Рішення

від 03.02.2015 по справі 911/4932/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа № 911/4932/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Федорівський офтальмологічний центр «Зір-2»;

до Броварскої центральної районної лікарні;

про зміну умов договору оренди

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Казанець Л.І. ((наказ № 01 від 10.12.2008 р.);

від відповідача: Корнійко Л.О. (довіреність № 49 від 08.01.2015 р.).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Федорівський офтальмологічний центр «Зір-2» (позивач) до Броварскої центральної районної лікарні (відповідач) про зміну умов договору оренди. Зокрема, позивач просить внести зміни до додаткової угоди № 3 від 31.12.2011 року в частині строку дії Договору оренди та зобов'язати відповідача внести зміни до додаткової угоди п. 3 в частині строку її дії та встановити цей строк до 30.11.2016 року .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.2014 року порушено провадження у справі № 911/4932/14 та призначено справу до розгляду на 02.12.2014 року.

01.12.2014 року до Господарського суду Київської області від сторін надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, яке відбулось 02.12.2014 року, представник відповідача не з'явився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 19.11.2014 року не виконав. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 13.01.2015 року.

В судовому засіданні 13.01.2015 року відповідач надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував. У зв'язку з необхідністю дослідження викладених у відзиві відповідача обставин, в судовому засіданні 13.01.2015 року оголошувалась перерва в розгляді справи до 03.02.2015 року.

Також, в судовому засіданні 13.01.2015 року представниками сторін в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було подано клопотання про продовження строку розгляду спору, яке було задоволено судом та продовжено строк розгляду справи.

02.02.2015 року позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій стверджує про зміну предмету та підстав раніше поданої позовної заяви.

Дослідивши в судовому засіданні 03.02.2015 року вищенаведену заяву, суд звертає увагу позивача, що одночасна зміна предмету і підстав позову не допускається, зміна ж предмету або підстав позову допускається лише до початку розгляду справи, який розпочато в судових засіданнях 02.12.2014 року та 13.01.2015 року. Однак, дослідивши викладені в заяві обставини, відповідна заява стосується того ж предмету і тих же підстав, що і позов, фактично є уточненням позовних вимог немайнового характеру, тому враховується судом при розгляді спору. Зокрема, позивач в заяві просить зобов'язати відповідача - Броварську центральну районну лікарню внести зміни до Додаткової угоди № 3 від 31.12.2011 року в частині строку її дії та встановити цей строк до 22.07.2015 року.

Відповідач в судовому засіданні 03.02.2015 року проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні 03.02.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд

встановив:

Як зазначає позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Федорівський офтальмологічний центр «Зір-2», 29.12.2007 року між Броварською центральною районною лікарнею, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зір-2», як орендарем, було укладено Договір оренди нежилого приміщення, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення площею 217,29 кв.м за адресою: м. Бровари, вул. Шевченка, 14 для надання медичних послуг населенню (далі - Договір оренди).

Також, позивач стверджує, що 29.12.2007 року було підписано Акт прийому-передачі нежилих приміщень згідно Договору оренди, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення, що знаходиться на балансі Броварської центральної районної лікарні, а саме: амбулаторію - 81,4 кв.м, травматологію - 31,6 кв.м, хірургію - 68,66 кв.м, харчоблок - 35, 63 кв.м, а також акт розмежування площ.

Позивач зазначає, що оскільки орендоване приміщення належить до спільної сумісної власності територіальної громади м. Бровари та територіальних громад сіл та селищ Броварського району і знаходиться на балансі комунального лікувально-профілактичного закладу - Броварської центральної районної лікарні, оренда відповідного майна підпадає під дію Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно Договору оренди строк оренди становив 2 роки з моменту передачі об'єкта майна орендарю, і якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії Договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на наступний рік (розділ 4 Договору).

В позові зазначено, що 01.04.2010 року сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, якою Договір оренди викладено в новій редакції у відповідності до затвердженого типового договору та встановлено строк оренди до 28.12.2011 року.

