Постанова

від 21.07.2009 по справі 2а-886/09/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21

липня 2009 року                                                                        Справа

№2а-886/09/0970

м.

Івано-Франківськ

Івано-Франківський

окружний  адміністративний  суд в складі:

головуючого

судді  Лучко О.О.,

при

секретарі  Круглій О.М.,

за

участю сторін:

прокурора:

Попової О.В.,

представника

позивача ОСОБА_4 -ОСОБА_5.,

представника

позивача ОСОБА_1- не з'явився,

представника

відповідача ОСОБА_2 --ОСОБА_6.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за

позовомОСОБА_3 в інтересах держави в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_1до ОСОБА_2 про

стягнення заборгованості по орендній платі за землю,-

ВСТАНОВИВ:

            20 березня 2009 року ОСОБА_3 в

інтересах держави в особі ОСОБА_4 та Калуськох міської ради звернувся з

адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по орендній

платі за землю в сумі 26 178,99 грн.

           03 червня 2009 року представником

ОСОБА_4 подано суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, оскільки за

додатково проведеними розрахунками за відповідачем станом на 29.05.09р.

рахується заборгованість в сумі 22 097,75грн., в тому числі 20 166,29 грн.

основного боргу та 1 931,46 грн. пені.

            Прокурор у судове засідання

з»явився, позов підтримав у повному обсязі, пояснив суду, що у відповідності до

вимог ст.2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є

платним, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної

плати за землю. Відповідачем допущено систематичне невиконання вимог даного

закону, а також вимог податкового законодавства, що призводить до порушення

загальнодержавних інтересів, до не наповнення відповідних бюджетів та відповідно

до ст.121 Конституції України є підставою для звернення прокурора до суду з

метою захисту державних інтересів. Просив позов задовольнити повністю.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні

пояснив, що відповідачем допущено заборгованість по орендній платі за землю в

сумі 22 097,75 грн., чим порушено вимоги Закону України «Про плату за землю»,

Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами».Дана заборгованість виникла з березня

2007 року і станом на 29.05.2009 року становить 22097,75 грн. Вказав, що в

позовній заві було допущено неточність і помилково замість ОСОБА_2 вказано

ОСОБА_7. Просив позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1у судове засідання не

з»явився, 03 червня 2009 року на адресу суду подав заяву про розгляд справи без

участі його представника, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з»явився,

подав суду письмове заперечення, в якому вказав, що позов вважає безпідставним

та необґрунтованим, таким що не підлягає до задоволення, оскільки орендна плата

за земельну ділянку ОСОБА_2 сплачується, а позивачем помилково вважається

допущена заборгованість, тому що ним не враховані платіжні доручення про сплату

орендної плати за землю від 24.02.2009 року №7, від 29.12.2008 року №6, від

29.02.2008 року №4, від 31.01.2008 року №19, та подав копії квитанцій про

оплату на загальну суму 27 595,6 грн. Крім цього вказав, що в 2007 році

господарським судом Івано-Франківської області було винесено рішення про

стягнення суми податкового боргу, який стосується даної справи. У зв'язку з цим

просив в задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю позовних

вимог.

Вислухавши прокурора, представників сторін, розглянувши

матеріали справи, оцінивши та дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку

про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає до задоволення з

наступних мотивів.

          Судом встановлено , що відповідно до свідоцтва про

державну реєстрацію від 23.01.1997 року ОСОБА_2 є юридичною особою - суб»єктом

підприємницької діяльності та як платник податків взято на облік у ОСОБА_4.

    ОСОБА_2 з ОСОБА_1 укладено договори оренди

земельних ділянок площею 0,0371 га та 0,2428 га, відповідно до яких відповідач

зобов'язаний сплачувати орендну плату за землю в розмірі відповідно 2224,97

грн. та 15932 грн. в рік.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний

сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

    Законом

України “Про систему оподаткування” визначено види податків і зборів

(обов'язкових платежів), що справляються на території України. Відповідно до

п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платник податків

повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у

встановлений законом термін.                                                                                                                                                                                                                 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 Обов»язок

юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов»язкових платежів)

припиняється із сплатою податку, збору (обов»язкового платежу) або його

скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону

України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом».

