Рішення

від 05.02.2015 по справі 906/3/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" лютого 2015 р. Справа № 906/3/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Верещак В.М. - довіреність №408 від 23.07.2014;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до Приватного підприємства "Дитячий юнацький футбольний клуб Житомир-06"

про стягнення 7654,17 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 7654,17 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (страховик/позивач) та Приватне підприємство «Дитячий юнацький футбольний клуб Житомир-06» (страхувальник/відповідач) 26.09.2011 уклали договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що посвідчується полісом №АА/788414 терміном дії до 26.09.2012 року. Відповідно до умов цього полісу застрахованою є цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Део Нексія" д/н АМ 4890 ВЕ (застрахований транспортний засіб).

Відповідно до умов договору страхова сума (ліміт) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю становить 100000 грн., за шкоду заподіяну майну - 50000 грн.

З довідки №8902707 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 27.10.2011 року на перехресті вулиць Героїв Пожежних та Каховської в м. Житомирі сталася ДТП за участю: автомобіля "Део Нексія" д/н АМ 4890 ВЕ під керуванням Борчаківського Є.М. та автомобіля "Мерседес" д/н АВ 7295 ВС під керуванням гр. Грушко Р.Я., яка призвела до пошкодження автомобілів.

Крім цього. даною довідкою встановлено, що автомобіль Мерседес 108 д/н АВ 7295 ВС отримав механічні пошкодження.

На момент вчинення ДТП гр. Борчаківський Є.М. та ПП "Дитячий юнацький футбольний клуб Житомир-06" перебували у трудових відносинах, що підтверджується наказом №67 від 24.10.2011, копія якого міститься в матеріалах справи.

03.11.2011 відповідачем було подано заяву про відшкодування потерпілій стороні збитків, завданих ДТП.

Відповідно до постанови Богунського районного суду м. Житомира від 08.11.2011 у справі №3-6546/11 Борчаківського Євгена Михайловича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяної пошкодженням транспортного засобу №08/11/11 вартість матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля реєстраційний номер АВ 7295 ВС, внаслідок пошкодження склали 7654,17 грн.

Зазначене вище ДТП, відповідно до умов договору страхування та норм чинного законодавства України, визнана позивачем страховим випадком, про що складено страховий акт №00077868 від 07.12.2011, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплати становить 7654,17 грн.

На виконання умов вищезгаданого договору, за страховим актом від 07.12.2011 позивачем здійснено перерахування грошових коштів у якості страхового відшкодування в сумі 7654,17 грн., що підтверджується листом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за вих. №81-14-3-00/2366 від 09.10.2014.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Також слід звернути увагу на те, що відповідач повідомив позивача про ДТП, подавши письмове повідомлення 16.09.2013 року (а.с. 22), не обґрунтувавши документально при цьому того, що він не мав змоги виконати обов'язок повідомити позивача про ДТП у визначені ЗЗ Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строки та за відповідних умов.

Так, відповідно до п.п. 33.1.4. п. 33.1. ст. ЗЗ Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водій транспортного засобу, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), причетний до такої пригоди , зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Разом з цим, Згідно з абзацом «ґ» п.п. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Верховний Суд України у постанові від 12.02.2014 року у справі № 6-1ЦС14 зробив правовий висновок, про те, що виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції з 18 вересня 2011), слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року М 3045- VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Згідно ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Тобто для покладення на юридичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певної спеціальної умови, а саме: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною особою,

Як раніше зазначалося, водій автомобіля «Деу Нексія», державний номер АМ 4890 ВЕ, громадянин Борчаківський ЄМ.., на момент ДТП виконував покладені на нього трудові обов'язки на підставі наказу №67 від 24.10.2011 ПП "Дитячий юнацький футбольний клуб "Житомир-06" про прийняття на посаду водія легкового автомобіля та закріплення за Борчаківським Є.М. транспортного засобу "Деу Нексія" державний номер АМ 4890 ВЕ.

Позивач 03.10.2014 направив відповідачу вимогу щодо добровільного відшкодування шкоди в порядку регресу, яка залишена відповідачем без належного реагування.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Дитячий юнацький футбольний клуб Житомир-06" (10012, м. Житомир, вул. Мануїльського, 88 кв. 3, ід. код 34687635)

- на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ід. код 20033533) 7654,17 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також 1827,00 грн. - сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.02.15

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.) (згідно заяви);

3 - відповідачу (рек. з повід.)