОВ „Група компаній „ГЛАВСТРОЙ", відповідач істотно порушив умови Договору, допустивши подію невиконання зобов'язань, яка дає право ТОВ "Український лізинговий фонд" просити розірвати такий договір, а тому вимога позивача про розірвання договору фінансового лізингу №476/11/12-Н від 22.11.2012р. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення.

В зв'язку з неналежним виконання відповідачем свої грошових зобов'язань за договором позивачем крім іншого заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 9143,38грн. та штрафу в сумі 34437,54грн.

Суд частково відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та штрафу з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до приписів ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, ст.257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2 ст.258 щодо спеціальної позовної давності передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, серед яких про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Одночасно, ст.253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Умовами пункту 7.1.1. укладеного між сторонами договору встановлено, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач (Відповідач) повинен сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення .

Пунктом 7.1.2. Загальних умов Договору фінансового лізингу сторони передбачили, що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. Договору, Лізингоодержувач (Відповідач) оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості.

Так, як вбачається з розрахунку позивача пеня та штраф розраховані по кожному рахунку окремо починаючи з 15.05.2013р., але позовна заяваТовариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" надійшла до господарського суду Одеської області 24.11.2014р., тобто позивач пропустив строк позовної давності за період до 24.11.2013р.

Таким чином, строк позовної давності в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1775,38грн. та штрафу в сумі 18118,07грн.

Згідно із п.4 ст.267 ЦК України сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так як представником відповідача заявлено про застосування позовної давності в порядку ст. 258 ЦК України, суд відмовляє позивачу в задоволені вимог в частині стягнення з відповідача в розмірі 1775,38грн. та штрафу в сумі 18118,07грн.

Отже здійснивши власний розрахунок пені та штрафу суд доходить висновку що сума пені яка підлягає задоволенню становить 7368,02грн. а штрафу 16319,47грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Таким чином, відповідно до ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання по договору фінансового лізину №476/11/12-Н від 22.11.2012р. відповідачу нараховано 3% річних в розмірі 702,32грн. та інфляційні витрати в сумі 4778,93грн.

Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю „Група компаній „ГЛАВСТРОЙ" трьох відсотків річних в сумі 702,32грн. та інфляційні витрати в сумі 4778,93грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того позивачем заявлено додаткові витрати - суми, які понесені та/або передбачувані витрати Лізингодавцем та не були сплачені Лізингоодержувачем відповідно до п. 11.8. Загальних умов Договору у розмірі 2769,02 гривень. Відповідно до умов пункту 11.8 у разі односторонньої відмови Лізингодавця від договору (розірвання договору), Лізингоодержувач зобов'язаний на протязі строку зазначеному в повідомленні про відмову від договору (його розірвання) сплатити Лізингодавцювся нараховані та несплачені лізингові платежі згідно Графіку платежів; витрати, понесені Лізингодавцем в зв'язку з виконанням договору ( в тому числі в зв'язку з вилученням предмету лізингу , транспортуванням, зберіганням, витратами на здійснення виконавчого напису нотаріуса, судові витрати, витрати пов'язані з оплатою юридичних послуг), а також передбачені договором та діючим законодавством України штрафні санкції.

Відповідно до ч. 6 п. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізигодавець (Позивач) має право вимагати від Лізингоодержувача (Відповідача) відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до п.1 ст. 225 ГПК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазначала збитки в наслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно умов ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані збитки. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Як встановлено судом відповідач не виконав вимогу позивача щодо повернення предмету лізингу у встановлені строки, що призвело до необхідності вчинення позивачем виконавчого напису нотаріуса про примусове повернення предмету лізинг. В наслідок чого позивачем були понесені додаткові витрати в сумі 2769,02грн., що підтверджується рахунком №132 від 05.08.2014р. за вчинення нотаріального напису та платіжним дорученням на його оплату №573 від 12.08.2014р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже позовна вимога щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „ГЛАВСТРОЙ" додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса в розмірі 2769,02грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок пені та штрафу підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 77, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „ГЛАВСТРОЙ" (65026, м. Одеса, вул. Гоголя, 21; код:34994538) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-А, офіс 301, код ЄДРПОУ 37859096) 77966 (сімдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят шість)грн. 18 коп. заборгованості з лізингових платежів, 7368 (сім тисяч триста шістдесят вісім)грн. 02 коп. пені, 16319 (шістнадцять тисяч триста дев'ятнадцять)грн. 47коп. штрафу, 702 (сімсот дві)грн. 32 коп. 3% річних, 4778 (чотири тисячі сімсот сімдесят вісім)грн. 93 коп. індексу інфляції, 2769 (дві тисячі сімсот шістдесят дев'ять)грн. 02коп. додаткових витрат та 2198 (дві тисячі сто дев'яносто вісім)грн. 08коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 10 лютого 2015 р.

Суддя К.Ф. Погребна