           Земельний податок та орендна плата є

обов'язковими платежами, що справляються з юридичних і фізичних осіб за

користування земельними ділянками.

           Відповідно до ст.13 Закону України

«Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535-Х-111 підставою для нарахування

орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній

власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно

ст. 14 даного Закону платники земельного податку, а також орендної плати за

земельні ділянки державної та комунальної власності (крім громадян) самостійно

обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1

січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної

податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію

на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з

розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно

із ст.17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535-Х-111

(із змінами та доповненнями) податкове зобов»язання по орендній платі за землі

державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на

поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами

земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий

(звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30

календарних днів, наступних за останнім календарними днем звітного

(податкового) місяця.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату за землю»

контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні

ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної

податкової служби.

Як встановлено судом, з відповідачем укладено договори

оренди земельної ділянки на 2007-2009роки, згідно яких відповідачем допущено

заборгованість по орендній платі за землю, який виник з 31.03.2007 року в

результаті несплати самостійно задекларованих податкових зобов»язань і станом

на 22.05.2009 року складає 22 097,75 грн., в тому числі 20 166,29 грн.

основного боргу та 1 931,46 грн. пені

Заборгованість підтверджується довідкою ОСОБА_4 від

29.05.2009 року № 9671/10/240, даними з облікової картки та податковими

деклараціями орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної

власності ОСОБА_2.

Так, згідно поданих відповідачем до ОСОБА_4 податкових

декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

встановлено, що в 2007 році по одній земельній ділянці задекларовано річний

розмір орендної плати в сумі 15 932,08 грн., по іншій земельній ділянці -

2224,97 грн.; за 2008 рік задекларовано річний розмір орендної плати за дві

земельні ділянки в сумі 18 157,05 грн. (2224,97 грн. + 15932,05 грн); за 2009

рік в декларації не зазначено розмір орендної плати.

Поряд з цим, посилання представника відповідача на те,

що ОСОБА_4 не враховано платежі згідно платіжних документів від 24.02.2009 року

№7, від 29.12.2008 року №6, від 29.02.2008 року №4, від 31.01.2008 року №19,

які свідчать про сплату товариством сум орендної плати за землю, то вони не

знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.     Оскільки згідно даних облікової картки

відповідача суми орендної плати за земельні ділянки, які сплачені по даних

платіжних документах, повністю враховані ОСОБА_4. При цьому в платіжному

дорученні №7 від 24.02.2009 року в графі «призначення платежу» вказано, що це

орендна плата за лютий 2009 року, в платіжному дорученні №6 від 29.12.2008 р. -

орендна плата за грудень 2008 року, в квитанціях №4 від 29.02.2008 року та №19

від 31.01.2008 року в графі «призначення платежу» вказано тільки, що це орендна

плата без зазначення періоду.

Крім

того, представником відповідача в судовому засіданні на підтвердження погашення

заборгованості по орендній платі подано платіжне доручення №14 від 23.03.2009

року на суму 5000 грн., меморіальний ордер №19 від 31.01.2008 року на суму 1980

грн., квитанція №14 від 25.12.2007 року на суму 1999,80 грн., меморіальний

ордер №15 від 25.12.2007 року на суму 1980 грн., квитанція №8 від 23.11.2007

року на суму 1520 грн., в яких, проте, не вказано період, за який сплачується

орендна плата.

При

цьому згідно квитанції №14 від 25.12.2007 року платник ОСОБА_8. перерахувала отримувачу

ІФФ АБ «Брокбізнесбанк» (зазначено кредиторська заборгованість) кошти в сумі

1999,80 грн., які даний банк 25.12.2007 року перерахував в місцевий бюджет як

орендну плату ОСОБА_2. Вказане свідчить про здійснення перерахування коштів до

бюджету тільки один раз по меморіальному ордеру №15 від 25.12.2007 року, по

якому ОСОБА_4 здійснено зарахування орендної плати.

