Постанова

від 05.02.2015 по справі 815/605/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/605/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Щербан В.О.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по єдиному податку у загальному розмірі 686,35грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Балтська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по єдиному податку у загальному розмірі 686,35грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 узгодженої сими податкової заборгованості по єдиному податку у загальному розмірі 686,35грн.

Відповідач у судове засідання 05.02.2015р. не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма, складена відповідно до приписів ст.33 КАС України, яка завчасно була передана відповідачу - ФОП ОСОБА_1, а саме - 02.02.2015р., заперечення на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, з урахуванням того, що від позивача - Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до суду надійшло клопотання (вхід.№2534/15 від 03.02.2015р.) про розгляд справи без участі представника Інспекції в порядку письмового провадження, а також з огляду на відсутність потреби у витребуванні додаткових доказів, виклику у судове засідання свідка, експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 29.04.2003р. зареєстрована Балтською районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець, про що в журналі обліку реєстраційних справ 24.04.2003р. вчинено запис №04057072Ф0010977, що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом встановлено та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, що 07.03.2012р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Балтської МДПІ Одеської області із заявою №2526/К про застосування спрощеної системи оподаткування, за результатами розгляду якої податковим органом ФОП ОСОБА_1 видано Свідоцтво серії НОМЕР_2.

В ході розгляду справи судом з'ясовано, що у поданій 07.03.2012р. до контролюючого органу заяві №2526/К, ФОП ОСОБА_1 самостійно обрала І групу оподаткування єдиного податку, та ставку оподаткування у розмірі 10% до розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014рік" від 16.01.2014р. №719-VІІ, у 2014році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі становить 1218грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач - ФОП ОСОБА_1 у період з липня по грудень 2014р. повинна була сплачувати єдиний податок з доходів фізичних осіб у сумі 121,80грн.

Проте, заборгованість по єдиному податку у законодавчо визначеному порядку та строки самостійно ФОП ОСОБА_1 сплачена не була, у зв'язку з чим, та з урахуванням наявної переплати у сумі 44,45грн., виникла податкова заборгованість у загальному розмірі 686,35грн., що, у тому числі, підтверджується наявною у справі відповідною обліковою карткою платника станом на 31.12.2014року

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктами 16.1.3 та 16.1.4 ст.16 означеного Кодексу платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 294.1 статті 294 Податкового кодексу України передбачено, що Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Згідно з п.п.295.1 ст.295 означеного кодексу платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Відповідно до п.п.2 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення.

Згідно з п.п.298.2.1 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України для відмови від спрощеної системи оподаткування суб'єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.

Пунктом 295.8 статті 295 Податкового кодексу України передбачено, що у разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до контролюючого органу подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності.

Відповідно до п.п.291.2, 291.4 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень; друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Згідно з п.п.293.1 ст.293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Відповідно до п.300.1 ст.300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Згідно з п.122.1 ст.122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.п.14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Також, згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, Балтською Об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області було винесено податкову вимогу №1730-25 від 21.10.2014р. на суму 442,75грн., яка своєчасно була отримана ФОП ОСОБА_1, про що свідчить її особистий підпис на корінці означеної вимоги.

Разом з тим, відповідних належних доказів на підтвердження сплати відповідачем, визначеної означеною податковою вимогою суми податкового боргу, чи її оскарження, суду не надано.

До того ж, відповідно до ч.1 ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

07.07.2014року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом» від 13.05.2014року №1258, відповідно до положень якого при державній реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців довідка про відсутність заборгованості з ДПІ не потрібна.

Згідно Постанови Верховного суду України від 04.12.2013року по справі №6-125цс13, відповідно до положень статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 47-49 Закону України від 14.05.1992року №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, оскільки відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 23.09.2014р. внесено запис №25280060003003258 щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за власним рішенням, однак заборгованість зі сплати єдиного податку, у законодавчо визначеному порядку та строки, відповідачем сплачено не було, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по єдиному податку у загальному розмірі 686,35грн.

Відтак, як вбачається з наявної у матеріалах справи облікової картки платника податків станом на 31.12.2014р., яка ведеться в органах державної податкової служби згідно з Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013р. №765, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014р. за №217/24994, за ФОП ОСОБА_1, рахується заборгованість по єдиному податку у загальному розмірі 685,35грн.

Відповідно до п.п.95.1, 95.2 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно зі ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному податковому законодавству, отже підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по єдиному податку у загальному розмірі 686,35грн.

Керуючись ч.4 ст.122, ч.ч.4,6 ст.128, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по єдиному податку у загальному розмірі 686,35грн., задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (66150, Одеська обл., Балтський район, с.Бендзарі, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України на користь Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (66101, Одеська обл., м.Балта, вул.Котовського,195, код ЄДРПОУ 39488341, код платежу 18050400, р/р №31511970700061, одержувач УДКСУ в Балтському районі Одеської області, код 37343087, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011) заборгованість по єдиному податку у загальному розмірі 686(шістсот вісімдесят шість)грн. 35коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.