В подальшому 31.12.2011 року сторони підписали Додаткову угоду № 3 про внесення змін до терміну дії Договору оренди, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.04.2010 року, якою пролонгували Договір оренди на новий термін - 2 роки до 30.11.2014 року.

Позивач зазначає, що липні 2014 року звертався до відповідача з пропозицією продовжити строк дії Договору оренди на п'ять років, однак, листом від 05.08.2014 року відповідач відмовився продовжувати строк дії Договору оренди із посиланням на необхідність використання приміщення у власних цілях. 14.11.2014 року позивач повторно звернувся до відповідача із пропозицією продовжити строк дії Договору оренди, яка залишена без задоволення.

У зв'язку з чим, позивач вважає, що комунальний заклад - Броварська районна лікарня порушує право позивача на продовження дії Договору оренди відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно якої термін договору оренди визначається за погодженням сторін, але не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Також, позивач зазначає, що з огляду на приписи пункту 5 Прикінцевих положень до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» № 1759 - VI від 15.12.2009 року, термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважається продовженим до п'яти років з дня укладання, якщо орендар не пропонує менший термін. Статтею 3 цього Закону внесено зміни до частини 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та визначеного термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Відтак, позивач стверджує, що мінімальний п'ятирічний термін дії договорів оренди державного та комунального майна є встановленим в силу імперативних приписів п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15.12.2009 року № 1759, що свідчить про обов'язок сторін дотримуватись приписів цього Закону.

З огляду на викладене, позивач просить в позові внести зміни до Додаткової угоди від 31.12.2011 року № 3 в частині строку дії Договору оренди комунального майна та вважати строк його дії до 30.11.2016 року, оскільки вищевказаними положеннями законодавства передбачено продовження терміну до п'яти років з дня укладення.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначає, що він є орендарем спірного майна з 22.07.2010 року, у зв'язку з чим, строк дії Договору оренди має бути продовжений до 22.07.2015 року шляхом внесення змін до Додаткової угоди № 3 від 31.12.2011 року в частині строку її дії та встановити цей строк до 22.07.2015 року.

Дослідивши обставини справи та враховуючи надані сторонами докази та пояснення, суд зазначає, що викладені в позові обставини не відповідають дійсності, оскільки Договір оренди комунального майна укладався 29.12.2007 року між Броварською центральною районною лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗІР» (код 20065906), а не з позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗІР-2» (код 35125240), яке є іншою юридичною особою. Аналогічно і Додаткова угода № 1 від 01.04.2010 року укладалась між сторонами відповідного Договору: Броварською центральною районною лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗІР» (код 20065906).

В обґрунтування зміни орендаря позивач зазначив, що 22.07.2010 року між Броварською центральною районною лікарнею та ТОВ «Федорівський офтальмологічний центр «ЗІР» була укладена Додаткова угода б/н до Договору оренди (в редакції Додаткової угоди від 01.04.2010 року № 1), якою сторони змінили реквізити сторін і орендарем стало ТОВ «Федорівський офтальмологічний центр «ЗІР-2» (позивач), термін дії оренди нежилих приміщень для ТОВ «Федорівський офтальмологічний центр «ЗІР-2» відповідно становив до 28.12.2011 року, як зазначено в Додатковій угоді № 1 від 01.04.2010 року.

Однак, суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки відповідна Додаткова угода б/н від 22.07.2010 року між сторонами Договору оренди щодо зміни реквізитів орендаря не містила умов щодо заміни сторони у зобов'язанні і була підписана не стороною Договору оренди, до якого вносились відповідні зміни. Зокрема, Додаткова угода б/н від 22.07.2010 року до Договору оренди була укладена між ТОВ «Федорівський офтальмологічний центр «ЗІР» та відповідачем, однак підписана (скріплена печаткою) ТОВ «Федорівський офтальмологічний центр «ЗІР-2».

Як визначено ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 520, 521 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Стаття 513 Цивільного кодексу України визначає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на зміст Договору оренди та враховуючи норму ст. 510 Цивільного кодексу України, у відносинах оренди відповідач зобов'язаний вчинити дії по наданню майна в оренду, тобто у відповідній частині виступає в якості боржника, відповідно орендар є кредитором.