Аналогічним

чином було здійснено перерахування коштів по квитанції №4 від 29.02.2008 року

та меморіальному ордеру №4 від 29.02.2008 року; по квитанції №19 від 31.01.2008

року та меморіальному ордеру №19 від 31.01.2008 року; по квитанції №8 від

23.11.2007 року та меморіальному ордеру №1 від 26.11.2007 року.

Відповідно

до п.1.19-1 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»

N 2346-III від 05.04.2001 року 

меморіальний ордер - це розрахунковий документ, який складається за

ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка

платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових

актів Національного банку України;

Крім

того, відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та

переказ коштів в Україні» N 2346-III від 05.04.2001 року  ініціювання переказу здійснюється за такими

видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна

вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний

ордер.

Таким

чином квитанції, які надані представником відповідача в судовому засіданні, не

підтверджують факт перерахування коштів орендної плати безпосередньо до

місцевого бюджету, а лише надання їх в касу банку, який в подальшому на

підставі меморіального ордеру перераховував їх до місцевого бюджету. Крім того,

квитанції не відносяться до розрахункових документів, за допомогою яких здійснюється

переказ коштів. А тому судом дані квитанції як платіжні документи в зазначеному

контексті до уваги не приймаються.

    Стосовно твердження представника

відповідача про те, що питання про стягнення заборгованості по орендній платі

за землю було вирішено постановою господарського суду Івано-Франківської

області, то суд оцінює їх критично. Оскільки, подана представником відповідача

копія постанови господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2007

року стосується заборгованості по податках і зборах та фінансових санкцій в

сумі 18279 грн. Згідно пояснень представника ОСОБА_4 дана заборгованість

виникла до 2007 року і не стосується заборгованості по орендній платі за період

з березня 2007 року по травень 2009 року.

             Положенням п.п.5.1 ст.5 Закону

України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобов»язання,

самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається

узгодженим в день подання такої податкової декларації.

Відповідно

до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 даного Закону України узгоджена сума податкового

зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею,

визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом

6.2.1. пункту 6.2. статті 6  Закону

України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі, коли платник податків

не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання, податковий орган надсилає

такому платнику податків податкові вимоги.

В

п.п.6.2.2. п.6.2 ст.6 даного Закону зазначено, що податкові вимоги також

надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації,

але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без

попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

У

разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу,

виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму

консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового

податкового боргу не виставляється (п.п.6.3.2. п.6.2. ст.6 Закону).

Як

встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 виставлялися податкові вимоги, по

яких податковий борг погашений не був, а тому нові податкові вимоги по даній

сумі заборгованості не виставлялися.

Відповідно

до п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  активи платника податків можуть бути

примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за

рішенням суду.

Відповідно

до п.п.16.1.1. п.16.1 ст.16 даного Закону після закінчення встановлених строків

погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу

нараховується пеня. Нарахування пені при самостійному нарахуванні суми

податкового зобов'язання платником податків розпочинається від першого робочого

дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання,

визначеного цим Законом (п.п.16.1.2. п.16.1 ст.16 даного Закону).

Пеня

нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх

наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного

банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день

його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є

більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п.п.16.4.1.

п.16.4 ст.16 згаданого Закону).

Таким

чином, суд вважає, що відповідачем не наведено доказів сплати даної

заборгованості, а тому, податкове зобов»язання з орендної плати з урахуванням

пені в сумі 22 097,75 грн. станом на 29.05.2009р. залишається несплаченим та

відповідно підлягає стягненню у судовому порядку.

    На підставі

ст.124 Конституції України, керуючись ст.2, ст.ст. 8-14,  

ст.86,   ст.ст.158-163,

ст.167 Кодексу адміністративного   судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, код ЄДРПОУ 20545026   в дохід бюджету заборгованість по орендній

платі за землю у розмірі 22 097,75 грн. (двадцять дві тисячі дев»яносто сім

гривень сімдесят п»ять копійок).

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає

законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження

та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі

подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної

сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст.186 КАС України постанова може бути

оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного

суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в

10-денний строк з дня виготовлення 

постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання

після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно

до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя                             О.О. Лучко

Постанова

в повному обсязі складена 27.07.2009р.