Рішення

від 09.02.2015 по справі 926/03/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2015 р. Справа № 926/03/15

За позовом приватного підприємства Західно-Української комерційної фірми «Світнест» м. Чернівці

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Дефіс» м. Чернівці

про стягнення заборгованості у сумі 23391,29 грн.

Суддя Бутирський А.А.

Представники сторін :

Від позивача - Сторожук К.О. - представник (довіреність № 171 від 14.03.2014 р.)

Від відповідача - Андрійчук В.П. - представник (довіреність № 04/01/15 від 21.01.2015 р.)

В судовому засіданні приймали участь:

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство Західно-Українська комерційна фірма «Світнест» м. Чернівці звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дефіс» м. Чернівці про стягнення згідно договору № 1182 поставки від 20.12.2006 р. заборгованості, яка виникла станом на 29.12.2014 р. у сумі 23391,29 грн., з них: 17262,41 грн. - основного боргу; 1272,24 грн. - інфляційних; 143,30 грн. - 3% річних; 1260,86 грн. - пені; 3452,48 грн. - 20% штрафу від основного боргу за поставлений товар.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що між ним та ТзОВ «Дефіс» було укладено договір № 1185 поставки від 20.12.2006 р.

За умовою пункту 3.2. укладеної додаткової угоди № 1/14 до договору поставки позивач зобов'язаний поставити товар, а відповідач оплачувати його вартість протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

За період з 30.06.2014 р. по 25.08.2014 р. позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 37535,62 грн., що підтверджується накладними, згідно реєстру поставок.

31.10.2014 р. була укладена угода про зарахування однорідних зустрічних вимог та повернуто позивачу поставлену продукцію на суму 20273,21 грн.

Станом на 29.12.2014 р. згідно акта звірки заборгованість відповідача перед позивачем склала 17262,41 грн.

Ухвалою суду від 05.01.2015 р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 19.01.2015 р.

Ухвалою суду від 19.01.2015 р. розгляд справи відкладено на 09.02.2015 р.

09.02.2015 р. позивач у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти позовних вимог та позов визнає.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2006 р. між ЗУКФ «Світнест» (надалі позивач) та ТзОВ «Дефіс» (надалі відповідач) було укладено договір № 1182 поставки.

Згідно пункту 8.1. договору він є чинним на момент пред'явлення позову.

За умовою пункту 3.2. укладеної додаткової угоди № 1/14 до договору поставки № 1182 від 20.12.2006 р. позивач зобов'язаний поставити товар, а відповідач оплачувати його вартість протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

За період з 30.06.2014 р. по 25.08.2014 р. позивач поставив відповідачеві товару на загальну суму 37535,62 грн., що підтверджується накладними, згідно реєстру поставок.

31.10.2014 р. була укладена угода про зарахування однорідних зустрічних вимог та повернуто позивачу поставлену продукцію на суму 20273,21 грн. згідно реєстру взаємозаліку, що додається.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі, проте відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі не виконав. В результаті неналежного виконання взятих на себе зобов'язань станом на 29.12.2014 р. утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 17262,41 грн., що відображено в акті звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частинами 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статтей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки № 1182 не в повному обсязі оплатив вартість поставленого йому товару, у результаті чого виникла заборгованість у сумі 17262,41 грн., яка підлягає стягненню.

За таких обставин справи позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановленні статтею 611 Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статтей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що в силу приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, відтак, висновок про наявність або відсутність підстав для задоволення позову залежить, зокрема, від встановлення факту порушення наявного у позивача права, природи такого права, особи, що це право порушила, та можливості захисту порушеного права обраним позивачем способом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України, яка при цьому визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як припинення дії, яка порушує право.

Умовою задоволення позову про стягнення заборгованості в сумі 23391,29 грн. є встановлення судом факту протиправності дій відповідача, а захист прав і охоронюваних законом інтересів позивача здійснюються у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Отже, вимоги позивача є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як зазначалося вище, відповідач не оплатив отриманий товар в повному обсязі, а тому з нього стягується заборгованість, яка становить 17262,41 грн.

Також з відповідача стягується 143,30 грн. 3% річних за період з 20.09.2014 р. по 29.12.2014 р. та 1272,24 грн. інфляційних за період з вересня 2014 р. по листопад 2014 р., що передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, з відповідача стягується 1260,86 грн. пені за період з 20.09.2014 р. по 29.12.2014 р. та 3452,48 грн. 20% штрафу від суми заборгованості за період з моменту закінчення строку наданої відстрочки (а саме 14 календарних днів), що передбачено пунктами 5.2., 5.4. договору і відповідно до статтей 230, 232, частини 2 статті 343 Господарського кодексу України та статті 549 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дефіс» ідентифікаційний код 23250627, вул. Жасмінна, 3а, м. Чернівці на користь приватного підприємства Західно-Української комерційної фірми «Світнест», ідентифікаційний код 31121614, пров. Складський, 13, м. Чернівці - 17262,41 грн.основного боргу, 143,30 грн. 3% річних, 1260,86 грн. пені, 1272,24 грн. інфляційних, 3452,48 грн. 20% штрафу та 1827,00 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено 09.02.2015 р.

Суддя Бутирський А.А.