Позивачем не надано суду доказів дотримання ст. ст. 512, 513 Цивільного кодексу України під час зміни орендаря за Договором оренди, зокрема, в Додатковій угоді б/н від 22.07.2010 року не зазначено підстав зміни (посилань на правочин про відступлення права вимоги, правонаступництва тощо). Зміна назви орендаря не свідчить про зміну сторони зобов'язання, оскільки виходячи з суб'єктного складу укладеного Договору оренди, внесення змін в реквізити орендаря, є правомірним в разі зміни назви чи реквізитів самого підприємства орендаря, а не безпідставної заміни одного підприємства іншим.

Крім того, зі змісту Додаткової угоди б/н від 22.07.2010 року не вбачається волевиявлення сторін щодо прийняття прав та обов'язків та погодження умов Договору оренди від 29.12.2007 року (в редакції Додаткової угоди від 01.04.2010 року № 1) новим орендарем.

Також, всупереч вимогам суду, позивачем не надано доказів прийняття у фактичне користування спірного майна за відповідним Актом приймання-передачі (оскільки Акт від 29.12.2007 року підписано не позивачем), що також свідчить про відсутність погодження зміни сторони у зобов'язанні.

Орендоване приміщення належить до спільної сумісної власності територіальної громади м. Бровари та територіальних громад сіл та селищ Броварського району та знаходиться на балансі комунального лікувально-профілактичного закладу - Броварської ЦРЛ, відповідно відносини сторін регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин першої та другої ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

З огляду на положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», виникнення орендних відносин за наведеним Законом передбачено виключно на підставі Договору оренди, укладеному в порядку, визначеному, зокрема, ст. 9 Закону. При цьому, норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не передбачають можливості заміни орендаря чи набуття статусу орендаря інакше, ніж шляхом укладення з ним договору оренди у визначеному Законом порядку.

Статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, на момент зміни орендаря) визначено порядок укладення договору оренди, зокрема, передбачено, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

З огляду на ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Таким чином, укладення Додаткових угод б/н від 22.07.2010 року та № 3 від 31.12.2011 року між відповідачем та ТОВ «Федорівський офтальмологічний центр «ЗІР-2» не свідчить про укладення між сторонами Договору оренди, оскільки сторонами не дотримано визначений ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» порядок передачі комунального майна в оренду саме позивачу і досягнення домовленості з усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору, як передбачено ст.ст. 10, 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Крім того, укладення додаткових угод до Договору оренди свідчить про внесення змін до Договору оренди від 29.12.2007 року, що передбачено відповідними ст.ст. 651, 654 Цивільного кодексу України, однак не свідчать про укладення нового договору і окремо від Договору оренди не породжує прав та обов'язків сторін. Також і Додатковою угодою № 1 від 01.04.2010 року вносились зміни до Договору оренди від 29.12.2007 року, що не ототожнюється з укладенням нового Договору, оскільки змінює його умови без припинення.

Тому, всі зміни до Додаткових угод, зокрема, про що просить позивач в позові, свідчать про внесення змін до Договору оренди від 29.12.2007 року (з врахування змін, внесених додатковими угодами, укладеними належними сторонами Договору).

Однак, позивач не набув статусу орендаря за Договором оренди від 29.12.2007 року, оскільки не надано доказів укладення Договору оренди чи заміни сторони у зобов'язанні у відповідності до ст. 512, 513 Цивільного кодексу України. Хоч відсутність договору оренди є порушенням в сфері оренди державного і комунального майна, зобов'язальні відносини виникають, як зазначено в ст. 11 Цивільного кодексу України, також і з дій осіб та рішення суду. Таким чином, користування позивачем спірним майном було фактичним, за погодженням з відповідачем, вчиненим без дотримання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», і за відсутності укладеного у відповідності до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Договору оренди, позивач не має права на захист прав орендаря згідно відповідного Закону.

Позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з пропозицією укласти Договір оренди. Підписання позивачем Додаткової угоди № 3 в редакції, погодженій сторонами, про що свідчить підпис уповноваженої особи та печатка позивача, свідчить про досягнення сторонами домовленості виключно по викладеним в ній умовам. Крім того, позивачем Додаткова угода № 3 підписана без зауважень та складення протоколу розбіжностей. Про відсутність спору свідчить погодження умов Додаткової угоди №3 та вимога позивача у справі Господарського суду Київської області № 911/99/14 про визнання його права користування саме до 30.11.2014 року.

Враховуючи, що право користування визнано рішенням суду у справі Господарського суду Київської області № 911/99/14, при цьому суд не досліджував питання заміни сторони Договору оренди та набуття позивачем статусу орендаря, що також не підтверджено і в ході розгляду даної справи, право оренди позивача тривало до 30.11.2014 року і не підлягає захисту з наведених в позові підстав.

Також, позивачем не надано доказів звернення до відповідача в липні 2014 року з пропозицією про продовження дії Договору оренди на п'ять років, відповідне звернення позивача датовано лише листопадом 2014 року.

В листі відповідача від 05.08.2014 року № 1881 мова йде про намір відповідача припинити орендні відносини з позивачем з моменту закінчення погодженого сторонами та встановленого в рішенні суду строку оренди, при цьому, відповідне застереження зроблено орендодавцем з дотриманням тримісячного строку і відповідний лист не містить посилань на розгляд пропозиції позивача щодо продовження орендних відносин. Позивачем не надано доказів звернення до відповідача з пропозицією про продовження строку оренди та врегулювання відповідного переддоговірного спору.

Фактично, пропозиція позивача від 14.11.2014 року про продовження строку дії Договору оренди є пропозицією про укладення договору оренди, що можливо лише за взаємним волевиявленням сторін.

Суд не приймає посилання позивача на ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки позивач не укладав з відповідачем Договору оренди.

Крім того, відповідна норма ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» надає сторонам гарантії при укладенні Договору оренди щонайменше на 5 років і надає перевагу орендарю у вирішенні питання строку Договору, що має відбуватись згідно зі ст. 642 Цивільного кодексу України щонайпізніше в момент надання відповіді на пропозицію.

Як передбачено ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Згідно зі ст. 646 Цивільного кодексу україни відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Відповідно до ст. 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Оскільки Додаткова угода № 3 була укладена 31.12.2011 року і підписана позивачем без зауважень, що свідчить про погодження її умов, позивач не має права вимагати зміни погоджених умов зобов'язання.

Стаття 651 Цивільного кодексу України визначає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивачем не наведено визначених ст. 651 Цивільного кодексу України обставин, які є підставою для внесення змін до договору та норм законодавства, згідно яких відповідач зобов'язаний укласти з позивачем Договір оренди спірного майна.

В той же час, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Відповідач у відзиві зазначив, що до закінчення строку дії Договору оренди 30.11.2014 року, відповідно до ч.3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Броварською центральною районною лікарнею, не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії Договору, 05.08.2014 року було надіслано позивачу повідомлення (№ 1881, що підтверджується самим позивачем) про намір припинити орендні відносини у зв'язку з закінчення терміну оренди, оскільки лікарня має намір використовувати орендовані приміщення для власних потреб. Відповідні дії відповідача відповідають ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо своєчасного попередження позивача, як фактичного користувача приміщенням, про необхідність звільнення приміщення та припинення орендних відносин.

Також, суд звертає увагу позивача, що відповідна норма п.5 Прикінцевих положень до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» № 1759 - VI від 15.12.2009 року передбачає, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважається продовженим до п'яти років з дня укладання, якщо орендар не пропонує менший термін, тобто для укладеного Договору оренди від 29.12.2007 року термін дії вважається продовженим до п'яти років з моменту укладення і стосовно належного орендаря, який в порушення п. 10.1 Договору оренди в редакції Додаткової угоди № 1 передав зобов'язання за Договором іншій особі.

Згідно до ст. 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Оскільки, позивач не набув статусу орендаря за Договором оренди від 29.12.2007 року у відповідності до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на нього не поширюється дія відповідного Закону, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані та не доведені, відповідачем спростовані, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.02.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін